Інсуліновий шок

Якщо вірити заявам Президента, новий уряд повинен бути в першу чергу командою професіоналів. Виходячи з того, що головною функцією міністра є управління, припустимо, що саме в цьому вмінні і повинен проявлятися професіоналізм.

Задамося риторичним питанням: "Чи можна вважати професіоналом міністра, який з одного боку не контролює процеси в галузі, а з іншого не може (чи не хоче?) Вносити корективи в порочну практику?" Відповідь очевидна, якщо його підкріпити доказами. Вони приводяться нижче.

Для необізнаних стисло викладемо суть проблеми. У 1999 році в Україні з метою випуску вітчизняних інсулінових препаратів було створено ЗАТ "Індар", 70,7% акцій якого володіє держава в особі ДАК "Укрмедпром". Як основний власник, держава вклала в закупівлю обладнання, технологій, навчання персоналу та інші необхідні речі близько 90 млн. німецьких марок. У тому ж 1999 році Указом Президента було затверджено Комплексну програму "Цукровий діабет", яка, зокрема, передбачає безкоштовне забезпечення хворих інсуліном українського виробництва.

Схема роботи ЗАТ "Індар" гранично проста і є недосяжною мрією для багатьох бізнесменів. Держава окремим рядком бюджету виділяє кошти (і не малі, наприклад у 2005 році - 163 млн гривень) на виробництво і закупівлю препаратів. Підприємство має планові показники реалізації (адже всі споживачі на обліку) та операційних витрат (відомо, куди і скільки доставляти). При елементарно налагодженому обліку і контролі, в подібних "тепличних" умовах чистий прибуток можна планувати на кілька років вперед, і працювати, не особливо піклуючись про день завтрашній. Але от з цим, в сенсі - обліком і контролем - на "Індарі" далеко не все гаразд. У результаті ми маємо дику суміш соціалізму (в частині виробництва і реалізації) і капіталізму (у сфері реалізації схем особистого збагачення).

Почнемо з того, що в Міністерстві охорони здоров'я не знають точної кількості хворих, які потребують щоденному лікуванні. Згідно з поданням, направленому у квітні цього року Генеральною прокуратурою на ім'я прем'єр-міністра, дані чиновників і експертів разняться майже на 20 тисяч осіб. Це призводить до того, що ЗАТ "Індар", фактично завищуючи дані, отримує з бюджету "зайвих" 27 мільйонів гривень, які потім в виді не отоварених залишків припадають пилом на складах. У тому ж поданні ГПУ йдеться про зафіксовані залишки за окремими видами інсуліну на суму більш ніж в 32 млн. гривень. Це, так би мовити пережиток соціалізму: моя справа призвести, а там хоч трава не рости.

Не менш цікаві факти розкриваються, коли починаєш придивлятися до того, чи не майне де жадібна "акуляча паща" капіталізму. Звернемося на початку до показників фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Індар". Зробимо, так сказати, грунтовку полотна для більш якісної промальовування деталей. Отже, за підсумками 2004 року виручка підприємства склала 74412 тис грн проти планової в 124950 тис грн. При цьому ще раз нагадаємо, що, на жаль, інсулінової ринку не загрожує різке падіння споживчого попиту, навпаки, він має стійкий 10-15% щорічний приріст своєї ємності. Падіння виручки дивним чином збігається з різким збільшенням операційних витрат - 11 173 тис. грн, замість запланованих 5850 тис. грн. Загалом, за підрахунками профільних фахівців ЗАТ "Індар" торік з одного боку штучно занизив прибуток як мінімум на 5 млн гривень, а з іншого, також штучно (а швидше - майстерно) завищив витрати на 7,4 млн грн.

