Совість нації розшукує совість Табачника

Відомо, что міжнаціональні (а Надто мовно-культурні) взаєміні належати до тихий сфер суспільного життя, де передовсім необхідній толерантно, мудрий, зваження підхід. Альо цею підхід, тім не менше, Полягає не в тому, щоб "згладжуваті" гострі кути й наявні проблеми, заганяті їх вглиб або уподібнюватісь того страусові, Котре, щосілі ховаючі голову в пісок, щиро вірить, что проблеми взагалі немає ... А Мудрість, мабуть, Полягає в даним разі не в тому, аби "гармонійно поєднаті" крайні погляди - від ультрарадикальну-націоналістічніх до Відверто україноненавісніцькіх - та вивести в підсумку Щось "середньоарифметичного". Ні, в даним разі ми маємо пам'ятати слова Гете про ті, что "между двома полюсами, двома крайнощі лежить НЕ істина, а проблема", и треба, отже, дивитись и "копати" глибшому! А для цього - передовсім, назіваті РЕЧІ своими іменамі, без обрідного камуфляжу.

Саме це и Робить у пропонованій читачам "Дня" Публікації людина, яка має повне, беззастережне право (як мало хто в Україні) Відверто викластись свои подивись на частку української мови, Культура і загаль духовності. Це право академік, Герой України, частий автор "Дня" Іван Михайлович Дзюба Воістину вістраждав ї довів усім Своїм життям. Досить Сказати, что перед нами - особистість, яка, за своєї віняткової інтелігентності, Ніколи не надходило своими Переконаний та ідеаламі, всегда відстоювала невід'ємне право української мови, рідного слова віборюваті та зберігаті свое, неповторний місце у Сузір'ї світовіх досягнені духу - без утісків, Які прікрівалісь то брутальний волею царя, то брехливості гасли "інтернаціоналізму".

www.universum.org.uaПроблеми культури були и є жіттєво ВАЖЛИВО для Івана Михайловича: чи не позбав того, что, будучи міністром культури України на качану 1990-х, ВІН доклалися чимало зусіль для відродження, розвітку, а почасті, и врятування національної духовності. Річ ще й у тому, что Іван Дзюба абсолютно чітко розуміє: без мови, без української культури України просто не буде - хай бі Яким чудовим НЕ БУВ стан ЕКОНОМІКИ. Можливо, самє це й спонукало вченого ще всередіні 60-х років ХХ століття Написати Фундаментальний твір "Інтернаціоналізм чи русифікація?" (40 років від Завершення роботи над цією книгою наша громадськість відзначала рік тому), де Вперше вголос пролунала ця ідея.

Безпосереднім же Поштовх до написання матеріалу, что друкує "День", стало Інтерв'ю Віце-прем'єр-міністра України Дмитра Табачника відомому "шевченкознавцю" та "українознавцю" Зі славою Герострата, журналісту Олесю Бузіні. Читач зможите сам судити, наскількі актуальними є порушені Іваном Михайловичем Дзюбою проблеми.

Шановний Дмитре Володимировичу!

Як громадянин країни, что звет "Україна", прошу вас, Віце-прем'єр-міністра Уряду цієї країни, публічно роз'яснити кілька харчуванням, Які віплівають з ваших публічніх висловлювань у газеті "Сегодня" 12 жовтня Ц.Р.

1. Ваш інтерв'юер Олесь Бузина відомій як автор чисельно текстів, у якіх ВІН послідовно й цілеспрямовано обліває Бруда Дорогі українцям імена їхньої истории, у тому чіслі й Шевченка. ВІН СПОВНОЙ вікорістовує свой демократичний прівілей, суть Якого давно й вічерпно Визначи В.Бєлінській: "Для низьких натур немає нічого приємнішого, як мстити за свою нікчемність, кидаючи брудом своїх поглядів в святе і велике". Можливо, в тому й Полягає его дорогоцінне покликання. Та коли один Із керівніків держави зворушліво-солідарно бесідує з таким персонажем на шпальтах популярної газети, - чи не є це державним заохочення его очорнітельського синдрому?

2. Ві Дуже слушно говорите, что "наступ на свободу вибору мови будь-яким громадянином України є різновидом інквізиції". Чі маєте ві при цьом на увазі факти діскрімінації української мови и українськомовніх, скажімо, у Криму чи Донецке? (Если вам Такі факти не відомі, то це НЕ Робить вам честі як урядовцеві.) Або фактичність "очищення" ціліх регіонів України от украинского книжки и украинского (українськомовної) газети? Або обмеженість українськомовного репертуару телебачення, сумну долю українського кінематографу (про Який ві згадуєте, альо В дуже дивному контексті-поставивши все з ніг на голову)? Взагалі, чи реальні "возможности" українця в Україні задовольняти свои культурні спожи рідною мовою? Чі це, на вашу думку, чи не є "наступом на свободу вибору"? І свой державний спис ви кідаєте Тільки в один Бік? (Не випадкове, мабуть, газета "Сегодня" збадьорілася, и над вашим Інтерв'ю навісіла кілька сильних термінів-орієнтірів, у тому чіслі новий ЯРЛИК: "націонал-інквізиція". Це, Дмитре Володимировичу, "похлеще" Багато чого Вже нами пережитого ...)

http://www.utr.tv3. Як ви добре там, більшість "україномовних" непогано володіють Преса мовою и непогано почуваються у сфере російської культури. На жаль, цього не скажеш про чисельний представніків Іншої Сторони мовно-культурної колізії. Як ви гадаєте, чия позиція гуманніша, а поведінка у сфере культури коректніша: тихий, хто, будучи "українськомовнімі", не цурається російської мови й культури - чи тих, хто, будучи "російськомовнімі", не знає и НЕ хоче знаті української мови й культури? (Сподіваюся, ви не будете заперечуваті, что таких багато, в тому чіслі й в "антікрізовій коаліції", Верховній Раді та Уряді.)

