Фіктивний шлюб у виконанні помаранчевих?
Любов до народу перемагає все, крім неробства депутатів, бідності електорату і коаліціади-прем'єріади як якоїсь української різновиди тих польських сеймиків, на яких, за описом Сенкевича, шляхта місяцями - безуспішно і часом криваво - вибирала для Жечі Посполитої короля. Але, видно, часи змінилися: у той час як новий польський прем'єр-міністр Туск посилено зачаровував Меркель і швидко розблокував поставки польського м'яса до Росії, наш український "сеймик" впав у стан зимової сплячки. Голосування у виконанні нового парламенту стали нагадувати кримінальні розбірки. Невже скоро нардепи взагалі голосуватимуть за поняттями? Правда, навіщо голосувати: треба просто здати картки бригадирам і валити на футбол, як це зробив великодосвідчений Плющ, чий "контрольний постріл" у спину БЮТ був, безумовно, запрограмований Банковій ще на стадії мізерний бунту Єханурова, Петьовки і Кріля.
Відвідавши напередодні багатостраждальний Алчевськ, Президент вільно чи мимоволі спровокував там нову комунальну катастрофу: чиновники з його допомогою раптом згадали, що буде зима! А тепер без тепла в цьому багатостраждальному місті сидять сім тисяч ЛЮДИНА, бо мерія раптом почала "майже плановий" ремонт теплотраси. Так завжди діє на уми совків приїзд високого начальства!
Відвідавши напередодні Верховну Раду, Президент знову вільно чи мимоволі спровокував політичну кризу: партчиновники з "Нашої України" раптом згадали, що за кандидатуру в прем'єри від коаліції таки треба голосувати, незважаючи на всі підкилимні палацові інтриги (якщо ви тримаєте слона за задню ногу, і він виривається, найкраще - відпустити його). Правда Ющенко всім своїм виглядом на трибуні показав, що з усіх вічних речей політична дружба триває коротше всього. І в тій напівкримінальні атмосфері, яку насадили в парламенті олігархи, цього вистачило для "збою" в системі "Рада". Бо сьогодні в будівлі під куполом і одного пильного погляду цілком достатньо, щоб "шістки" тут же розв'язали бійку або прем'єріаду.
Тим часом саме до самого Ющенка були звернені самі злісні, самі уїдливі докори біло-червоно-блакитних (безбарвним був і залишився тільки Литвин). Комуніст Грач, наприклад, прямо на всю країну поставив діагноз: президент, мовляв, хворий політичним СНІДом, будь-хто може заразитися. Може, саме час після такої образи сісти з цими опонентами обговорювати, ну, якщо не "ширку", так хоча б Універсал-2 під умовною назвою "мечите бісер перед свинями"?
Саме президентські рідні нашоукраїнці, так гаряче заявляли протягом останніх місяців про свою солідарність з кадровими призначеннями з боку БЮТ, вже отоварили на цьому політичному базарі першими: проштовхнувши в спікерське крісло небезталанного Яценюка, ці спадкоємці "любих друзів" не спромоглися навіть навчити ПРАВИЛЬНО натискати на кнопки екс-мера Києва Сан Санича Омельченка. А може, парламенту взагалі треба частіше ПРАЦЮВАТИ, щоб нардепи не забували, де розташовані ці самі горезвісні кнопки: адже рефлекс автоматичного натискання кнопки - це те, що залишається в тілі народного обранця навіть тоді, коли всі вивчені за ніч положення Регламенту забуті або пропиті? !
Коли ж сам Санич Омельченко розповідає тележурналістам про що обрушилися на нього звинуваченнях мало не в зраді "білого" справи, то мимоволі хочеться його пожаліти. Боляче вже старшому Омельченко дістався скликання парламенту сердитий і немилостивий: у шостому скликанні депутати чомусь один одного так лають і хльостають словесно, як ніколи до цього (правда, Фрейд вважав, що саме той перший чоловік, який кинув лайку замість каменя, і був творцем цивілізації). Дивлячись на босяцькі перепалки нардепів в костюмах від "Бріоні", хтось ще скаже: з жиру бісяться.
А я от думаю, що прав журнал "Форбс" і Еклезіаст, що попереджав: "хто любить срібло, той не насититься сріблом". Треба просто уважно вивчити динаміку зростання добробуту наших вітчизняних мільярдерів, яких Ющенко раптом став називати "великими Громадянам", щоб зрозуміти: хто саме вчепився сьогодні у владу як на головне джерело свого неправедного збагачення. Та мало того, що у владу: в публічну владу. До чого це, запитаєте ви, тим людям, які все своє життя вважали: гроші люблять тишу? Відповідь знайдемо у мудреця Плутарха: "принесених багатством благополуччя без глядачів і свідків перетворюється на ніщо".