Молебень замість "бенкету під час чуми"

Парад ряс і дефіле сутан

Відео дня

Розчарував мене пан Ющенко своєю поведінкою при проведенні надуманих пафосних, помпезно-показушних і вельми дорогих, треба відзначити, святкувань з приводу придуманого проміжного "ювілею" хрещення Русі. Бачачи як він стояв на колінах у Лаврі перед представниками російської православної церкви на святкуванні Трійці, Вселенського Патріарха він мав зустрічати по-пластунськи або хоча б стоячи на чотирьох кінцівках. Хоча по суті так воно і було - літаком українським привезли, Мерседес "індивідуальний" з вензелечкамі підігнали, столи за державний рахунок накрили ...

Подумати тільки, на яке приниження готовий піти пан Ющенко, щоб замилити нам очі на паскудний виконання ним його службових обов'язків Президента. Але все це не жарти, а дії, які ведуть до неприємних наслідків з точки зору перспектив розвитку країни.

При вивченні тенденцій розвитку громадської думки та суспільної структури (наприклад, держава) соціологи і політологи застосовують таке поняття, як "ключові події", на основі їх аналізу виявляють тенденції зміни ментальних парадигм і, відповідно, визначають можливі напрямки трансформацій суспільних відносин і найбільш імовірнісний вид формування структури суспільного устрою.

Цим же (так в народі кажуть) займаються (або як мінімум - повинні) і аналітичні відділи Служби безпеки України, так як зміни форми суспільних відносин завжди призводять до зміни суспільного устрою і можуть у собі нести загрозу державному ладу. Аналітики і вчені говорять, що одна подія може бути простою випадковістю; два аналогічних події - простий дурістю або збігом; три послідовних аналогічних події формують тенденцію і називаються "ключовими"; чотири послідовних аналогічних події роблять тенденцію стійкою і формують закономірність. Вивчення стійкої тенденції лежить в основі перспективного аналізу розвитку ситуації, а також її витоків, причин, механізмів виконання і використання і висвічує "далеко" орієнтовані плани дійових осіб, а також маркує виконавців.

Тенденція, однако ...

Виходячи з вищесказаного, розглянемо ситуацію "святкування" паном Ющенком "ювілею" Хрещення Київської Русі не як просто подія, а у взаємозв'язку з іншими аналогічними подіями, а також спробуємо оцінити дану сукупність наведеного нижче подієвого ряду як тенденцію і визначити, до чого ця тенденція може призвести або вже веде.

Отже. З кінця 2004 року, після приходу до влади пана Ющенка і його соратників, ми спостерігаємо наступний подієвий ряд:

• присутність представників духовенства в ході так званої помаранчевої революції і культивування в ЗМІ міфу про "месіанство" її пана Ющенка;

• публічне виконання релігійних обрядів громадян, наділених вищою політичною владою і займають ключові керівні державні посади, публічно проявляючи при скоєнні цих релігійних ритуалів свій особистий і явну перевагу одній конкретній конфесії (обмивання в напівоголеному вигляді і перед телекамерами практично всіх телеканалів таких державних мужів, як Президент Україна пан Ющенко, прем'єр-міністр України пан Єхануров, секретар РНБ України пан Порошенко, спікер ВР України пан Литвин і іже з ними, подрібніше, в ополонках на честь Дня Хрещення);

• конкретна допомога (надання літака і фінансування поїздки на "землю обітовану" уповноважених осіб) у Привозі "Благодатного вогню" та доставка на свято Хрещення Русі Вселенського Патріарха за державний рахунок при явному перевазі однієї конкретної конфесії;

• фінансування релігійних організацій при явному перевазі однієї конкретної конфесії (як приховане, за допомогою виділення землі та державного майна, так і пряме, за допомогою грошових інвестицій);

• проведення практично прямої агітації за одну конкретну конфесію особами, які займають вищі державні пости, під час виконання своїх службових обов'язків (наприклад, Президент України пан Ющенко);

• пряма і нав'язлива агітація, що проводиться Президентом України паном Ющенком, фінансована з державного бюджету, за формування Єдиної помісної церкви України навколо однієї конкретної конфесії, демонструючи стосовно цієї конкретної конфесії явну перевагу як приватне, так і від імені держави Україна;

• запровадження, завдяки відкритому клопотанням і активної участі з боку Президента України пана Ющенка (Доручення Президента України від 08.07.2005 р. № 1/657), в загальноосвітніх державних школах викладання курсу "Християнська етика", знову ж таки, віддаючи перевагу цій ж однієї конкретної конфесії;

• роботи по введенню в Збройні сили України "інституту капеланів", знову ж віддаючи явну перевагу одній конкретної конфесії;

• народження Інквізиції України, за допомогою введення процедурного процесу обов'язкового "одухотворення" особового складу МВС перед виконанням ними їх службових обов'язків ("Наради", патрулювання, допити та опитування, затримання та конвоювання, чистка особистої зброї, ну і інші);

• і останнє: помпезне "святкування" 1020-річчя Хрещення Київської Русі, сама суть якого полягала в випрошуванні паном Ющенком індульгенції на ще більший розкол православ'я і зради Московського патріархату.

Навіть не будучи відповідальним співробітником відповідних відомств, мені, просто як дилетанту, побачилася сформувалася тенденція, що складається з описаних тут подій, які можуть вважатися "ключовими", що говорить про те, що в нашій державі поволі ведеться планомірна робота по глобальному і кардинальної зміни державного устрою , тобто: приховано плануються і послідовно проводяться дії по інтеграції однієї конкретної релігійної організації в структуру державного устрою, роблячи церква невід'ємною частиною інституту державності.

