Левченко як діагноз

З недавнього годині Прізвище "Левченко" стало "ім'ям прозивним" в Україні. Феномен "Левченко" сімволізує стан сучасної України, Який характерізується неспроможністю держави протістояті Засілля зрадництво власної ПОЛІТИЧНОЇ "еліті", тотально зневагою до Законів держави всіма верств Суспільства, включно державности службовців, неспроможністю держави захіщаті державний суверенітет та національні Інтереси.

Поняття "левченко" (власне, як и "калашников" українського виробництва) наразі ототожнюється з Печірна та войовнічім невіглаством, агресивним неспрійняттям Всього незрозумілого ("все, что я не розумію, є неправильним"), хронічнім и тупим хуторянством ("моє болото - Найкраще в мире! ").

"Левченко" - Це не Явище, "левченко" - це діагноз Українському суспільству, Яке віховує таких "громадян", Які могут Відкрито висловлювати зневагу до держави, ее сімволів та истории.

Альо Прізвище Левченко захи и конкретному громадянину України, Який є ще й СЛУЖБОВЕ особою міської Ради - ее секретарем. Яка частка чекає державу, Службові особини Якої Свідомо, Відкрито та без будь-яких НАСЛІДКІВ для себе ігнорують Констітуцію та діючі закони держави?

Тепер до суті питання, Яке дякуючі доморощеним и іноземним політтехнологам стало наріжнім каменем штучно створенного РЕГіОНАЛЬНОГО та електорального поділу України - питання про мови.

1989 року, коли пріймався діючий и ніні "Закон про мови в Українській РСР", мало хто гадає, що Незабаром на карті світу з'явиться незалежна держава Україна. Тому такий закон не МІГ буті прийнятя, Якби ВІН НЕ БУВ абсолютно толерантно до російської мови, ВИЗНАЮЧИ певні Пріоритети української мови на территории тодішньої Української РСР.

Згідно Такі Пріоритети були закріплені Констітуцією незалежної України, яка Надала українській мові статус єдиної державної мови на территории України, при тому, что закон "Про мови в Українській РСР" Діє и досі. Хочай до нього є претензії з обох СТОРІН - українофілів та українофобів, закон є чіннім, и его повінні Виконувати ВСІ громадяни України без вінятку.

Російська мова згадується в цьом законі 35 разів. Жодна Інша мова, крім української, що не згадується в законі жодних разу.

Тепер наведемо декілька ВАЖЛИВО цитат із Законом.

"Громадянин вправі Звертатися до державних, партійніх, Громадському органів, підпріємств, установ та організацій русски чі іншою мовою їх роботи, Преса мовою або мовою, Прийнятних для сторін.

Відмова службової особини Прийняти и Розглянуто звернення громадянина з посилання на агентство незнання мови его звернення Тягном за собою відповідальність за чіннім законодавством ".

"Службові особини державних, партійніх, Громадському органів, установ и організацій повінні Володіти русски и Преса мовами, а в разі необхідності - и іншою національною мовою в обсязі, необхідному для Виконання службових обов'язків.

Незнання громадянином української або російської мови НЕ є підставою для відмові Йому у прійнятті на роботу. После Прийняття на роботу службова особа винна оволодіті мовою роботи органу чи організації в обсязі, необхідному для Виконання службових обов'язків ".

"У Українській РСР (а отже, и в Україні - авт.) Мовою роботи, діловодства и документації, а такоже взаємовідносін державних, партійніх, Громадському органів, підпріємств, установ и організацій є українська мова.

... Мовою роботи может буті и національна мова більшості населення тієї чи Іншої місцевості, ... [або] мова, Прийнятних для більшості населення даної місцевості ".

"Будь-які прівілеї чі обмеження прав особини за мовня Ознакою, мовна діскрімінація непріпустімі.

Публічне приниження чи зневажання, ... создания Перешкоди и обмежень у корістуванні ними, проповідь ворожнечі на мовня грунті тягти за собою відповідальність, встановленного законом ".

Отже, шкірні неупереджена людина, что здатн до мислення, прочитавши цітовані та Інші положення "Закону про мови ...", зробім Висновок, что базовий мовний закон в Україні не носити жодних ознакой мовної діскрімінації, прінаймні Щодо російської мови.

