Гроші - емоції суспільства

Час написання цієї замітки "збіглося" з першою річницею вступу Віктора Януковича на вищий державний пост, на пост гаранта Конституції - гаранта нашої майбутності. Та й рік 2010-ий закінчився, і криза як би затих - це полегшує розуміння відбулися і не відбулися звершень.

Вже прозвучали вельми різноспрямованим оцінки року пішов численніший і, здебільшого, справедливі. Однак, прошу читачів врахувати важливу обставину: Перебудова, Михайло Горбачов і його команда відучили автора замітки критикувати журналістів - для мене вони світські пастирі суспільства: журналістів, як і священиків, критикувати не можна. І, до речі, бажано не забувати, що в розвинених країнах розслідуваннями журналістів охоче користуються спецслужби у боротьбі зі злочинністю. Цим мабуть і пояснюється дбайливе ставлення влади до журналістів на Захід від станції Чоп. І нам не завадило б перейняти цей, навіть дуже непоганий, досвід.

Чи не критикуючи критиків Президента Віктор Януковича хочу порекомендувати їм починати оцінки стану справ в економіці з грошей. Упевнений: серйозний аналіз економіки повинен стартувати зі статистики НБУ, з грошовою статистики, з даних Держкомстату. Адже гроші - самий рухливий товар ринкової економіки. І формалізуються в них реально сформовані суспільні відносини є виключно чуйними до стану економік і суспільств у цілому. Або: хочете серйозно розібратися зі станом суспільства - рахуйте гроші.

Гроші про Влади.

Динаміка депозитів домашніх господарств за даними НБУ за останні три повні роки (2008-2010) демонструє, принаймні, що в році 2010-му:

Широкий українець повірив в закінчення кризи (в усякому разі, його нинішнього етапу);Широкий українець відновлює довіру до банків і, зрозуміло, до влади. Адже, перефразовуючи слова Володимира Маяковського "Партія і Ленін - близнюки-брати ..." можна лише з невеликим перебільшенням стверджувати "Банки і Влада - близнюки-брати ...";Широкий українець став більш бережливим, не хоче витрачатися і ця ощадливість крім позитиву не може не мати і негативних наслідків для зростання платоспроможного попиту за яким підйом економіки.

Так, якщо у відносно спокійному році 2008-му (році помітного економічного зростання) середній розмір депозитів домашніх господарств склав 195,6 млрд. грн., То у щойно закінчився році 2010-му (першим післякризовому) він виріс до 245 200 000 000 . грн. - Темп зростання за 2 роки становить 125%, що майже дорівнює інфляції (127%) = депозити домашніх господарств у реальному вимірі практично не впали.

Така динаміка особливо приємна хоча б тому, що в році 2009-му депозити "Маленькі та пересічних" зросли до року 2008-му з темпом лише 104% - істотно нижче темпів інфляції (115,9%) - впали в реальному вимірі. Соотвественно впала і реальна можливість підтримати кредитами нашу економіку, а депозити домашніх господарств є головним ресурсом кредитування нашої економіки.

Більш високі темпи зростання депозитів широких українців (125%), ніж депозитів в цілому (114%) підвищили їх частку до 66% - підвищили значимість кожного окремо взятого українця в підйомі економіки.

Однак, задовільні результати в накапливании депозитів (як бази кредитування) НЕ переломили не надто радісні тенденції у кредитуванні економіки.

Так, середні обсяги кредитів виданих в економіку в цілому в 2010-му досягли майже 716 млрд. грн., Що становить 131% до року 2008-му. Темп росту вище інфляції, який за два роки склав 127% (зросла реальне кредитування), але нижче темпу зростання до 2009-му року (там було 132% при інфляції 115,9%).

Підйом кредитування в цілому забезпечувався за рахунок підтримки бізнесу - темп зростання до 2008-го року в 144% за рахунок зростання цих кредитів до 473 млрд. грн., Звичайно, досить приємний.

Але! Реальне кредитування інших секторів (в основному домашніх господарств) скоротилося. Адже темп зростання 106%, який тут "витягнули" 222 млрд. грн. кредитів, істотно нижче темпів зростання цін (127%). А адже кредитування домашніх господарств прямувало в основному на будівництво житла і покупку корисною побутової техніки. Тобто, в році 2010-му українці вклали у поліпшення свого не надто шикарною особистого життя (а часто просто убогою життя) істотно менше, ніж в році 2008-му.

Для більш якісної оцінки процесів слід згадати, що з середини року 2005-го і до 4-го кварталу року 2008-го бурхливий поліпшення особистого буття українців забезпечувалося за рахунок запозичення нашими банків величезних коштів за кордоном. Зовнішні запозичення наших банків від декількох млрд. дол. на початок року 2005-го збільшили суму залученої "зелені" до 42 млрд. дол. на початок 4-го кв. року 2008-го.

Потім сталася криза і банки змушені були повертати більше, ніж вдавалося залучати. Середні значення зовнішніх кредитів нашим банком впали від 37,4 в році 2008-му до до 28,7 млрд. дол. в році 2010-му. швидкість зниження зовнішніх запозичень банків дуже висока - "залишки" року 2010-го становлять лише 77% року 2008-го. основне зниження відбулося в році 2010-му - середні кредити до року попереднього складений тільки 81%.

Скорочення кредитування нашої економіки за рахунок зовнішніх запозичень банків навряд чи є результатом обмежень свободи слова (якої, до речі, у нас ні-ко-ли не було!). Як автор уже зазначав у що передує нотатках, досвід принаймні доброго десятка країн (Китай, Туреччина та інші) говорить, що закордоння багатіїв це мало цікавить. Вони довіряють лише сильної влади вміє створити стабільні (на багато десятків років!) Та привабливі умови ведення бізнесів.

В якості вкрай негативного прикладу. У нашій улюбленій Україні відсутній (таки так отсутвует!) Більш-менш задовільна захист прав кредиторів - банків. Тобто, недобросовісний або необачний позичальник может досить таки легко "піти" від повернення кредиту і залишити банк один на один з вкладниками грошима яких він скористався зловмисно або нерозумними. Відповідний закон уже кілька років поспіль наша Верховна Рада "чомусь" не вважає належним удостоїти необхідною увагою. Для іноземних кредиторів це виглядає елементарної дикістю - тубільці не вважають злом злодійство добра у білого плантатора. Так прийдуть чи до нас великі гроші?

Не можна в цьому зв'язку не відзначити пару вельми позитивних сигналів, які наша влада дала і українцям, і нашим потенційним зарубіжним кредиторам. Йдеться, в першу чергу, про приватизацію землі для залучення інвестицій в АПК.

Але! Але!! Але! Наш гіркий досвід показує, що далеко не завжди після приватизації починається гідне відродження виробництва. Суднобудування майже що повністю приватизовано, а справи в ньому йдуть дуже погано. Тобто, разом з рішенням про приватизацію чорноземів потрібно прийняти відповідні ефективні регуляції діяльності новоявлених латифундистів. Та й наймитів якось потрібно буде захистити (якщо не хочемо йти за Лівією ...).

Резюме.

Українці вже повірили Влади. Справа за завоюванням довіри у закордоних багатіїв.