Олігархи, на перший-другий розрахуйсь!

14 жовтня сталося те, що рано чи пізно мало статися. Президент зустрівся з олігархами. Чи була це економічна необхідність чи зустріч мала винятково політичне підгрунтя - стане відомо ближче до виборів. І все-таки вже зараз можна робити певні припущення. Але для початку проведемо деякі аналогії.

Нерідко українську політику дорікають у тому, що вона є наслідком копіювання чужих дій, і не завжди найкращих. Не будемо згадувати кожен конкретний випадок, але візьмемо для прикладу хоча б все ту ж адміністративно-територіальну реформу. Звідки виникла така "геніальна" ідея - сказати зараз вже складно, але можна згадати російський досвід.

Той, хто стежить за російською внутрішньою політикою, звичайно ж, згадає, як не раз в Кремлі піднімалося питання про укрупнення регіонів. У 2003 році Путін заявив, що федеральний центр не проти такого укрупнення, але ініціатива повинна виходити безпосередньо знизу. Сама ж необхідність подібної ініціативи пояснювалася тим, що ряд регіонів Росії економічно неспроможні, і їм важко існувати. Чи не правда, такі пояснення не так давно чули і ми? Але й росіяни, і улюблені нами поляки планували вищезгадані зміни не за рік і навіть не за два. А про нашому варіанті адміністративно-територіальної реформи і згадувати страшно.

Другий приклад стосується такого знакової події, яким є зустріч Президента Ющенка з вітчизняними олігархами. Ну, хіба при згадці про цю подію у вас не виникає асоціацій про подібні зустрічі, але тільки в Кремлі? Пам'ятається, Путін теж активно посилався на негативні наслідки приватизації початку 90-х років. Саме тоді Ходорковський, Гусинський, Березовський, Абрамович отримали сотні мільйонів доларів, що було можливим виключно завдяки їх близькості до політичного оточення Єльцина. І саме з приходом до влади Путіна починалося "з'ясування стосунків" між владою та олігархами. Наслідки загальновідомі. Спочатку олігархи роблять спробу опору, надаючи підтримку опозиції, а потім за це розплачуються. Як тут не згадати показове "справа ЮКОСа" та Ходорковського. Але, тим не менш, Путін робив спроби примирити владу з бізнесом, розсаджував олігархів за круглим столом, намагався умовити вести чесну гру і буквально наполягав на тому, що гроші російських олігархів, вже, коль вони у них є, повинні залишатися в Росії. Останнє скоріше було особистим зверненням Путіна до Романа Абрамовича.

І ось події 14 жовтня: Київ, Секретаріат Президента, великий зал, олігархи за круглим столом і Віктор Ющенко, який пропонує "жити дружно". Це вже фінальна сцена, але варто згадати і передісторію.

У якості відправної точки ми б назвали президентську кампанію 2004 року. Ющенко, з ще єдиною командою, обіцяють на Майдані "життя по-новому", відділення влади від бізнесу. Звучать і інші загальновідомі гасла. В цей же час великий капітал робить ставку на іншого кандидата, посередником виступає тоді ще чинний Президент Леонід Кучма. Але в якийсь момент нерви у Кучми здають, і він починає сумніватися в ставленика. Але якщо наслідки програшу Віктора Януковича для нього самого були смертельні, то в українських олігархів почалися серйозні проблеми. Створювати їм ці проблеми взялася Юлія Тимошенко. У результаті її активних наступальних дій з'явилося наводить жах на великий бізнес слово "реприватизація". Вітчизняні олігархи кинулися в розсипну: хто в Росію, хто терміново "підлікуватися" за кордон, хто в суд і на барикади.

Звичайно ж, буде несправедливо не відзначити, що олігархам таки надали право вибору варіантів свого майбутнього. Так, Тимошенко запропонувала наступне: перший варіант - дуже чесно доплатити за "задешево" куплене підприємство (і не одне). Другий варіант - знову-таки, на дуже чесних умовах взяти участь в конкурсі на повторну покупку. Третього не було дано. Звичайно ж, такі умови були для олігархів неприйнятні, але несподівано для них спалахнуло світло в кінці тунелю: відставка Кабміну на чолі з Тимошенко.

І тут як з рогу достатку на Тимошенко посипалися звинувачення у зловживанні владою, наданні політичного тиску, у використанні "ручних" методів управління економікою і методів, подібних "розкуркулення", спаді потоку інвестицій і т.д. Звичайно, раніше собі ніхто такого і уявити не міг, а тут така несподіванка!

Але, як би там не було, саме після відставки Кабміну і Юлії Тимошенко, для олігархів настав період "відлиги". Несподівано Президент усвідомив, що без них нікуди, що на них тримається вся економіка і що олігархи, виявляється, справно платили податки, створювали робочі місця і залучали інвесторів.

Ось саме з цього моменту і виникає логічне запитання: чи була зустріч Президента з олігархами виключно економічним або, все-таки, політичним кроком.

Якщо зустріч носила характер економічної необхідності, то тоді все зрозуміло: що пройшла зустріч є демонстрацією того, що влада знову прихильна до великого бізнесу, а значить, Україна готова надати необхідні гарантії для зовнішніх інвесторів. Тобто, за великим рахунком, дана зустріч виявилася показовим виступом для західних інвесторів. Але при цьому слід зазначити, що, незважаючи на те, що за кордоном подібні зустрічі - нормальне явище, вони не носять характер перемир'я, а є дійсно конструктивним діалогом між владою і бізнесом. Більше того, саме великий бізнес клянеться у вірності національним інтересам, обіцяє чесні правила гри, пропонує свої послуги владі, а не навпаки.

Опинившись в опалі після програшу Януковича на президентських виборах, олігархи на певний період часу зайняли вичікувальну позицію. Віктор Янукович став для них вже не цікавий, а розмінюватися на дрібні політичні сили не має сенсу. І ось тепер, коли настають парламентські вибори, коли ось-ось набудуть чинності поправки до Конституції, так невигідні Президенту, "грошові мішки", навіть не проявляючи особливої ??ініціативи, виявилися потрібні. Вони потрібні, щоб засвідчити свою підтримку курсу Президента України, продемонструвати Заходу вітчизняний лібералізм. І отримати в обмін преференції і гарантії.

Таким чином, можна припустити, що основною метою зустрічі влади та бізнесу все-таки стало бажання політика Віктора Ющенка заручитися необхідною фінансовою підтримкою для провладної партії, в надії отримати максимальну кількість місць у Верховній Раді, яке дозволить обрати "потрібного" Прем'єра.

Підсумовуючи наші роздуми, хочеться відзначити, що радник українського Президента, відомий російський політик Борис Нємцов позитивно оцінив минулу зустріч і зазначив, що зустріч Президента з представниками великого бізнесу стала першим кроком у рівновіддаленості олігархів від Президента. Але дозволимо собі в цьому засумніватися і припустити, що сталося якраз протилежне. Наслідки ж передбачуваного нами "рівнонаближеності" продемонструє парламентська гонка і її кінцеві результати.

Ірина Бутовська, аналітик департаменту політичного консалтингу агентства MARTIN group