Закон один для всіх, тому на всіх його і не вистачає

Минуле сьогодні судове засідання у кримінальній справі екс-міністра транспорту і зв'язку України Миколи Рудьковського залишило досить неоднозначне враження.

Від очей уважного спостерігача не могло сховатися, наскільки спокійно і впевнено почувався в залі суду Микола Рудьковський. Всього тиждень тому, після того, як його адвокати заявили про те, що підсудний перебуває на стаціонарному лікуванні і в зв'язку важким станом здоров'я не може взяти участі в судовому засіданні, слухання у його справі перенесли. Сьогодні оправився від "важкої" хвороби Рудьковський виглядав відпочив і посвіжілий, а його бронзовий загар навіював думки про те, що лікувальний заклад, в якому він поправляв своє здоров'я, що похитнулося, володіє непоганим пляжем.

Як би там не було, чим ближче розв'язка, тим чіткіше вимальовується картина того, що незграбна судово-слідча машина, під жорна якої "потрапив" Рудьковський, все ж відпустить його сухим з ??води.

Судіть самі. Навмисно чи ні, але слідчі прокуратури і СБУ, проводячи попереднє досудове розслідування, допустили ряд помилок, якими сьогодні з блиском користуються адвокати Рудьковського.

Суть стратегії захисту обвинуваченого Рудьковського зводиться до того, що попереднім слідством суду не надано безперечних доказів того, що саме екс-міністр транспорту давав особисті розпорядження про організацію чартерного рейсу за маршрутом Бориспіль - Париж - Бориспіль і про його оплату. Всі дії з організації та оплати перельоту здійснювало керівництво підлеглого Мінтрансу державного підприємства ДП "СМАП". Отже, відшкодовувати збитки і нести відповідальність за розтрату держкоштів повинен директор ДП "СМАП" пан Ткаченко.

Виходячи з логіки захисту Рудьковського, Ткаченко з власної ініціативи оплатив з бюджету підприємства переліт Рудьковського до Парижа. При цьому сам Рудьковський про це не знав, вказівок про проплату грошей не давав і літака не вимагав, так як насправді збирався в Брюссель на офіційний захід, але чомусь опинився в Парижі.

Мало того, слідчі СБУ, вносячи в матеріали справи заяву керівництва ДП "СМАП" про прилучення до кримінальної справи цивільного позову до Рудьковського про відшкодування шкоди, заподіяної їм все того ж ДП "СМАП", винесли постанову, в якій прямо сказано: "Наслідком виявлено , що посадовими особами ДП "СМАП" здійснена розтрата коштів у розмірі 302 тис. 904 грн ... ". Саме цій помилкою і користуються зараз адвокати Рудьковського.

ДП "СМАП" - досить цікава і не афішована контора. Згідно зі статутом, основним видом господарської діяльності цього підприємства є видача дозволів і ліцензій на здійснення міжнародних автомобільних перевезень. При цьому Мінтранс не має права втручатися в оперативну господарську діяльність підпорядкованого йому підприємства.

Далі починається найцікавіше! Як з'ясувалося під час судового засідання, витрати на всі без винятку закордонні відрядження чиновників Мінтрансу, а їздять вони, треба сказати, часто, несе госпрозрахункове і не фінансується з держбюджету ДП "СМАП". Ця схема діє як мінімум з 2005 року і до сьогоднішнього дня мирно існувала, не привертаючи до себе уваги різних правоохоронних структур. У тому ж 2005 році між ДП "СМАП" і компанією "Челендж Авіа" укладено довгостроковий договір, згідно з яким "Челендж Авіа" зобов'язується у разі необхідності організовувати чартерні авіарейси для ДП "СМАП". Відповідно, нещасливий для Рудьковського політ був здійснений в рамках саме цього договору. Контракт, а також всі фінансові документи і акти виконаних робіт підписані директором ДП "СМАП" Ткаченко.

Читач, недосвідчений в юридичній казуїстиці, вигукне: "Ну і що?!". Договір адже на субпідряд, ДП "СМАП" статут не порушує, а виступає лише в ролі клієнта, який замовляє необхідні йому послуги. При цьому повністю і вчасно їх оплачує. Але справа в тому, що ДП "СМАП" подібний договір укладати не може, це, кажучи простими словами, - протизаконно. Тобто держпідприємство не має права укладати комерційний договір, який не відповідає його статутної діяльності і не приносить дивідендів. Загалом, не можна держструктурі витрачати кровний бюджет на чужого дядька, навіть якщо він летить в Париж, тобто до Брюсселя.

Враховуючи вищевикладене, Рудьковський повідомив судді, що не розуміє суті пред'явлених йому звинувачень і не вважає себе винним. Крім того, він відмовився давати свідчення і пояснення по справі. Таким чином, суддя Мельник був змушений оголосити письмові свідчення Рудьковського, дані ним на попередньому, досудовому, розслідуванні. Прослухавши ці самі свідчення, відразу стає ясно, чому ж хворий Рудьковський. Цілком ймовірно, арешт настільки сильно вплинув на психіку колишнього міністра, що його відразу вразила гостра форма амнезії.

Під час допитів екс-глава Мінтрансу так і не зміг згадати, чому, прямуючи у відрядження до Брюсселя, він опинився в Парижі, хто летів з ним в семимісцевому літаку і де в Парижі він проживав. Зате Рудьковський відмінно запам'ятав, що за його ініціативою контрольно ревізійним управлінням України була проведена перевірка ДП "СМАП" і за її результатами пан Ткаченко був звільнений із займаної посади. Правда, після відставки Рудьковського розпорядженням Кабміну Ткаченко негайно відновили на роботі.

За все видимості, зацікавлені сторони, як беруть участь у процесі, так і залишаються в тіні, вже визначили для себе "козла відпущення" в цій справі. Природно, на цю роль найкраще підходять не Рудьковський, а директор ДП "СМАП" пан Ткаченко.

Ну, що ж, напевно, повні каяття вибачення Рудьковського, з якими він звертався до Президента, подіяли. І вже нікого не хвилює, хто ж насправді наказав сплатити цей нещасливий чартерний рейс до Парижа. Винен буде той, хто мав необережність залишити свій автограф на папері, забувши стару істину: подумав - не говори, сказав - не пиши, написав - нарікай на себе.