Спритність рук і ніякого шахрайства

Порти України приватизації не підлягають, голосують чинне законодавство. Незважаючи на це приватна стивідорна компанія "Трансінвестсервіс" продовжує утримувати побудований за кошти державного порту "Південний" причал 16, аргументуючи це тим, що той ніколи не належав порту. Проведене ж журналістами видання розслідування і отримані в результаті документи доводять прямо протилежне: причал просто забрали, причому безоплатно.

Державне підприємство "Морський торговельний порт" Южний "- підприємство з 100-відсотковою державною власністю, підпорядковане Міністерству транспорту та зв'язку України." Південний "- найбільший глибоководний, універсальний, незамерзаючий порт України і єдиний порт в Чорноморсько-Азовському басейні, який може приймати вантажні судна вантажопідйомністю до 150 тис. тонн. Але здійсненню нормальної законної діяльності порту і подальшому його розвитку перешкоджає приватна структура - стивідорна компанія "Трансінвестсервіс" (ТІС), за якою стоять її менеджмент в особі Олексія Ставніцера і Олега Кутателадзе, і олігарх російського походження Олексій Федоричев . Протягом останніх декількох місяців порт веде нерівну боротьбу з Тисовці, які за допомогою перекручування фактів, підміни понять і великого капіталу встановили повний контроль над державним майном - причалом 16. Таким чином, ТІС просто-напросто проігнорував чинне в Україні законодавство, згідно з яким акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні та інші гідротехнічні споруди, захисні системи і споруди не підлягають приватизації, так як "мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави". Як стверджує Кутателадзе, фінансування будівництва причалу 16 ніколи не здійснювалося портом "Південний". Крім того, причал ніколи не належав порту. Тому, мовляв, вимоги порту безпідставні. Але отримані виданням документи говорять прямо протилежне. Отже, все по порядку.

Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР 1019 від 19 жовтня 1981 року вирішено будувати перевантажувальні комплекси фосфоритів в порту "Південний". Замовником по даній будівництві було визначено Міністерство морського флоту СРСР, а виконавцем - порт "Південний". У 1983 році портом "Південний" було розпочато будівництво першої і другої черг перевантажувальних комплексів фосфоритів. Згідно з документами, в 1989 році портом "Південний" було закінчено будівництво та введено в експлуатацію першу чергу перевантажувального комплексу фосфоритів потужністю 2,5 млн. тонн на рік на причалі 17. Одночасно велося будівництво другої черги потужністю 2 млн. тонн на рік на причалі 16 .

13 грудня 1989 за дорученням Ради міністрів СРСР наказом ММФ СРСР ПП-36612 і Госагрохіма СРСР 12/47 від 16 лютого 1990 року було проведена передача першої та другої черги перевантажувальних комплексів фосфоритів з ведення порту "Південний" у відання Госагрохіма. Згідно з цим наказом причал № 17 був залишений в розпорядженні і на балансі порту "Південний". Аналогічного рішення слід було очікувати і по причалу 16, однак через те, що станом на 1 січня 1990 його будівельна готовність становила лише близько 70%, воно було відкладено до введення в експлуатацію другої черги перевантажувального комплексу фосфоритів. На базі об'єктів побудованої першої та незавершеної другої черги перевантажувальних комплексів фосфоритів було організовано державне підприємство "Лиман", що входить в структуру Госагрохіма СРСР.

Після розвалу СРСР ДП "Лиман" було передано Госагрохіму України, а надалі Госагрохімом - Міністерству промисловості України. Надалі порт "Південний" звернувся до Міністерства промисловості України за дозволом на закінчення будівництва та подальшу експлуатацію причалу 16. І такий дозвіл на тимчасову експлуатацію терміном на 2 роки було отримано. За 2 роки порт переробив через причал № 16 близько 700 тис. тонн. У 1994-1995 роках портом "Південний" було завершено будівництво причалу № 16 з необхідним інженерним забезпеченням. Фінансування даного будівництва в розмірі 2,463 млн. грн, що складає 22% від загальної вартості всього комплексу, здійснювалося за рахунок власних коштів порту. Фактичні ж витрати порту "Південний" по закінченню будівництва причалу 16 склали 9,092 млн. грн.

клікніть для збільшення

У березні 1994 року Фонд держмайна створює на базі ДП "Лиман" спільне підприємство "Трансінвестсервіс". У 1997 році, по закінченню термінів, представлених Міністерством промисловості України на тимчасову експлуатацію причалу 16, порт "Південний" припинив вантажні роботи на ньому. Відразу після цього Фонд держмайна наполіг, щоб капітальні витрати порту "Південний" по закінченню будівництва причалу 16 були передані фонду. Той же, як з'ясувалося пізніше, відразу передав їх за актом прийому-передачі від 5.09.1997 р. "Трансінвестсервіс" в особі президента компанії Олексія Ставніцера. На цьому можна було б зловити на брехні Олега Кутателадзе, який заявив, що порт "Південний" ні копійки не витратив на будівництво причалу 16. Але, припустимо, що його партнер по бізнесу Ставніцер просто забув йому про цей повідомити.

клікніть для збільшення

Пізніше комісія, головою якої був особисто Олексій Ставніцер, встановила, що "морським портом" Південний "було здійснено будівництво другого пускового комплексу району фосфоритів причалу 16 і передано у складі незавершеного будівництва ДП" Лиман ", правонаступником якого є СП" ТІС ". При цьому згідно з актом прийому-передачі витрат порту "Південний" по закінченню будівництва причалу 16, складських майданчиків, тилових залізничних та підкранових колій від 5 вересня 1997 року, СП "ТІС" прийняв безоплатно на свій баланс капітальні вкладення порту "Південний" у закінчення будівництва причалу 16 .

клікніть для збільшення

Таким чином, стають зрозумілими вимоги порту "Південний" з повернення до його відання причалу 16. За розрахунками порту "Південний", відповідно до збірки тарифів Міністерства транспорту та зв'язку України, переклад причалу 16 на балансі порту дозволить стягувати плату за його користування в розмірі $ 1, 4 за тонну або близько 4 млн. грн на місяць. У той же час максимальна плата, яку ТІС платить за користування причалом, становить лише 507 тис. грн на місяць. Держава стомлено дарувати гроші приватному стивідору і вирішило перенаправити кошти в портове, а значить до державного бюджету.

Стає зрозумілим і інше. ТІС намагався не тільки обвести навколо пальця держава, стверджуючи вустами О. Кутателадзе (http://www.youtube.com/watch?v=OSac87XYg-A), що причал № 16 ніколи не належав державному підприємству порт "Південний", а й при цьому усвідомлено вводить в оману громадськість. І Генеральна прокуратура має намір найближчим часом покласти цьому край.