Ющенко і Тимошенко як самі просунуті українські політтехнологи

Ющенко і Тимошенко як самі просунуті українські політтехнологи

Кількість голосів і відсотків, отриманих партіями і блоками на виборах до Верховної Ради України, виявилося прямо пропорційно зовсім не вкладеним грошам, як багатьом здалося, а результуючої зусиль, витрачених у ході передвиборчої кампанії. Саме результуючої, а не самим зусиллям. Так, наприклад, якщо викопати велику яму, а потім її закопати, а потім ще раз розкопати і закопати, то енергії та ресурсів буде витрачено багато, результуюча ж - дорівнює нулю. Багато передвиборні кампанії викликали аналогію саме з багаторазовим самокопанням ями.

Відео дня

5 з 45 партій і блоків, що подолали 3% бар'єр, - це не стільки "прояв народної мудрості", скільки слабкість інших 40 претендентів. З яких ніхто не виявився здатним зламати і "переформатувати" передвиборну порядку денного 2004 року, що розколола країну на "синіх" і "помаранчевих".

Можливо, було б справедливо, щоб усі 45 партій і блоків набрали по два з невеликим відсотка - тоді довелося б призначати нові вибори. Принаймні, жодна з політичних сил не позиціонувала себе як політиків з майбутнього. Деякі намагалися це симулювати (наприклад, блок "Пора-ПРП"), але Станіславський мав усі підстави сказати цим юнакам з лимонними прапорами своє вбивче "Не вірю!". Партія зелених, яка йшла під слоганом "Вибирай життя!", Фактично вбила і дискредитувала в Україні загальносвітової бренд, а адже їм так легко було зіграти в антиглобалістів!

У ході нинішніх виборів не відбулося так всіма очікуваної елітної ротації, хоча склад Верховної Ради оновився більш ніж наполовину. Найцікавіші і здорові (з точки зору механізму ротації еліт) кадри залишилися, мабуть, десь далеко - в блоках, які набрали менше 1%. Однак відбулася "елітна санація" - це коли нові не дійшли, а старі пішли - тобто багато людей просто очистили політичний процес від свого в ньому присутності.

Автор цих рядків був і залишається при думці, що на нинішніх виборах до Верховної Ради існувала, але залишилася невикористаною цілком реальна ніша "четвертої альтернативи". Така політична сила мала б позиціонувати себе в одному ряду з "Нашою Україною", БЮТ і Партією регіонів, але при цьому, по-перше, радикально "відбудуватися" від всіх цих політичних сил (мовляв, це три шляхи, що ведуть до одного обриву , три види обдурення електорату, три "похоронних команди"). По-друге, повинна очолюватися харизматичним політиком першого ряду (типу Олександра Зінченка). По-третє, не намагатися, подібно "політичним альбіносам" - Володимиру Литвину і блоку його імені, - "замірять" "синіх" і "помаранчевих", зображуючи себе "над сутичкою". По-четверте, необхідно було справити незабутнє враження партії (блоку) чесних людей з змістовної програмою.

У такій ситуації "Бермудський трикутник" української політики (Ющенко - Тимошенко - Янукович чи "Наша Україна" - БЮТ - Партія регіонів) міг би стати "чорним квадратом". Міг, але не став. Підсвідомо в цю нішу "четвертої альтернативи" прагнули блок "Пора-ПРП", Блок Костенка - Плюща, партія "Віче" і ще кілька менш масштабних проектів. Але у них не було ні волі до перемоги, ні послідовної стратегії.

Здається, на цих виборах все, крім Юлії Тимошенко, розслабилися, загралися в освоєння бюджетів, тому й результати виявилися скромнішими за очікувані. Передвиборна кампанія самого ж БЮТ була вкрай ризиковою, орієнтованої на максималістів. Однак ризик виправдався і результати здивували всіх. Головна тому причина - не в суперуспішної стратегії, а в лінощах і завищену самооцінку інших, адже в українській політичній культурі працює закон, по якому не найсильніший виграє, а слабейший програє.

У політиці і житті, як і в літературі, не буває успіху без боротьби. А боротьби не буває без конфлікту і способу супротивника (ворога, конкурента).

Один із секретів успіху БЮТ - більш-менш сформульований образ противника (Янукович - "тому що" конкурент на прем'єрське крісло, Партія регіонів - "тому що" жадає реваншу за 2004 рік, Ющенко - "тому що" виявився безхребетним, "Наша Україна" - "тому що" " любі друзі "перетворилися на кучмістів і" зрадь Майдан ").

