Ісландські гейзери "газують" в Росії

Екс-президент Леонід Кучма благає Росію допомогти Україні, яка страждає від кризи. Чи знає він хоч щось про тих брудних схемах, які стоять за цією допомогою. Поверхневий аналіз показує, що краще нам цієї допомоги не треба. В Ісландії, в усякому разі, чим більше дізнаються деталей, тим стають сумніше.

Переговори між Москвою і Рейк'явіком про виділення кредиту стають все більш інтригуючими. Спочатку з'явилася інформація, що Мінфін і Центробанк погодилися позичити ісландцям € 4 млрд. Але в п'ятницю джерело в Білому домі заявив "Інтерфаксу", що "в уряду поки недостатньо підстав для виділення кредиту". У протиріччях російської добродійності довелося розбиратися журналістам.

Ісландська делегація працювала в Москві цілий тиждень. Переговори велися з Мінфіном і Центробанком. При цьому склад острівної десанту був суворо засекречений - журналістам лише повідомили, що очолює делегацію директор департаменту міжнародних операцій ЦБ Ісландії Сигурдур Стурла Палссон. Однак з джерел в самому Центробанку Ісландії кореспонденту The New Times в Рейк'явіку стало відомо, що до складу делегації також входили директор департаменту управління фінансами Мінфіну Ісландії Стейнар Тор Свейнссон, економіст ЦБ Даніель Сваварссон, інвестиційний консультант Сигурдур Інгольфссон і юрист Тетяна Жарова.

Причини, з яких Москва стала розглядати питання про порятунок ісландської економіки в той час, як у самій Росії ось-ось все обрушиться, здаються дивними тільки непосвяченим. Екскурс у минуле видних ісландських фінансистів, чиї банки виявилися банкрутами, і їх зв'язки з найбільшими російськими держкомпаніями і першими особами країни багато що пояснює.

Офшорна схема

Восени 2006 року датська Ekstra Bladet опублікувала серію матеріалів про зв'язок між однією з найбільших промислових компаній Ісландії - групою "Баугур" (Baugur Group), ісландським "Кауптінг банком" (Kaupthing Bank), п'ятьма офшорними компаніями на Британських Віргінських островах і низкою найбільших російських холдингів . Із зібраних данськими журналістами документів вибудовувалася наступна схема.

У 1998 році віргінські офшорні компанії Shapburg limited і Quenon investments limited заснували в Люксембурзі дві компанії - Compagnie Financiere pour l'Atlantique du Nord і Compagnie Financiere Scandinave. (Через б місяців Compagnie Financiere Scandinave була перейменована в Scandinavian Holding, а ще пізніше-в Meidur Holding SA.) Інша компанія, Compagnie Financiere pour l'Atlantique du Nord, у березні 2000 року змінила назву на Gaumur Holding ("Гаймур холдинг"), яка нині контролює 20% в ісландській "Баугур".

А далі виявилося, що віргінські офшори Shapburg і ??Quenon стали сполучною ланкою між ісландським бізнесом і деякими великими російськими компаніями. Наприклад, державна алмазна компанія АЛРОСА зареєструвала в Люксембурзі дочірню компанію "АЛРОСА фінанс". Міноритарним акціонером в "АЛРОСА фінанс" виступає той самий віргінський Shapburg limited, а в якості адміністратора люксембурзької Алроса-другий представник податкового раю Quenon investments limited. І той же офшор Shapburg є одним із двох засновників люксембурзької компанії Alfa finance holdings SA, рідний "дочки" російського Альфа-Банку (другий засновник люксембурзької "Альфи" - гібралтарська компанія АВ Holdindgs limited-за даними датських ЗМІ, належить Михайлу Фрідману). Восени 2006 року датські журналісти звернулися з листом до президента Володимира Путіна, в якому поставили йому запитання, чи не знає він випадково реальних власників віргінських офшорів Shapburg limited і Quenon investments. Російський лідер відповів мовчанням.

