Як Степан Бандера Згадаю рідну Москву

Журналіст Юрій Луканов Вже НЕ Вперше друкує в "Обозревателе" "козюльки" в прозі. Це твори чорного гумору, Які є пародією на наше сьогоднішнє життя. Так что НЕ спріймайте все Надто буквально. А від что правда, так це ті, что 1 січня Степану Бандері віповнюється 98 років.

"Степан Бандера читав сльозліву статтю в московській газеті й посміхався, як дикий звір. ВІН даже Облизнувши, оголивши на мить свои хижі ікла. ??Відірвав скаламутненій лютою зненависти до москалів погляд від Друкований рядків и Випадкове настромивши очима на портрет Президента Ющенка, что вісів на стіні . вирази очей злочинна провідника Кривава українських буржуазних націоналістів зразу потеплішав, даже ставши сентиментальності. "Від інфекцій бі медку покуштуваті, поїсті з трипільського глечика", - солодко подумавши ВІН. Альо зусилля Волі Бандера спрямував свои думки в Іншому Напрямки - у Напрямки Боротьби проти москалів и їхніх служніків в Україні.

ВІН вновь опустивши очі до газети и зловтішно розреготався. Продажний московський Таблоїд писав, что п `ятірічну доньку російського можновладцев вікралі підступні чеченські терористи. Раптово на порозі виник помічник.

- Пане провідник! Дозвольте звернута? - После того, як Бандера кивнувши, ВІН радісно повідомів: - Там агент Наталя Повійтренко прібула.

- Завше вона найважлівіші справи переріває.

Вона увірвалася, наче Спекотно дня свіже Повітря з кондиціонера у криївку. Опустила на підлогу великого, Важка Мішка, зняла з себе значок Із серпом и молотом й засунула его до кишені. Натомість Причепія тризуб.

- Слава Україні! - Від ее вігуку даже шибки патріотічно задзеленчалі.

- Наталко! - Скрівівся Бандера - не вола так. Тут же, крім нас, Нікого нема. Ніхто НЕ оцініть.

- Як це нема? - Вона лукаво усміхнулася и легко ухопив Мішка, Спритний Повстанська рухом розв `язала его и Виваль звідті маленьку дівчинку. Малятко Віпа з Мішка й гепнулося на підлогу з глухим депресивно звуком. Руки ее були зв `язані за спиною, а рота Було заклеєно скочтем.

- Так це вона! - Радісно здогадався Бандера. - А я про неї Щойно у газеті московській читав. Москалі як були туполобими йолопамі - так и залиша, - зневажліво Додав провідник ОУН, - Знай смороду, что я живий, то Одразу насмерділі б Собі в штани з переляку. А травня смороду хоч однісіньку клепку в Голові, то второпалі б, что чеченськім братам це дитинчам без спожи. І Шукало б ее в Іншому місці.

- Це вам подарунок на ваш день народження, что наближається. 1 січня на ваше свято мене не якщо поруч з вами. А я так вам хочу свою відданість продемонструваті.

- Оце так подарунок! Потішіла ти мене, ой потішіла. А то мені Самі "Кобзарі" дарують. Їх вже надарувалі за все життя стількі, что нема Куди ставити. Так я їх до дитячих будинків віддав для Підвищення патріотізму ... Оце ми з цього подарунки тепер ми ВСІ Військові секрети віколупаємо. А де ж ти ее дістала?

- У Карпатах ее захопілі. Вона з матір `ю надивуватися реклами й Припхана до Буковеля збіраті гриби. А тут наш хлопець віліз з криївки и нишком Подаючи до буковельської лікарні радікуліт лікуваті в нашого підпільного лікаря. Радікуліт его мучити ще Із сорокових років, відколі Московське НКВД перекрило газ и в кріївках стало зимно.

- Це коли РосУкренерго создали, секретну енкаведівську структуру?