З чого склалися настільки непередбачені і нечувані витрати? Наприклад, з дуже обтічної за формулюванням статті "на гуманітарну та фінансову допомогу". Гуманізм обійшовся ЗАТ "Індар" майже в 2,3 млн гривень. Ще більш чудова стаття витрат - "на відрядження і зарплату відділу збуту і маркетингу" - потягнула ще на 1 млн грн. За такі гроші можна було б переписати поіменно кожного нужденного в інсуліні, між тим, нагадаємо, що розбіжність в оцінці складає майже 20% від загального числа нужденних. Куди їздили "індарівці" і яким маркетингом вони займалися, абсолютно не зрозуміло?! Ну і, нарешті, безумовний лідер витратних статей - витрати на поліграфічну продукцію - майже 6,8 млн грн. Це у підприємства, "клієнтів" якому постачає саме життя, а гроші на виробництво дає держава! Хотілося б дізнатися, хто є цільовою аудиторією, наприклад, для брошури про підприємство, ціна якої (48 грн) наближається до вартості нової книги про "Гаррі Поттера" на Петрівці? І на якому раритетному папірусі видрукуваний каталог продукції, вартість якого потягнула аж на 53 з половиною гривні?

На подібний "якісний" грунт, що дає уявлення про загальну атмосферу панує на і навколо підприємства, добре лягають барвисті деталі, живопису подробиці життєдіяльності керівництва ЗАТ "Індар" і "кришують" його чиновників з МОЗ. Ми опускаємо виснажливі подробиці господарських та орендних відносин між численними "індарівських дочками", офіси яких часом знаходяться на різних поверхах "батьківського" офісу. Напевно, для зручності їх власників, одночасно сидять в декількох кріслах?!

Поговоримо про "роялті" - виплатах авторам використовуваних патентів. У 2004 році загальна сума подібних винагород склала 1,9 млн грн. Власниками ж патентів є:

пан Рибчук (нині заступник міністра охорони здоров'я, який курирує галузі хіміко-фармацевтичної промисловості України);

пан Стефанов (на момент реєстрації препаратів інсуліну ЗАТ "Індар" - директор ДП "Фармакологічний центр Міністерства охорони здоров'я України", спеціалізованої установи, що відповідає за реєстрацію лікарських засобів в Україні),

пан Тронько (на момент реєстрації препаратів інсуліну ЗАТ "Індар" - співголова експертної комісії Держфармацентру МОЗ, яка давала дозвіл на реєстрацію "індарівських" препаратів),

пан Корпачев (на момент реєстрації препаратів інсуліну ЗАТ "Індар" - співголова експертної комісії Держфармацентру МОЗ, яка давала дозвіл на реєстрацію "індарівських" препаратів);

І, нарешті (майже по М.Задорнова: "Тихо! Зібралися" "), фахівець у сфері урології, пан Возіанов-молодший (попадання якого в настільки високоповажний колектив обумовлено наявністю тата, який на момент реєстрації препаратів інсуліну був Президентом АМН України ).

Видається, що з даним переліком можна йти до Генеральної прокуратури з проханням про перевірку фактів корупції. До речі, вже відкритих кримінальних справ у відношенні ЗАТ "Індар" теж вистачає. Є, наприклад, справа про контрабанду сировини з Росії. Є й за іншим фактом, який інакше як "беззаконням" не назвеш. На ЗАТ "Індар" виробляли переробку прострочених ліків, які після знову прямували хворим. Подібна практика категорично заборонена у всьому цивілізованому світі і вже тим більше вона не може бути застосована відносно препаратів, якість яких спочатку викликає сумнів.

Викладених фактів достатньо для того, щоб отримати повноцінну картину, що відбувається в галузі, яка входить до сфери компетенції Міністерства охорони здоров'я. На жаль, при бажанні щось подібне можна відкопати і в багатьох інших "підшефних" міністерству областях, що фактично виносить вирок в.о. міністра охорони здоров'я як професіоналу. На жаль, але професіоналізм лікаря не може замінити кваліфікацію управлінця. І якщо сам шановний Микола Єфремович не розуміє цього, сподіваємося на те, що знайдуться відповідальні люди, які зможуть делікатно показати видатному нейрохірурга до чого призводить втрата контролю за роботою окремих органів того, що в принципі має функціонувати як єдиний організм.