У пошуках великих, довгих і дешевих кредитів. Ч.6

З уже опублікованих записів як би сам по собі напрошується висновок: Великі (!), довгі, (!!) і дешеві (!) кредити потрібно шукати "на стороні" бо ми не в змозі заробити ці гроші самостійно.

Принаймні, за 19 років Незалежності ми не навчилися заробляти грошей навіть на найнеобхідніше. Йдеться про хоча б про забезпечення (1) гідного життя пенсіонерам, (2) надійної охорони здоров'я, (3) міцної оборони держави. Медіа-простір переповнений повідомленнями, що підтверджують нашу неспроможність вирішити навіть ці, ключові проблеми існування нації (і держави). Вже виросли мільйони молодих людей навіть і не здогадуються, що можливе життя і без цієї злиднів, з доступним охороною здоров'я, боєздатної армією-захисницею, з ситими пенсіонерами ... І все частіше, і частіше приходить в голову думка, що Україна ось-ось завалиться вниз до визначення "failedstate" - до статусу, що не відбулася.

Повертаючись до винесеного в заголовок проблеми автор не може не нагадати читачам, що швидкий соціально-економічний (і політичний) підйом декількох десятків держав після 1945 року базувався на залученні величезних Закордоний засобів, які (найчастіше) йшли в ВЕЗи та інші спеціальні регуляторні простору. До вже згадуваному Китаю та Туреччини можна легко додати й інші.

Чому все не ТАК?

Нам не вдається залучити необхідні обсяги Закордоний ресурсів для стрімкого злету "нагору" тільки в силу виключно великий недолугості у відносинах влади і бізнесу.

Звернемося до недавніх, відносно легким для розуміння, але вельми показовим прикладів.

Читачі ще добре пам'ятають якими баталіями супроводжувалося прийняття Податкового Кодексу України. Нам, корабелам, вдалося провести лише кілька спеціальних, спрямованих на підтримку суднобудування, норм. Одна з них - звільнення від сплати земельного податку.

Так, пунктом 4 подраздела6 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України звільнені "від сплати земельного податку суб'єкти суднобудівної промисловості, визначені відповідно до статті 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" (виділення автора) . Для суднобудівного підприємства цей податок в середньому становить кілька млн. грн. на рік. Сума досить значна якщо врахувати, верфі України в середньому мають лише 10-15% завантаження від мінімально необхідною. Тобто, грошей на сплату податку просто немає.

Однакорадость наша була більш, ніж недовговічна! Адже Закон України від 23.12.2010р. № 2856 "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів України" своєю статтею 23 виключив статтю 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні". Ось як виглядає ця шокуюча норма: "23. Статтю 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 3, ст.20; 2002 р., № 14, ст. 95; 2005 р., № 3, ст 77) виключити. " (виділення автора) .

Тобто, Податковий Кодекс України, прийнятий до появи Закону № 2856, посилається на ампутовану статтю Законапрінятого після - підстав для звільнення від сплати земельного податку як би НІ!

Миподумалі, що це естьошібка. Але реакція Державної податкової адміністрації змушує думати нас про навмисне блокування становлення спеціального режиму оподаткування суднобудування. Адже дзвінки заводів на "гарячу лінію" ДПАУ виявилися марними. Протягом майже сорока хвилин заводи ганяли по різних департаментам. Зрештою, подякували за дзвінок, вибачилися, але зрозумілої відповіді не дали. Анонімні співробітники ДПАУ (хоча б прізвище називали) дію норми Податкового Кодексу України підтвердити відмовилися.

Складиваетсявпечатленіе, чтоавтори винятку суднобудування з Президента УкраіниВіктораЯнуковічапо восстановленіюспеціальних режімовбізнес-регулювання в суднобудуванні неоднократниезаявленія Прем'єр-міністра Миколи Азарова относительноподдержкисудостроения. Може бути, у авторів інші керівники держави? І Президент у них не Віктор Янукович, і Прем'єр у них не Микола Азаров?

Корабели також ошелешені тим, що вишеупомянутаянорма, яка блокує звільнення отуплати земельногоналога суб'ектисудостроітельной промисловості, радикально суперечить Податковому Кодексу України - документу вищої ніж закони юридичної сили . Що ж робити?

Але якби це був тільки один приклад ... Їх, якщо вірити бізнесу, багато!

Поставимо себе на місце зарубіжного бізнесмена має немаленькі гроші і придивляються до України: Може в цю оригінальну, та з хорошим геоекономічним спадщиною, країну вкластися - грошима, ідеями, досвідом? Яке може бути його рішення враховуючи, що численні сумлінні та професійні консалтингові компанії назвуть йому десятки випадків подібних вищеописаному? Як йому тут не згадати шалену, відчайдушну ліквідацію СЕЗів, територій пріоритетного розвитку, спеціального регулювання окремих важливих видів економічної діяльності, яка відбулася 6 (вже шість!) Років тому. Як тут не згадати, що неодноразові обіцянки вождів виправити ту злочинну помилку так і не виконані. Чи можна за такої немислимої для інших країн Світу недолугості влади розраховувати на прихід в Україну великих (!), Довгих, (!!) І дешевих (!) Кредитів? Риторичне питання ...

А як же сусіди?

