Революція пожирає своїх дітей, але не отців

Україна, яку пообіцяв європейцям і українцям на Майдані пан Ющенко, абсолютно не схожа на ту, яку "по-швиденькому" побудували Єханурова-фірташі-Івченко-яценюки, які відмовилися від дешевих енергоносіїв ДЛЯ НАС, але не для себе (в принципі українському населенню з головою вистачає "на протопку" дешевого газу, який наша країна видобуває на своїй території і "безкоштовного" газу, отриманого за прокачування до Європи через нашу територію того сибірського газу, який Росія поступово перетворює на нове "ядерну зброю", здатне перетворити ці уламки імперії в цілком якісну енергетичну супердержаву. Я вже не кажу про те, що "любі друзі" навчилися продавати пересічному українцю фальсифікати-ерзаци замість якісних бензину, електроенергії та газу).

Відео дня

Україна, яку пообіцяв СОБІ, а не своїм виборцям у 2006 році Янукович, теж абсолютно не схожа на ту, яку замовляли Газпромом і вітренчіхі (це видно хоча б по його лаковим туфлям в Сочі). Реал-політик у виконанні Буша-ні самого-молодшого і незламної Кондолізи, безумовно, набагато привабливіше "смершевой" політики Москви як нової-старої імперської столиці. Схоже, після "адаптації" до американських стандартів династії Алієвих і своєрідною демократії в Каракумах, американці стають всеїдними (та й здоровий клич українського суспільства, що вимагає замість видовищ ХЛІБА далі не можуть ігнорувати навіть противники реалістичних донецьких методів ведення високої політики).

Найголовніша сенсація моменти: ностальгія Дона і Баса за часами Кучми, як і за часами Російської імперії була сильно перебільшена. Так, випускаючи правильних пацанів у велику політику в умовах нашої рахітична демократії, Ющенко ризикує одного разу прокинутися в іншій країні. Але коль у лідера помаранчевих не виявилося сил на прискорення демократії і на інтенсифікацію економічного розвитку України, то про це, по-перше, НЕ напишуть американські та західні вільні засоби масової інформації, а, по-друге, стабілізєц, який, як мінімум гарантує бувалі уряд Януковича-Азарова - це ж не КІНЕЦЬ.

Слідом за Петром першим Ющенко намагається прорубати вікно в Європу за допомогою гострого й важкого "сокири" на зразок Найсвітлішого Князя Олександра Меньшикова, дуже полюбляють казенні грошики, спрямовані на патріотичне служіння. Сказати третій (!) Президенту на другому році правління за таку спробу "Ганьба!" Багатьом здається неважким і безпечним справою, але біда тому, хто говорить все, що він може сказати. Хоча така складна гра, обумовлена ??довгостроковими геополітичними тенденціями, може бути і недурна.

Адже всупереч кричущим по суперечливості прогнозами так званих політологів Донецьке уряд двох Вікторів і одного Рената, може, і не стане прикладом політичного бліцкригу, як, втім, і фіаско з трьох причин. По-перше, тому, що любов до батьківщини - нормальне "звичайне"

гідність цивілізованого мільйонера, якого в далекому зарубіжжі вважають, якщо не нуворишем, так вульгарним "новим українцем". По-друге, тому, що ідеальна держава неможливо, тому що великі люди з ВСІХ політичних конфесій, представлених в цьому уряді, як правило, мають невідбутну тягу до офшорів; а не будь вони наділені цієї тягою, може, не було б потреби не тільки в цьому перехідному, а й взагалі в уряді? По-третє: не всі донецькі виявилися кучмістами; не всі помаранчеві були насправді некучмістамі; і не всі кучмісти були лузерами.

Віктор Чайка, шеф редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua