Повернення Віктора-Мефістофеля

Беззмінний демон української політики, головний її "злий геній", "князь тьми і темників", одіозний глава кучмівської АП знову "на гребені" - вже кілька місяців як Віктор Медведчук повернувся на Печерські пагорби. Сьогодні він вирішує для ПР ряд правових питань. У тому числі - "тримає" КС і ряд місцевих судів, які приймають скандальні антипрезидентські рішення. У нагороду "за труди" Янукович обіцяє йому посаду віце-прем'єра.

І знову "свято демократії"

"Те, що влітку виборів не буде - стовідсоткова заслуга Віктора. Упевнений, Медведчук сумет зробити так, що вони й восени не пройдуть ", - самовдоволено заявив мені в середу один з важливих" коаліціянтів ", коментуючи більш чому прозорі натяки Януковича. На останньому Кабміні Віктор Федорович несподівано для багатьох, мінімум двічі публічно засумнівався в перспективі дострокових елекцій .

Однією з передумов послужило, безсумнівно, рішення Голосіївського суду , фактично "пославшего" Президента з його претензіями до суддів КС куди подалі. Також - перший вердикт КСУ, який забороняє главі держави самовільно звільняти і призначати керівників судів по всій країні. Обидва цих постанови, як стверджують джерела в коаліції, організував саме Медведчук. Плановий апогей його місії - визнання Конституційним судом незаконності розгону Президентом Ради п'ятого скликання.

"Нікому іншому здійснити це не під силу. Ми просто змушені були скористатися його послугами - навіть після 2005-го Віктор зберіг вплив на багатьох суддів як у центрі, так і на місцях ", - виправдовувався інший співрозмовник з біло-блакитних.

За різними відомостями, Медведчук контролює п'ятьох з 18 членів КСУ. Трьох - з квоти Президента (призначених ще при Кучмі), одну уявну комуністку. Костьольна п'ятого "багнета" відомості розходяться.

Плюс екс-керівник АП нібито має досить високим рівнем впливу на ЦВК, підтримуючи вельми теплі відносини з деким з безпосереднього керівництва Комісії (не рахуючи, звичайно, її Секретаря Сергія Дубовика, що попав сюди свого часу за квотою СДПУ (о).

"Ця сука тримає нас за яйця!"

Але й на Банковій не ликом шиті - маневри опонентів розгадали швидко. Під ранок середи, усвідомивши, що епопея з судовими позовами закінчується явно не на їх користь, тут вирішили спробувати запропонувати Прем'єру піти на "обнуління" Конституційного суду. Формальний привід - недієздатність даного органу, "забивати цвяхи" цілих дев'ять місяців. Схема наступна: зібравшись на засідання, Верховна Рада відкликає звідти товаришів своєї квоти та квоти З'їзду суддів (по шість осіб відповідно), Ющенко забирає залишилися "вірнопідданих" (без урахування Станік, Пшеничного та Іващенка, їх троє). Новий склад КСУ формують на паритетних засадах, але ... вже після перевиборів.

У разі реалізації даного сценарію, ризик для обох сторін був би досить значним. "Регіонали" втратили б можливість апелювати до необхідності підкорятися КСУ; Ющенко - важіль впливу на коаліцію і привід для публічних обурень "правовому саботажу", за яким так зручно маскувати власну безпорадність.

"Сектор приз" випав б лише для ... Мороза. Отримавши у нього "штовхнути" початок другого етапу Конституційної реформи (чим він нав'язливо загрожує весь останній місяць), що вимагає всього 226 "за" - ВР п'ятого скликання продовжила б собі "життя" мінімум на півроку. Як відомо, наступний крок редагування Основного Закону - отримання схвалення КСУ, з тим, щоб вже на наступній сесії (тобто в перших числах вересня) дати остаточні триста голосів. Переривати процес "на півдорозі" ніяк не можна, але, що накажіть робити парламенту, якщо запит до Суду, вони направили, а отримати назад не можуть, оскільки той не тільки не працює, а й взагалі не існує?! То-то!