Наша південна сусідка Туреччина з кінця років 1980-х приділила особливу увагу створенню спеціальних регуляторних просторів у вигляді СЕЗ. Сьогодні їх вже пару десятків.

Точніше, Туреччина почала створювати ВЕЗи в 1987-1992 рр..

Для розуміння відбулися змін відзначимо, що в Туреччині ВВП на душу населення в році 1992-му був лише $ 6,1 тис. У Україні ми працювали гірше - ВВП на душу населення був лише $ 5,1 тис. А потім турки від нас відірвалися ...

Одна з головних причин цього відриву - поява СЕЗів. Вони створювалися у вигляді спеціальних регуляторних просторів з метою максимального використання переваги географічного положення Туреччини, її близькість до ринків як країн Близького і Середнього Сходу, так і країн Західної та Східної Європи.

Для кращого розуміння нашої недолугості познайомляться з чинним в СЕЗи Туреччини спеціальним режимом підприємництва.

1.СЕЗи Туреччини повністю звільнені від податків, у тому числі від корпоративного та прибуткового. Нашому бізнесу таке щастя і не снилося!

2.Предпрінімателі, що працюють у СЕЗ, звільняються також від різного роду зборів і мит: митних, гербових, портових. Для нас це солодка дитяча казка.

3.В відміну від більшості інших країн, в Туреччині дозволена реалізація на внутрішньому ринку товарів, вироблених у СЕЗ або імпортованих через них. При цьому до них застосовується звичайне зовнішньоторговельне регулювання. Фактично приблизно третина торгового обороту турецьких СЕЗ припадає на торгівлю всередині Туреччини. А ми вже багато років балакаємо про необхідність зміцнення і розвитку внутрішнього ринку щоб послабити свою залежність від світових економічних потрясінь.

4.У якості засобу платежу в ВЕЗ може використовуватися будь-яка конвертована валюта. Чи знає про це наш Нацбанк?

5.Інвестори можуть використовувати прибуток без яких би то не було обмежень, податків, зборів та попередніх дозволів. Для наших інвесторів це нездійсненна мрія.

6.Іностранние громадяни, які мають посвідку на проживання в Туреччині, можуть володіти в СЕЗ компаніями зі 100% іноземним капіталом.

7.Разрешен найм на роботу іноземних фахівців і управлінського персоналу.

8.Закон про вільні економічні зони та Законом від 5 травня 1983 накладається заборона на страйки та локаути строком на 10 років з моменту початку діяльності фірми у ВЕЗ.

9.Стоімость оренди землі вельми поміркована.

10.Стоімость найманої робочої сили низька в порівнянні з іншими країнами аналогічного рівня розвитку. І у нас поки що дуже низька.

11.Сведени до мінімуму бюрократичні формальності як на стадії інвестування капіталу, так і на стадії виробництва і реалізації продукції. No comments!

12.Законодательства, що стосуються цін і якості товарів і послуг та контролю за ними, які застосовуються в інших районах Туреччини, не діють у ВЕЗ.

Для того, щоб краще зрозуміти роль СЕЗ в економіці Туреччини, шановний читачу, звернемо свій погляд на головні її індикатори.

По свіжих оцінками року-2010 ВВП на душу населення (з урахуванням паритету купівельної спроможності валюти) склали:

в Туреччині $ 12,3 тис. (95 місце у Світі),а в Україні в 2 (два!) рази менше, а саме $ 6,7 тис. (134 місце у Світі). Нагадую - в році 1992-му ми були дуже близькі (див. вище).

Туреччина куди легше пересла кризу, ніж Україна: У році 2009 ВВП Туреччини впав на -4,7%, а у нас на -15,1% (більше падіння було лише в Латвії (-18%).

Повчальне "збіг".

Опоненти, що годуються з рук міжнародних фінансових організацій, скажуть: А при чому тут ВЕЗи? Їх вплив не є значним!

Звернемося до цифр (графік в частині 4).

У 1980-1987 роках прямі іноземні інвестиції в економіку Туреччини росли черепашачими темпами - плюс 1% на рік. І в році 1987 склали аж $ 9,5 млрд. Але вже в році 1988 (тільки-тільки був прийнятий перший закон про ВЕЗ) підскочили на 4% до року попереднього.

Далі. У 1988-2000 рр.. вони приростали щорічно на 4-7% і року 2000-му вже досягли $ 19,2 млрд.

Після деякого уповільнення зростання в 2001-2002 рр.. потужність потоку прямих іноземних інвестицій в економіку Туреччини зросла в рази і на кінець року 2007-го ці вкладення піднялася до рівня $ 153,1 млрд. при ВВП в $ 649 млрд. Чи можна припустити, що ефективне регулювання турецьких СЕЗ тут ні при чому? Ні! Без створення СЕЗ швидкий підйом Туреччини був би просто неможливий.

Ще зіставимо тільки два числа: $ 9,5 млрд. прямих іноземних інвестицій в економіку Туреччини на кінець року 1987 і $ 153,1 млрд. на кінець року-2007. Зростання більш ніж в 16 разів вражає ... Так де ж наші СЕЗи???

To Be Continued ...

Віктор Лисицький,

Економіст. Член Ради підприємців при Кабміні України.