4. Чі проаналізовано Можливі Наслідки Надання російській мові статусу "другої ДЕРЖАВНОЇ"? ВРАХОВУЮЧИ ее безсумнівно панівні позіції в більшості сфер суспільного життя, - чи не стане вона Дуже Швидко реально дере, а потім и Єдиною державною, а нібіто "першій державній" залиша суто декоративна функція? Тоб на зміну нінішньому фактичність функціонуванню двох мов прийде одномовність - російськомовність (поза межами приватного життя)? Чі Бажанов такий Розвиток сітуації? Если небажаним, то як его можна унікнуті?

5. Одне Із запитань-тверджень інтерв'' юера звучало так: "Нас намагалися переконати, що минулого України, крім січових стрільців, і героїв немає. Забули про наш дворянстві, про українців, які в СРСР і Росії ставали маршалами і генералами, про великих вчених. Нав'язували лише кандидатури, близькі Галичині. Ви збираєтеся переламати цю традицію? "-" Спробую ", - з несподіваною для Віце-Прем'єра догідлівістю відповідаєте ви, Ніби НЕ помічаючі шулерського характеру запитання-Твердження інтерв'юера, Який Ніби Нічого НЕ читає и НЕ чує, а розкошує у своєму хвороблівому галічанофобському сні. Чи не здається вам, что тім самим ві підігруєте активно розповсюджуваній ніні галічанофобії - "різновіду інквізіції", ЯКЩО вдать до вашої Щасливої ??формули-Відкриття?

6. Ваша пропозиція ввести (у вузах? У школах?) Спецкурс "Літературна спадщина України" з вивченості творів Гоголя, Короленка, Волошина, Паустовського, Булгакова (я б Додав и Бориса Чічібабіна) як "невід'ємної частини української російськомовної культури" - Цілком слушно , І, Якщо буде реалізована розумно, піде на велику возбудить уголовное самоусвідомленню українства. Однак чи так уже Варто урівнюваті з ними їхніх - Дуже часто, даже здебільше - ідейніх и етичний антіподів: Царське сановніків и генералів Із малоросів? Тих, кого Шевченко справедливо назвавши: "Дядьки отечества чужого"? Аджея Багато з них, зміцнюючі імперію, тім самим зміцнювалі неволю своєї Батьківщини и розтлівалі ее. А среди тихий уславлених малоросів, что Куваєв "славу російської зброї", були, як ві добре там, Криваві царські кати Польщі, Кавказу і не тільки ...

7. І головне. Проголосуйте Фундаментальний постулат свого урядування: "Не можна вести культурну політику лише в інтересах вузького шару україномовної інтелігенції, яка просто боїться конкуренції у всьому", (Ніби досі культурна політика булу в тихий "інтересах"!?) - Чі усвідомлюєте ві страшний Зміст оцієї вашої формули : "вузький шар україномовної інтелігенції"? Це мова про українську діаспору в России? У Польщі? В Канаді? Ні - в Україні! Це ж до Якого стану треба Було довести Україну - и "навіки возз'єднану", и радянську, и теперішню - щоб у ній остался Тільки "вузький шар україномовної інтелігенції"! І до чого ще могут довести ее ті, хто керуватіметься цією формулою на висоті своєї ПОЛІТИЧНОЇ и державніцької неадекватності? Пріймаючі як норму відліку ті, что Було "досягнутості" століттямі гніту, морями КРОВІ ї мільйонамі жертв? Хто-хто, а ви, як історик, це добре добре там. Чому ж дозволяєте Собі про це забуваті и так очужіло-зневажліво Говорити про Цю послідовно вікорінювану, альо таки до кінця НЕ вікорінену інтелігенцію?

До речі, про конкуренцію. На вашу думку, з ким и Якої конкуренції могут Боята (а відтак - чим керують у своих тривоги про долю української культури), пріміром, Філософи Сергій Кримський, Мирослав Попович, Вілен Горський; поети Ліна Костенко, Василь Герасим'юк, Іван Драч, Мойсей Фішбейн; культурологи Вадим Скуратівський, Дмитро Горбачов, Євген Сверстюк, Тарас Возняк; історики Ярослав Дашкевич, Наталя Яковенко, Ярослав Грицак; фізіолог Платон Костюк; біолог Дмитро Гродзинський; кібернетік Іван Сергієнко (називаєся Тільки декого з тих, хто працює в українській культурі СЬОГОДНІ) ... цею ряд я МІГ бі продовжуваті ї продовжуваті, даже НЕ залучаючі класиків ХIХ и ХХ століть (Які теж віклікалі ровері невдоволення різніх начальств своим уболіванням за культуру й мову) , - альо ві могли б і Самі це сделать: даже посада зобов'язує. Те, може, цею "вузький шар україномовної інтелігенції", як и Мільйони "україномовних" украинцев, що не своєю Божою конкурентоспроможністю стурбовані, Щось Інше їм болить? Що? Подумайте, державний Керманич!

... Ну, что ж. Україна знала й гірші часи. Тож надія залішається. Аджея Наші керманічі (ім'ярек) приходять, щоб невдовзі піті; Йдут, щоб вернуться; вновь Йдут и повертаються - и так без кінця. А самостояння української культури та мови Триває. Триває самостояння України! Працюймо!

Іван ДЗЮБА

Надруковано в газеті " День "