Пітерські зв'язку

А адже Володимир Путін міг би розповісти датським журналістам багато цікавого. На початку 1990-х років, коли екс-президент, а нині прем'єр працював головою Комітету з питань зовнішньоекономічних зв'язків (КВС) мерії Санкт-Петербурга, в його обов'язки входила в тому числі і реєстрація російсько-іноземних компаній. Всього з липня 1991 по червень 1996 очолюваний Володимиром Путіним комітет зареєстрував близько 9000 спільних компаній. Серед співвласників або топ-менеджерів цих компаній можна було знайти досить відомих сьогодні людей, як то: Дмитро Медведєв, Віктор Іванов, Борис Гризлов, Сергій Миронов, Дмитро Козак, Володимир Кожин з дружиною, дружина Миколи Патрушева, Геннадій Тимченко, Володимир Якунін, брати Андрій і Сергій Фурсенко, Леонід Рейман з нині колишньою дружиною Юлією Полтавської.

Менш відомі західні контрагенти цих компаній. Так, в грудні 1992 року КВС мерії Санкт-Петербурга зареєстрував фірму АТЗТ "Болтик інтернешнл" (реєстраційний номер АОЛ-3303), засновниками якої стали Віктор Аніція і компанія Baltic Group Limited, зареєстрована на анонімне поштову скриньку в місті Род-Таун - столиці Британських Віргінських островів. Віргінський офшор належав - увага! - Бьерголфуру Гудмундссона (Bjorgolfur Gudmundsson) і його синові Бьерголфуру Тору Бьерголфссону (Bjorgolfur Thor Bjorgolfsson). Нині батько і син очолюють список найбагатших людей Ісландії: причому син, згідно з даними "Форбса", став першим доларовим мільярдером країни і - знову увага! - Співвласником двох (з трьох) грохнувшіхся, банків Ісландії: "Ландсбан-ки" (Landsbanki) - розорився, і "Кауптінг банк"-узятий під контроль держави.

У червні 1993 року КВС мерії Санкт-Петербурга зареєстрував фірму АТЗТ "Болтик ботлінг плант" (ББЖ) (свідоцтво № АОЛ-5108). Фірма була зареєстрована аж два рази з інтервалом у два тижні в двох різних районах, з дещо різними частками засновників у статутному капіталі і двома різними адресами. Засновниками виступили три юридичні особи та два фізичних. Юридичні особи - це російське АТВТ "Ремонтно-механічний завод" і дві іноземні фірми: вже згадувана Віргінія-ісландська "Балтійська група" (Baltic Group Limited) і зареєстрована на нумерной поштову скриньку в Рейк'явіку компанія "Вікінг бруірі лімітед" (Viking Brewery Ltd) . "Бруірі" в перекладі з англійської-"пивоварня": вона потім буде успішно варити пиво в Пітері. А фізичні особи-засновники зареєстрованої КВС Санкт-Петербурга фірми стали директор Ремонтно-механічного заводу (РМЗ) Геннадій Хомський і той самий нині збанкрутілий банкір Бьерголфур Гудмундссон.

У березні 1995 року була заснована ще одна компанія - ТОВ "Торговий дім" РОСА "(Ливарний пр., 41), яка менш ніж через рік, в лютому 1996-го, змінила назву та адресу - стала називатися ТОВ" Браво "- і перенеслася на територію РЕММЕХЗАВОД, а її керівником став Магнус Торстейнс-сон, друг і компаньйон вже знайомих нам Гудмундссона і Бьерголфссона. Наступним етапом стало заснування у серпні 1996 року ТОВ "Браво інтернешнл" (з грудня 1997 року-ЗАТ "Браво інтернешнл"). Співзасновниками виступили 6 зареєстрованих на один і той же адресу компаній в кіпрському місті Лімасол. Президентом фірми - все той же неймовірно активний ісландець Тор Бьерголфссон.

Нарешті, в березні 1997-го було засновано ще й ЗАТ "Браво сервіс" (засновники - компанія "Хьюдж холдингу лімітед" (одна з тих же шести кіпрських) і "Браво інтернешнл". Гендиректором цієї компанії був Сергій Санне, що нині займає пост директора з соціальної політики ТОВ "Євразхолдинг". Фірма "Браво інтернешнл" успішно варила пиво "Бочкарьов" і не мала жодних проблем у Санкт-Петербурзі і після того, як Анатолій Собчак у 1996-му програв вибори, а Володимир Путін перебрався до Москви. А ось у конкурентів ісландсько-російської пивоварні, навпаки, проблеми раз у раз виникали. І які! 10 січня 2000 жертвою кілера упав заступник директора "Балтики" Ілля Вайсман; а до того був убитий генеральний директор дилерської компанії "Балтики" Асланбек Чочієв.

