Змінити Україну. Січневі тези
Середина січня стала черговим Рубіконом в політичній кризі. Процес закручування гайок у виконанні влади виявився ірраціонально потужним, відповісти на нього симетрично опозиція, як виявилося, не здатна. Схоже, противникам президента необхідно зрозуміти деякі особливості вітчизняних політичних реалій.
Ні табір протестувальників на Майдані, ні загроза санкцій з боку Заходу не злякали владу настільки, щоб вона здригнулася. Навіть навпаки - пішла на серйозне загострення ситуації, фактично перейшовши в наступ. Тактика помірного ігнорування і точкового впливу принесла свої плоди: силовики залишаються вірними присязі, адже їм не доводиться виконувати відверто антинародних наказів. Кампанія з відповідного морально-психологічному тиску на міліціонерів йде не завжди успішно.
Влада виявилася здатною на асиметричні відповіді, вміло використавши депутатські рефлекси. 16 січня все розвивалося за сценарієм, який опозиція не зуміла прорахувати: голосування за бюджет-2014 - легка провокація - і 235 "спартанців" на чолі з "суперменом" Ігорем Калетником блискавично впорскують в українське законодавство убивчою сили ін'єкцію російської суспільно-політичної реальності. Ситуація, яку важко було уявити буквально рік тому, сьогодні стала бувальщиною: Україна стає філією Росії, її молодшою ??сестрою, яку будуть показово карати і підставляти під удари Заходу за недемократичність.
Не потрібно забувати: ступінь впливу і рівень входження в коридори влади зацікавлених у зближенні України та Росії людей така, що вони можуть розіграти карту розколу нашої країни. Цьому сприяє один важливий нюанс: що відбувається на Майдані практично не відбивається на суспільно-політичну ситуацію на південному сході країни, базовий електоральний заповідник Партії регіонів і Віктора Януковича свої симпатії не змінив. Опозиція не поспішає здійснити свій "дранг нах Остен", продовжуючи мислити категоріями майбутньої президентської кампанії. Цей підхід помилковий тим, що сковує опозиціонерів по руках і дає владі переваги "свого поля".
Хочу нагадати про тісний інтегрованості влади та опозиції, як мінімум, у парламентській їх частини. Давно відомо, що в кулуарах великої політики секрети швидше виняток, ніж правило, і президентська команда їх вміє зберігати краще. Опозиційна багатошаровість, посилена спільними бізнес-інтересами з "регіоналами", робить примарними надії на непримиренність боротьби за майбутнє України. Втім, є й позитивні моменти: опозиціонери добре розуміють сподівання українських олігархів і представників великого бізнесу, їм буде легше створити для них набір привабливих пропозицій.
На сьогоднішній момент іншого парламенту у нас немає, і найближчим часом не буде. Переобирати його за змішаним законом у нинішніх умовах - далеко не означає отримання демократичної більшості. Ініціатива колективного складання депутатських мандатів опозиціонерами, що з'явилася після 16 січня, має сенс у випадку поголовного її виконання, що дозволить отримати моральну перевагу і довести рішучість боротися. Поки прийдуть честолюбні дублери, поки будуть проведені вибори в мажоритарних округах - пройде чимало часу. Але протидіяти їй влада зможе, це потрібно визнати. Є підстави вважати, що офіційні противники Януковича не захочуть втрачати ілюзію депутатського імунітету, від якої їх можуть легко позбавити "регіонали" і комуністи.
Для здійснення перетворень в країні необхідний план дій, зрозумілий громадянину, не користуються Інтернетом щохвилини. Більше того - написаний на зрозумілій йому мові, в українській або російській варіантах, ще краще - в картинках або простих тезах. Його основа - зрозумілі цінності: людську гідність, добробут, наявність перспективи. При цьому варто відмовитися від шельмування жителів Південного Сходу, адже вони теж громадяни України. Виключно на риториці Майдану змінити країну буде проблематично.
Мабуть, головне: влада куди охочіше піде на переговори, якщо побачить не 10 тисяч чоловік біля воріт "Межигір'я", а 5 мільйонів, одночасно вийшли на вулиці по всій країні і не збираються йти. Чи не ризикну сказати, коли це відбудеться, але країну необхідно змінювати повністю, а не розділяючи її на "правильну" і "неправильну" частини.