Навіщо позбуватися від корупції?

В одній розумній місцевої телепередачі ведучий поцікавився моєю думкою щодо того, як же нам все-таки вапна корупцію. Я щиро запитав:

- А навіщо?

І справді - бігти тут треба дуже повільно, щоб ні в якому разі не наздогнати. Адже якщо корупцію ми ні з того ні з сього дійсно поборемо, країна наша цього щастя не витримає. Сьогодні лікарів, вчителів, мен ... міліцію, суддів, податківців-фондюков та інших чиновників містять багаті. Принаймні - ті, хто багатший за інших. Це зовсім не так несправедливо, як видається суспільству, годувати їх якось по-іншому аж ніяк не вміє. Ну не жити ж їм усім на голу сьогоднішню зарплату!

А може, хтось думає, що без всіх цих професій цілком можна обійтися? Не повірите: навіть податківці - необхідна ланка будь-якого мало-мальськи цивілізованого суспільства. І тим більше - представники шляхетних соціальних професій, благородство яких,, правда, від тяги до виживання трохи вже зносилися-прагматизувати.

Але без них - все одно нікуди.

Так що - ще більше напружити податки, щоб держава отримала можливість утримувати їх усіх само? Тут вже підприємства з підприємцями не просто застонут, а завиють!

Особливо розумні інтелектуали, правда, запевняють, що, як не буде корупції, всіх бюджетників можна буде утримувати і без збільшення податків. Мовляв, збираємо і так чимало, просто не туди діваємо, куди треба.

Змушений розчарувати: якщо не буде корупції, ми не зберемо і цього. Навіть якщо податківці не розбіжаться, ну хто у них стане порушувати закони, щоб щось вибити, якщо ВСІ вибите пройде повз них?

Але якщо кожен буде дотримуватися законодавство, воно виявиться абсолютно до цього не готовим: щілини для обраних стануть щілинами загальними. Врезультате традиційно платили зможуть не платити - як білі люди.

А колишні білі люди, до речі, опиняться в ситуації протилежної, коли на них несподівано поширяться страшилки / вбивалки, призначені сірим масам. З незвички зманіжені білі і виїхати можуть. Якщо, звичайно, встигнуть.

- Так що ж, - згадую крик телеведучого, - виходить, немає виходу? Може, все-таки з чогось потрібно почати і щось треба поміняти?

Відповідаю із задоволенням: поміняти треба НАРОД.

Ми, нащадки тих тупих і ледачих, кого через їх тупості і ліні не торкнулася сталінська кастрація, ми, недобитки тих, хто в 30-і був залишений жити і кого не торкнула війна, яка викосила кращих з цих залишилися, ми, які при зміні ладу стали працювати й жити не "як у них", а ще гірше, ніж було у нас, ми без цієї корупції не можемо насправді ні дихати, ні жити. Вона для нас - спосіб існування.

Нам потрібні не закони, а роз'яснення, чи не зарплати, а гроші, не як треба, а як прийнято, не як на папері, а як по життю, не "що ви мені це розповідаєте, я це і сам знаю", а "що робити, я питаю, конкретно: кому дати і скільки? ". Інша справа, що це "скільки" виходить іноді дорого, тому івозмущаемся. Так це вже, вибачте, торгівля, а не боротьба з корупцією.

- Ви життя не знаєте, зарилися в своїх законах і не маєте поняття, що в світі робиться! Зніміть окуляри, подивіться реально!

Хіба ця фраза нам знайома? Хіба у нас всіх путівник по цьому житті іншої? Тоді ми і правда життя не знаємо.

Тільки одне уточнення: не треба говорити щодо всього світу. Це не вміре, це - у нас. У колишньому СРСР, та й то - не в усьому.

А у нас - так. Так навіщо в такому разі бурчимо? Навіщо робимо замах на рідну і дорогу (у всіх сенсах) корупцію? Ей, колишні радянські, любите її, мать вашу!

Нашу ...