- Ну і пам `ять у вас! - Заздрісно вігукнула Наталка, захоплено Дивлячись на провідника. - ЙОГО тоді таємно заснувалі и зразу в кріївках зимно стало. Газ красти начали. Так оце крадеться ВІН лісом аж чує з масковскім акцентом: "Мама! Мама! Пасматрі, який мухамор я знайшла, такий же суворий і красивий, як наш папачка. Йому тільки пагонав маршальських не вистачає ". Хлопець зразу збагнув, что то не просто Собі Московське дівчатко, якіх смороду вбивали колись, як насіння Лузан. ВІН дометікував, что то донька якогось московського начальника.

- Кмітлівій, - схвально сказавши Бандера.

- Та Йому Вже за вісімдесят років. Альо голова в нього працює, як и тоді, коли Тільки починаєм священну боротьбу в лавах УПА. ВІН заткнувши їй рота и затяжку Із собою до криївки. А тоді передавши ее мені для вас.

Провідник жадібно подівівся на москалятко, Яке Наталка Вже посадила в куток на стілець. Чім довше Бандера дивився на дитинчам, тім больше свербілі его руки від Нестримна бажання взяти по черзі КОЖЕН з маленьких пальчіків дівчіська и по черзі ВСІ поламаті. Щоб КОЖЕН жалісліво хруснув. А потім - ухопіті москальської чадо за коси и тягаті, тягаті, з Насолода слухаючі ее верескліве лементування, аж поки вона НЕ відасть всех військовіх секретів клятої Московії. ВІН вже Хотів взятися до реалізації свого нелюдська планом.

- Мамця ее по всій Україні бігає и верещить. - Сказала Повійтренко.

З-за вікна долінув розпачлівій жіночий крик: "Донечко травня дарагая! Я тобі шакаладку купила з Арешка. Ну куди ж ти сховалася ат мене? На каго ти мене адну кинула?! ".

- Він вона Якраз пробігає, - Наталка підійшов до вікна и жестом запросивши свого співрозмовніка прісунуть Ближче. - Ті диви як москаліха ушкваріла! З такою швідкістю вона завтра у Москві буде.

Дівчинка Щось замугікала, альо скотч на губах заважав їй Говорити.

- Що це вона там мукає, як теля? - Наталя відліпіла скотч з ее рота.

- Я пісяти хачу. Пажалуйста, розв'яжіть мене.

Повійтренко аж заніміла від такого нахабства - у самому лігві провідника ОУН цвірінькаті по-московськи. Альо зусилля Волі взяла собі в руки.

- Ану попросилася державною мовою! - Гарікнула вона, а шибки вновь задзеленчалі, альо цього разу войовнічо - А то нікуді НЕ підеш, байстрюченя!

Дітінчатко замовкло и кліпало очима, ГОСТР недітячім подивимось свердлячі свою мучітельку.

- Кажи! - Вновь гарікнула Наталя и замахнулася рукою.

Москалятко замружілося від переляку.

- Та воно всцялося! - Обур заволала Повійтренко, тіцяючі пальцем на жовтий струмок, Який з веселим дзюрчанням стікав з дитячих ніг просто на підлогу, утворюючі Невелички Калюжа. - Ах ти ж гадюченя москальської!

Дівчісько рішуче відкріло очі и голосно з викликом заспівала: "САЮЗ непорушний республік свабодних СПЛАТ навіки велика Русь ...".

Наталя міттєво з ненавистю ухопив дівчісько за ногу и стукнула ее головою об стінку. Гімн Совєтського Союзу негайно обірвався, а дитячі мізки розлетіліся по стіні. За іншим помахом вона вікінула свою малолітню жертву далеко у вікно. Даже Бандера, Чиї руки були по лікті у КРОВІ, дивився на все це ошелешено.

- Ой, не стрімать, - Наталка вінувато кліпала очима, - Так отої гімн ненавиджу Іще больше, чем мою матір бомжиху, яка завагітніла від комуніста. Альо НЕ турбо, пане провідник, коли завтра про неї напишуть газети, я скажу, то багато все фашістські лакуз бандерівці Зробили.

- Так ти ... ти ... продають? - Очі Бандери метали грізні блискавки, ВІН витяг пістолета и Вже збірався Знято его Із запобіжніка, - Ті хочеш Закласти нас москальської агентам?

- Пане провідник! - Гордо сказала Наталя, - я матіму за щастя и честь загинуть від вашої руки. Та перед тим як вістріліті, прошу віслухаті мене.