А ісландські бізнесмени тим часом демонстрували на російській землі все нові успіхи. У березні 2000 року в Петербурзі було відкрито почесне консульство Ісландії. І почесним консулом був призначений ... surprise, surprise! - Так, той самий син-мільярдер-банкір і президент компанії "Браво інтернешнл" Тор Бьерголфссон. Почесним віце-консулом став Магнус Тор-Стейнссон. На урочистій церемонії 10 березня були присутні міністр закордонних справ Ісландії Халльдор Аусгрімссон і губернатор Петербурга Володимир Яковлєв.

У Ісландію - з тріумфом!

У 2002 році пивоварня "Браво інтернешнл" за $ 400 млн була продана знаменитої голландської "Хайнекен". А батько і син Бьергол-фури, раніше вдома абсолютно не відомі, з тріумфом і чималим капіталом влаштувалися в Ісландії.

Сьогодні син, Тор Бьерголфссон, - президент фінансової компанії Straumur-Burgaras, голова інвестиційної компанії Novator, співвласник тієї самої групи "Баугур" (Baugur), про офшорні мережах якій написали журналісти датської Ekstra Bladet. Ця група до кризи займала лідируюче положення в економіці країни, їй належали великі активи в Данії і Великобританії, від магазинів одягу до авіакомпаній. Ну і плюс - до вересня 2008-он співвласник вже згадуваних банків-банкрутів. Його стан на травень 2008 року оцінювався в $ 3,5 млрд.

Що стосується батька Бьерголфура, то він теж не останній в Ісландії чоловік. Так само як і у Великобританії. Англійські вболівальники називають Бьерголфура Гудмандссона "ісландським Абрамовичем", оскільки йому належить англійська футбольна команда West Ham (у перекладі з англійської-"західна шинка").

Офшорний безофшорний рай

Цілий ряд російських і європейських ЗМІ вже написали про те, що в збанкрутілих ісландських банках, зокрема, в тому ж "Кауптінг банку" та / або пов'язаних з ним всяких ITC - International Trading Company і Lt.d-лежали капітали та акції відомих російських компаній і бізнесменів. Зокрема, наприклад, гроші Алішера Усманова, який через "Кауптінг банк" скуповував акції "Норильського нікелю". З чуток, Ісландія стала і місцем докладання капіталів Романа Абрамовича, Олега Дерипаски, а також, знову ж таки з чуток, державної нафтової компанії "Роснефть". Чим же наших найбільших бізнесменів так привернуло маленька острівна держава з населенням 309 тис. чоловік, з яких більше третини живуть у столиці Рейк'явіку?

А ось чим. Справа в тому, що в 1999 році парламент Ісландії прийняв закон № 31/1999 про International Trading Companies (ITC), який встановлював нові правила оподаткування та регулювання для іноземних компаній. Згідно з цим законом іноземні фірми, які вирішили зареєструватися на славному північному острові, обкладаються неймовірно малим доходом на прибуток - всього 5% і одночасно звільняються від сплати податку на власність і від митних зборів. А плата за реєстрацію - всього $ 1400 щорічно. При цьому Ісландія як би не вважається офшором-зареєстровані на її території іноземні компанії отримують статус звичайних ісландських міжнародних бізнесів. Так, Ісландія стала, з одного боку, податковим раєм, з яким можуть хіба що інші офшори, але з іншого боку - уникала уваги міжнародних фінансових контролерів і центральних банків (у тому числі і російського ЦБ).

Але мало того: той самий "Кауптінг банк" ще й прикупив інший вельми відомий офшор - острів Мен. І, як стверджується на зареєстрованому в британському домені сайті цього банку, банківська група надає весь спектр фінансових сервісів-від ексклюзивного бенкінг до допомоги з інвестиціями, у тому числі і послуги з реєстрації міжнародних компаньйонів.

Точніше-надавала. У 2008 році активи банківського сектора Ісландії в 10 разів перевищили ВВП країни. У вересні 2008 року банки обрушилися, і країна стала банкрутом. Джерела стверджують, що російські бізнеси, чиї капітали ухнули у прірву ісландського податкового раю, втратили близько $ 20 млрд.

Володимир Прібиловський, Наталія Морарь (Рейк'явік), Ілля Барабанов, Євгенія Альбац

T He New Times