УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Україна і Туреччина: взаємний інтерес

Україна і Туреччина: взаємний інтерес

В Україні звикли жити, згідно відомому постулату Леніна: чим гірше - тим краще. Особливо досягають успіху в цьому опозиційні політики, які домовилися вже до того, що кабальні газові контракти Тимошенко - це справжнє благо для нашої країни. Втім, влада, схоже, навчена гірким досвідом, тепер намагається підстрахуватися на всіх фронтах, розширюючи вплив української дипломатії одночасно на Європу, Росію, Азію, Латинську Америку та Близький Схід. Тобто - на всі країни, які готові торгувати з Україною.

Цікаво, що дипломатична робота по ряду напрямків проходить досить непомітно для громадськості. І коли раптом з'ясовується про те чи іншому успіху, то, здається, що відбувається це саме собою. Так, наприклад, було з отриманням китайського кредиту в 3 млрд. доларів в 2012 році. Або повним узгодженням всіх положень ЗВТ між Україною та ЄС у 2011-2012 роках. А тепер близький до підписання не менш важливий документ, ніж Асоціація з ЄС - це Зона вільної торгівлі між Україною і Туреччиною. Про це заявив під час візиту до Анкари президент Янукович.

Чим цікава для України Туреччина?

По-перше, це великий ринок для українських товарів: від металу і зерна до машинобудування та енергетичного сектора

По-друге, Туреччина контролює Босфорську протоку, через який повинні проходити танкери для наповнення терміналу зрідженого газу, який обіцяють нарешті запустити найближчим часом.

По-третє, Туреччина - це одне з найбільш розвинених держав Близького Сходу, в партнерстві з якими можна освоювати каспійський газ і нафту.

По-четверте, Туреччина може допомогти заблокувати російський проект "Південний потік", який передбачає будівництво газопроводу в обхід України.

По-п'яте, у Туреччини є чому повчитися в проведенні структурних реформ, оскільки вона стала асоційованим членом ЄС ще в далекому 1960 році. І разом з Туреччиною, після отримання Асоціації, можна координувати свої дії, щоб стати членом ЄС, якщо, звичайно, це реально необхідно.

Чим цікава для Туреччини Україна?

По-перше, розширенням ринку збуту основних її товарів: автомобілів, цитрусових, текстилю та іншого.

По-друге, можливістю участі у видобутку корисних копалин (Янукович запропонував в Анкарі проекти розробки Чорноморського шельфу).

По-третє, збільшенням туристичного потоку (Туреччина продовжила до 60 днів безвізовий режим для українців, Янукович обіцяє те ж саме зробити для турецьких громадян).

По-четверте, інвестуванням в аграрний сектор.

По-п'яте, імпорт дешевої української електороенергіі і можливий імпорт нафтопродуктів, оскільки в Туреччині бензин - один з найдорожчих у світі.

По-шосте, будівництво автодоріг в Україні.

Можна перерахувати і безліч інших взаємних інтересів. Головне-максимально прибрати існуючі мита, щоб збільшити і так чималий товарообіг з нинішніх 6 млрд доларів до 20 млрд. доларів, як прогнозують експерти.

Звичайно, не все робиться одразу. Однак, важливий той факт, що постійно триває "тіньова" робота з узгодження положень ЗВТ і пошуку максимальної вигоди для обох країн. І вже найближчим часом варто очікувати "фінальну крапку" у даному питанні. Хоча навряд чи більшість наших політиків порадіє турецькому прориву. Адже набагато легше сидіти, і склавши руки, плакати, як погано живеться, в надії на манну небесну.