- Застреливши бі я тобі без суду и слідства - так скажуть, что я енкаведистами. Та ото кажи швідше.

- Я не зуміла донести до вас всю глибінь мого задумом, - Почаїв Повійтренко, шанобліво поїдаючі подивимось постать провідника, - Я скажу, что то бандерівці вбили та хто мені повіріть? Тільки 2,9 відсотків Електорат, та й ті пенсіонери почти ВСІ. А більшість про Партію регіонів подумає.

- А-а-а, ну про тихий лакуз московсько хай Собі думають. - Бандера заховали пістолет за пазуху, - Так ти він яка хитра, - Бандера задоволена посміхнувся, - Я б до такого Ніколи НЕ дометікувався. Та й взагалі як ти з себе червону удаєш - артистка та й годі. Колі Україна стане справді Незалежності, ти станеш зіркою нашого українського Голівуду. Будеш саму Вітренко грата. Ті так переконливою волаєш: чи не дапустім, щоб кований чобіт фашистського слуги бандерівця ступив на священну київську землю ... даже я тобі вірю и ненавідіті починаю.

- Ой, пане провідник, а в кого ж я вчились? Ві тоді у 59-му году так інсценувалі власне вбивство, что даже комар носа не підточів. Всі думали, что вас вбили, а ви на Батьківщину неньку-Україну переїхалі и ведете тут Кривава боротьбу проти москалів. Іще Трохи ї смороду знікнуть з лиця землі. А я вісь червону лідерку вдаю І головне, что ті ВСІ пенсіонери мені вірять. Даже Путін в Кремлі дивуватися и грошики мені перераховує у банк. А ми їх на священну Справу Боротьба з Московією пускаємо.

- Дай Боже! - Мрійліво прімружівся Бандера. - Альо ж, щоб їх зніщіті, треба ВСІ їхні секрети Військові дізнаєтесь. А Звідки ми тепер їх дістанемо, коли ти дівча на тій світ Відправила?

- Та то Нічого. Я вже все продумала, - вона твердо бліснула очима, - Я прямо зараз Збирай и їду до Москви. Там увійду в Довіру до їхнього військового міністра и все в нього віпітаю.

- Як же ти в Довіру до нього увійдеш?

- А Це вже мої жіночі секрети, - млосно сказала Наталка и Почала хтів поводіті стегнами.

- А ти Певного, что ВІН НЕ встоїть проти твоїх жіночіх секретів, - живити Бандера, скептично Дивлячись на ее Товсті стегна.

- А я зараз в салон краси піду, до доньки Мороза. Там мені знижка належиться як ідейно близьким політику. Я наведу красу и зразу на вокзал - до Москви їхнього військовіка спокушаті.

Вона хочай Із жалем, альо рішуче зняла тризуб и повісіла на его місце значок Із серпом и молотом, гарікнула "Слава Україні!". Вікна вновь задзеленчалі цього разу прощально. Наталя твердимо кроком Пішла до виходе.

Бандера мовчки постоявши, подівівся на годинник, візірнув до приймальної, переконався, что ВСІ Вже ПІШЛИ. ВІН Повільно розпалів камін, кинувши у вогонь кілька картоплиння. Зайшов до туалету и з-под унітазу витяг пляшку горілки "Московської". Поставивши ее на стіл. ВІН увімкнув музика і под слова Кобзіна "Десь далеко, десь далеко йдуть грибні дощі, а пам'ять покрита такими великими снігами ..." СІВ чекати доки спечеться его улюблена картопля в мундирах. Полковник Ісаєв - Штігліц сідів у Глибока кріслі и задумліво гадає, що вісь Іще один рік минає, а кінця-краю его Завдання не видно. Скільки ж можна так? ВІН з рідною жінкою бачив Востаннє у сорокових роках у Берліні. "Вона, мабуть, уже старенький стала, - думав ВІН, - хоч бі не померла до мого повернення до Москви".

"Хмарою, сизим хмарою", - тужліво виводів Кобзон и очі Штігліца заволокло мрійлівою поволокою. ВІН згадувать рідну Москву.