Поза всяким сумнівом, український народ (в тому числі, в якості електорату) мудрішає: нинішня тенденція така, що для нього актуальним стає зміст - на противагу чистих технологій. Політична еліта відстає від власного народу на кілька позицій. Гра в слова (а саме так виглядало більшість кампаній) йому вже нецікава - цікаві смисли, технології вирішення проблем, стратегії розвитку. Просто на "чудо" його вже не купити - необхідно продемонструвати, як це "чудо" влаштовано, який "механізм дива". Принаймні, за кілька тижнів до дня виборів багато політичних сил раптом почали активно пропагувати свої концептуальні міркування (особливо в ході теледебатів), мова "конкретних хлопців" несподівано зарясніла словосполученнями типу "постіндустріальне розвиток", "геоекономічні пріоритети", "технології конкурентоспроможності країни ".

Швидше за все, це перші і останні вибори в Україні, на яких визначальну роль грали українські політтехнологи, а також самовпевнені політики, які вирішили, що їм ніхто з політтехнологів не потрібен.

На сьогоднішній день в Україні є два видатних політтехнолога: Юлія Тимошенко як "сама-собі-політтехнолог" і Віктор Ющенко як політтехнолог Віктора Януковича і Партії регіонів.

Принаймні, ніхто не зробив так багато для відродження цієї політичної сили після Помаранчевої революції та легалізації в загальноукраїнській публічній політиці ключових для неї фігур: Ріната Ахметова, Бориса Колеснікова і навіть Євгена Кушнарьова.

Нинішні вибори продовжили переформатування геокультурною структури України. Якщо раніше українська політика "робилася" за рахунок Заходу і Південного Сходу - за рахунок збірних Донецька та Львова, а Центр залишався таким собі політичним "болотом", в якому найбільшу кількість голосів набирала рустикального орієнтована соцпартія Мороза, то тепер вже вдруге саме Гетьманщина, український "хартленд" - прекрасна земля від Поділля і до Слобожанщини, від Чернігова і до Кіровограда - вирішує долю України в цілому.

Помаранчева революція перемогла в 2004 році саме тому, що в цих, здавалося б, інертних центральноукраїнських людях донецькими "братанами" і московськими політтехнологами був розбуджений "козацький" стереотип протестного поведінки (і протестного голосування). Цей же стереотип поведінки зіграв визначальну роль і на нинішніх виборах: розчарування в режимі Ющенко і проводиться ним змусило голосувати Центральну Україну проти "Нашої України". Однак "проти Ющенка" означало для них не "за регіоналів", а "за Юлю".

Влада - вона, насправді, як жінка: її необхідно не тільки завоювати, а й утримати, причому на другий йде, як мінімум, половина зусиль. "Наша Україна" в черговий раз забула саме про утримання влади. В результаті, корабель під назвою "режим Ющенка" все більше схожий на "Титанік". Для найближчого майбутнього української політики принциповим є те, що Блок Юлії Тимошенко обійшов "Нашу Україну" і що разом вони набрали голосів більше, ніж Партія регіонів. Тому підстав для контрреволюційного реваншу поки немає.

Ну, а Віктор Ющенко на власному прикладі ще раз продемонстрував, нехай і "від зворотного", в чому ж полягає сутність верховної влади. А полягає вона в тому, що президент (або будь-який інший верховний правитель) повинен бути не просто "головним стратегом", не просто "начальником відділу кадрів" або верховним головнокомандувачем. Президент повинен бути медіумом, які займаються перерозподілом вітальної енергії свого народу.

Він повинен надихати, надихати, мобілізовувати, обнадіювати, коли треба - заспокоювати і "заговорювати" біль і розчарування. А не вбивати надію і не змушувати ввірених йому Провидінням громадян думати про те, що вони народилися не в той час і не в тій країні.

Андрій М. Окара, спеціально для Час.ua з Москви

Анонси 15-го випуску журналу "Час.ua" від 15.04.2006г.

- Депутатська недоторканність: світовий досвід та українські реалії. Автор: Віталій Слушаєнко, кандітіт филосовских наук.

- Ядерний Іран: США не виключає силового вирішення питання.

- Куба стане величезним елітним курортом, якщо всі повірять, що Фідель Кастро ... помер.

- Заполітизованість: Це культура чи хвороба? Міркує Євген Сверстюк.

- Погодинна зарплата в УКРАЇНІ - кому це вигідно?

- "Укрспецюст" ліквідують через незговірливість Міністра юстиції?

- "Я не здамся без бою" або про україно-російських войнушки в статті "Один у полі воїн"

- Апетита нардепів ростуть! Який пакет доданих до мандату народного депутата соціальних благ, у статті "Вони себе не обділили!"

- УВАГА купують автомобілі! Якщо Ви вирішили купити машину, будьте готові чекати техпаспорт і техталонів ... дуже довго. Про сьогоднішню ситуацію на авторинку, у статті "Півцарства за коня. Залізного ".

- Київський іподром хочуть прибрати! Подробиці в статті "Електороток в поїлках або Іподром по-киевски"

- У Криму існує єдина в СНД ферма, що пропонує екзотичні прогулянкові маршрути на .... Читайте в журналі.

Читайте також про події в культурі, спорті, моді, і про подорожі!

Серйозно і просто про життя.

Журнал "Час.ua"