Очевидно, что Не було ніякого правового СЕНС в прійнятті нормативних АКТІВ про регіональний статус російської мови (Який, до речі, чи не передбачення законодавством України). Тому що згідно "Закону про мови ..." КОЖЕН державний, партійній, громадський орган, установа, організація чи підприємство в Україні власним рішенням может Встановити мовою роботи, діловодства и документації відповідної встанови поряд з українською (яка є обов'язковою) російську чи іншу національну мову в Україні .

Альо Чомусь Жодна обласна чі міська рада, державний орган чи організація НЕ скорісталіся за почти 16 років незалежності України діючою нормою чинного закону, тихо и мирно Затвердий статус російської мови на місцевому Рівні.

Натомість неіснуюча проблема роздута до уровня державної та міжнаціональної, розколовші суспільство та поставивши країну на грань теріторіальної та мовної автономізації.

Наразі, згідно конституції України, державна мова є таким же атрибутом та символом державності, як и державний прапор чи державний гімн. Так, в мире є країни, де існує Дві чі больше державних мов. Альо всюди, де політики беруть на Озброєння мовне питання в якості політічного гасла, мова становится базою сепаратізації країни (приклад - Канадська провінція Квебек).

Очевидно, что Територіальна чі мовна автономізація України однозначно ослаблює ее як ??державу та несе ЗАГРОЗА ее теріторіальній цілісності. Перший приклад такого ослаблену суверенітету над Частинами власної ПОЛІТИЧНОЇ территории - це автономізація Криму.

Проявивши слабкість, Згідно на формалізацію автономного статусу Крим і за відсутності Єдності еліті Щодо принципова державотворчих харчування в 1996 году, наразі Україна Вже практично ВТРАТИ Крим економічно. Що з Огляду на прісутність російської ВІЙСЬКОВОЇ бази в Севастополі та агресивних роботу російської пропаганди на півострові, за 5-10 років может привести до ПОЛІТИЧНОЇ ВТРАТИ Криму Україною.

Чі хтось наразі має сумнів, что Росія НЕ збірається Виводити свой флот Із Севастополя в 2017 году? Если події будут розвіватісь в тому ж Напрямки, то в 2017 году Україна змушена або Погодитись на пролонгацію прісутності ЧФ в Севастополе, або до ВТРАТИ Криму де-юре (до того за такого розвітку подій годині де-факто Росія буде мати повний економічний та політичний контроль над крим).

Чому тоді СБУ так поблажливо ставитися до Дій та висловлювань Вітренко, Грача та їм подібним? Чі Важко прослідкуваті джерела фінансування Компартії, ПСПУ та других маргінальніх проросійськіх сил? Чі хтось серйозно считает, что ЦІ сили Живуть на членські Внески Переважно пенсіонерів, Які є членами ціх маргінальніх партій?

Чи не вістачає мужності прізнатся Очевидно, что ВСІ їх Дії плануються та коордінуються спецслужбами Іншої держави в рамках стратегії послаблення України як незалежної держави та Перетворення ее в вічного сателіта РФ.

"Кожна держава Тільки тоді чогось варта, ЯКЩО вона вміє захіщатісь" - ЦІ слова Володимира Леніна НЕ могут не знати ВСІ, хто був чи є зв'язаний з комуністічною ідеологією. Колі ж Україна почном захіщаті свой суверенітет, в тому чіслі и от носіїв комуністічної ідеології? Ідеології, яка зніщіла державний суверенітет у 1918 году та несе відповідальність за геноцид украинцев за часи ее панування на теренах Радянської України.

Альо в УСІ часи Основним ворогом держави Україна були Власні зрадники та колабораціоністі, якіх, на жаль, чимало й Сьогодні.

Україна хвора на "левченків". Ця хвороба Вже Дуже довго є хронічною для України.

На жаль, Суспільний організм України галі не вміє віробляті стійкій ІМУНІТЕТ до антидержавний та антінаціональніх вірусів всередіні собі. Хочай ми Вже навч ставити діагноз хворобі за основними симптомами, такими як зрада, українофобія, лукавство, малодушність та невігластво.