Ющенко готує Януковичу конституційне обрізання

Обрання головою Конституційного Суду Івана Домбровського викликало помітне пожвавлення у вітчизняній політичній тусовці. КСУ найближчим часом має стати повністю працездатним, і це відкриває перспективи всім, хто прагне скасувати положення політичної реформи або ж, навпаки, не приховує бажання продовжити процес реформування Основного Закону.

Працездатний Конституційний Суд викликає масу спокус у основних політичних гравців. Президент Ющенко свого часу з великим небажанням відмовився від ідеї скасування положень політичної реформи. Віктор Андрійович вчинив як чесна людина, але не готовий розглянути хоча б середньострокову перспективу політик. Розтрачений даремно 2005-й обернувся серією політичних нокдаунів в 2006-му. Тому прийдешнє відновлення працездатності Конституційного Суду на Банковій зустріли з помітним піднесенням - як шанс заповнити згаяне і перехопити ініціативу. Однак поки в президентському секретаріаті зайняті насущними, тактичними проблемами.

Представники Партії регіонів, зі свого боку, не надто енергійно спростовують інформацію про те, що вони зовсім не проти зібрати під прапорами антикризової коаліції конституційну більшість. Поки в ньому порядку 245-250 парламентаріїв, і всі з нетерпінням чекають політичного визначення від "Нашої України". Пропрезидентська фракція прагне зберегти хорошу міну при огидною політичній грі. Чи означає це готовність її ключових гравців підтримати, наприклад, обрання наступного глави держави парламентом? Далеко не факт. Зрештою, навіть після спостерігається охолодження у відносинах між першою особою держави та її політичною опорою остаточний розрив між ними здається малоймовірним. Принаймні, поки не завершаться так чи інакше спроби формування рафіновано-помаранчевої політичної партії натомість швидко постарілій і втратила привабливість НСНУ.

"Регіоналам" особливо поспішати нікуди - вони освоюють владні плацдарми, зайняті без особливих зусиль. Тому-то "донецькі" спікери дають зрозуміти, що не поспішають вносити зміни до Основного Закону. Один із впливових членів Партії регіонів дав зрозуміти, що якщо знадобиться, вони й вишиванки надягнуть в парламент, аби потрафити персональним смакам Віктора Андрійовича. За великим рахунком, політична пасивність Ющенко помітно заколисала "регіоналів", в рядах яких немає яскравих зірок конституційного права. Звертатися за допомогою до Віктора Медведчука - несолідно, а вирощувати власних - досить важко. Та й вирішувати одночасно проблему проштовхування Державного бюджету та "оптимізації" політичної реформи нова партія влади не готова. Так що найближчим часом подальші конституційні зміни будуть чимось на зразок штатного жупела, яким вкрай зручно попугувать Віктора Ющенка.

Втім, перші кроки по ревізії політичної реформи вже зроблено. Рухівець Михайло Поживанов, активно фрондує в піку дипломатично-компромісного чолі НРУ Борису Тарасюку, вже оголосив про внесення на розгляд Конституційного Суду подання про неконституційність заборони розглядати положення політичної реформи. Це, як визнають експерти, перший і логічний крок на шляху скасування політреформи і повернення до президентсько-парламентської моделі. Деякі тверезомислячі політики нагадують, що КСУ до голосування щодо політреформи визнавав плановані зміни відповідають Основному Закону, і володарі малинових мантій можуть не захотіти самі себе відшмагати. Але сама процедура ухвалення політичної реформи рясніла численними недоладності, так що насправді нічого виключати не можна. Мабуть, і персона Івана Домбровського, висунутого в КСУ з'їздом суддів, надихає прихильників ревізії політичної реформи на активні дії.

Цікава реакція парламентарів на перспективи конституційних змін. "Нашоукраїнці" багато говорять про можливий тиск "донецького" капіталу на Конституційний Суд і неготовності президентської команди дати відсіч цьому процесу. Бютівці, лідер яких Юлія Тимошенко обіцяє швидке відсторонення Віктора Януковича від прем'єрства, загадково мовчать - можливо, в очікуванні нових партійних вказівок. Юлія Володимирівна, нагадаємо, спочатку критично ставилася до політичної реформи і готується до участі в президентських виборах. Зрозуміло, що вона зацікавлена ??в максимальному обсязі президентських повноважень. Представники антикризової коаліції стверджують, що скасування політичної реформи нічого хорошого Ющенко не принесе. Оскільки рішення КСУ остаточно і безповоротно і набуває чинності з моменту оприлюднення, президент (в разі скасування положень політичної реформи) втратить можливість розпускати законодавців, придбавши право одноосібно відправляти у відставку уряд. Тобто радість від гіпотетичного звільнення Януковича буде знівельована посиленням позицій Мороза, якому і без того затишно в спікерському кріслі. Плюс досить безпорадним в.о. прем'єра - затвердити лояльного президенту прем'єра парламент безумовно не захоче.

Є і суб'єктивні реакції. Українському політикуму вдалося поспостерігати за президентом Ющенком, котрі володіють різним обсягом повноважень. І нинішні дії президентського секретаріату у форматі пожежної команди зовсім не підтверджують наявність на Банковій стратегічних задумів з протидії можливим замахам на плоди політичної реформи. Корупційний скандал, серед інших наслідків, продемонстрував наявність впливових і невгамовних в прагненні дотягнутися до важелів державного управління "любих друзів". І нехай сьогодні вони не в фаворі у гаранта Конституції - хто дасть гарантію, що їм на зміну не прийдуть "честолюбні дублери", які вміють підбирати ключики до президентському серцю. Навряд чи політикам, які пережили свого часу капризи і норовливість Леоніда Кучми, захочеться повертатися до старої схеми державного управління.

Чи є вихід з цієї ситуації? Мабуть, є. Для початку політикам найвищого рівня, включаючи президента і прем'єра, варто відмовитися від підписання документів, наповнених конституційними нормами, і без того обов'язковими до виконання. Наступний крок - відмова від деструктивних спілок і перехід до дійсно прозорою політичної конкуренції. І в даному випадку нинішній, компромісний варіант Основного Закону, підходить якнайкраще для збереження статус кво. Представниками вищих ешелонів політичної еліти давно пора сформувати загальні публічні правила гри на перспективу, в іншому випадку їх чекає очікування першого "кидка" - безглуздого і нещадного як російський бунт у класика.

Євген МАГДА, DailyUA

Інфографіка www.umservice.net