Простіше кажучи, схоже, що хтось робить певні і цілеспрямовані кроки з перетворення світської держави Україна (що закріплено в Конституції України, в якій церква відділена від держави і громадянам гарантована свобода віросповідання) в релігійну державу (по типу раннього європейського середньовіччя - а в такому випадку без "месії", "інквізиції" і "офіційної державної релігії" ну ніяк не обійтися), що цілком може трактуватися як повзучий державний переворот.

"Сплячих собак будити, бігти, рятуватися ..."

Чим небезпечний цей процес? Перетворення світської держави Україна в релігійну державу (за допомогою визначення небудь однієї релігійної конфесії, нехай наразі, не "державної", але вже "привілейованої державою") може не тільки з'явитися пусковим механізмом розпалювання релігійної ворожнечі між людьми різної віри, але відкине Україну в своєму розвитку на багато століть. Церква вже давно, з часів появи і розвитку масового друкарства і почала технічного прогресу, втратила свою позитивну роль у розвитку людства. На сьогоднішній день, в третьому тисячолітті, інститут церкви є стримуючим фактором розвитку особистості і суспільства в цілому. Повернення до релігійної формі державного устрою - це не тільки не прогрес, і навіть не просто регрес, а справжнісінька деградація суспільства, веде до деградації особистості за рахунок обмеження свобод індивідуума.

Сьогодні ми стоїмо на порозі зміни ідеологічних парадигм як східних, так і західних держав. А ми, країна Україна, країна, що стоїть на межі трьох світоглядних систем (східні релігії, західні релігії і радянські атеїзм і матеріалізм), замість того, щоб стати в авангарді по трансформації цих ідеологічних конструкцій в єдине ціле і стати прародителькою нової світоглядної системи, орієнтованої в першу чергу на свободу особистості (в пізнанні світу, в розумінні світу, у самовизначенні, у визначенні правил взаємодії особистості і навколишнього світу) і надцінність будь-якого життя, тобто "ідеології свободи", звертаємося до самої замшілій формі релігійного догматизму, скочуючись, тим самим, в темне середньовіччя.

Будь-яке головування верховного божества (всі монотеїстичні релігії), вбивали в голови жерцями або попами допомогою верховенства форми (ритуалів) над суттю, призводить до формування рабської психології.

Якось, виступаючи в програмі "Ми все про Вас знаємо", відомий український письменник і талановитий журналіст Олесь Бузина, відповідаючи на запитання ведучого: чим би Ви не змогли поступитися ні за яких умов, сказав, що ні за що не зрадить "віру батьків" (або "віру предків", точно вже не пам'ятаю, давно справу було). Я тоді згадала, як один дуже порядна людина, міцно вихований комсомолом (і для нього тоді ще комуністичні ідеали були як раз таки "вірою батьків"), в часи новонародженої України, прийшовши на посаду начальника республіканської митниці, сказав, що при ньому ніякі контрабандні операції здійснюватися не будуть, і певний час так воно і було.

Але через якийсь, вже невизначений час, певним людям захотілося провести "невелику" контрабандну операцію, і коли ніякі методи переконання, включаючи крупне фінансову винагороду за зміну "ідеалів", на цього начальника митниці не подіяли, то у нього просто викрали доньку. Після цього він змінив свою віру і "віру батьків", і, думаю, вчинив дуже вірно - дочка повернули, ну а віра ... Та й що таке віра, якщо не більше ніж нелокалізований любов? Або просто система поглядів на навколишній світ, причому дуже динамічно змінюється в часі. І глянувши в цьому ракурсі на відповідь пана Бузини, мені стало його шкода.

Невже будь-яка віра коштує людського життя? Та й взагалі, що таке "віра предків" або "віра батьків"? Де встановлена ??тимчасова градація? На якому часовому відрізку ми визначаємо положення "предків"? Якщо тридцять років тому - то більшість "предків" вірили в атеїзм, а якщо п'ятсот років тому - то були або католиками, або православними (таких "або" більше сотні, дивлячись хто звідки родом). А якщо взяти років так 1800? О!, Тут кількість "вір" і "вірувань" важко навіть перерахувати, не те що навіть "продіагностувати", але ж це не позбавляє нас права бути нащадками і тих "предків", чи не так? Так що давайте-ка, будемо кілька "легше" і "простіше" з різними "вірами" і догмами: "все тече, все змінюється", а вже система світоглядних поглядів - та й поготів.

Насильницька і від імені держави "релігізація", "верілізація" і "оцерквененіе" нашої країни окремими політиками далеко не нешкідливий процес. Дурість людська меж не має. Свобода совісті та віросповідання (за Конституцією України) - це відсутність релігійної монополії в рамках держави.

Річницю Хрещення Русі відзначать у Києві

Варфоломіївська день для Юлії

Кожен другий за розрив з Московським патріархатом

Президент замовив Вселенського Патріарха

Вселенський Патріарх розповів, хто об'єднає церква

Вселенський Патріарх запросив Януковича в гості

Ющенко зрівняв патріархів

Ющенко зустрівся з Патріархом тет

Київського патріарха не буде на 1020-річчі Хрещення Русі

Ющенко помолився разом з патріархами

Здійснилося. До нас приїхав вселенський патріарх

Попи Кіпру відмовилися від святкування Хрещення Русі