Пораскінув мізками, Янукович на сю авантюру не погодився. Наслідком стало явно "кастроване" звернення Президента, в якому Віктор Андрійович замість того, щоб остаточно добити КСУ з гранатомета, пшикнув в нього з водяного пістолета. Спочатку планувалося заявити: допомога Ради в повної ліквідації КСУ Віктору Андрійовичу не потрібна - він і сам розбереться, розігнавши Суд цілком і повністю.

На цьому тлі відозву до Генпрокуратури і Верховному Суду з проханням "вжити заходів" виглядає безпорадним лепетом. Сказавши "А", вимовити "Б" Ющенко так і не наважився (хоча варто віддати належне збирався!). Вследствии: Янукович знову єхидно хіхікає, потираючи долоньки. Чого-чого, а зміцнення Мороза йому зараз ніяк не треба.

Розуміючи: втрачати більше нічого, Сан Санич щосили "кидає" своїх. Головний козир - можливість не підписувати закони, які не завізував за 15 днів Президент. У тому числі - закону про внесення змін до Держбюджету, принципово важливого для ПР в контексті передвиборчого популізму.

- Ця сука тримає нас за яйця! - Образно висловився на адресу спікера один з "регіоналів". - Завдяки новому Бюджету, ми б враз підняли пенсії з зарплатами. Скільки ще важливих законів у нього лежить - всі терміни для підписів пройшли. А він, зараза, ще з помаранчевими торгується!

Точніше, намагається торгуватися. У СП Мороза і на поріг не пускають, тому пропонувати свої послуги Президенту (для поновлення первинної помаранчевої коаліції!) Доводиться через "посередників". Поки Банковій вистачає, слава Богу, розуму, повернути від спікера-Іуди гордий ніс.

"Не так!" І не "БЛЯ" Втім, від Медведчука в СП його довгий час теж відвертали, але, злякавшись потім, що його може "прибрати до рук", коаліція, зробили-таки пару кроків до зближення. Вперше така інформація (за якою головним комунікатором виступав, між іншим, сам Президент, ніби як особисто дзвонив Медведчуку з "примирливими тезами" і предметними кадровими пропозиціями) з'явилася минулого літа - одразу після формування уряду Януковича. Знаючи про лютої ненависті, наявної у Віктора Андрійовича до Віктора Володимировичу, повірити в це було складно. Тим більше, чутки поширювали громадяни, надзвичайно близькі до самого Медведчука, тобто побічно зацікавлені.

Правда, "донецькі" в цілому і Янукович зокрема ненавиділи його не менше, а то й більше. Саме екс-главу АП вони вважали головним винуватцем своєї ганьби в 2004-м, чого, власне, ніколи не приховували. Ще раніше до регістру його "добрих справ" записували розлад союзу ПР і НУ, яке цілком могло статися ще за першого прем'єрства Віктора Федоровича. У 2002-му "регіонали" з "нашоукраїнцями" чи не в ясна цілувалися - поки Медведчук не переконав Кучму в небезпеці такої "дружби" для його президентського суверенітету.

А вже в 2003-му "дони" з есдеками самі перетворюються на "заклятих друзів", не по хотінням, але з примусу. Аж до того, що в грудні місяці Янукович, Клюєв, Медведчук і покійний Плужников підписують договір, на трьох сторінках якого ПР і СДПУ (о) (без права приєднання третьої сторони) цілком серйозно ділять між собою всю країну на двадцять років вперед - з почерговим обранням Президента і приватизацією держмонополій! У ту пору ці хлопці були стовідсотково впевнені у безкарності і вседозволеності.

Виявлення сього документа через два з половиною роки наробило чимало галасу в ПР - раніше про його існування у біло-блакитних знали чоловік п'ять максимум. Решта такий "підстави" не пробачили і навряд чи коли-небудь пробачать.

Отже, після відходу з поста глави АП, Медведчук заліг "на дно". Переживши пресинг і візити на допити в Генпрокуратуру, спробував було знову впровадитися до складу Вищої ради юстиції, але, зазнавши ситуативне фіаско, відступив.

Достовірно відомо: в цей самий час його наполегливо зазивали до Росії. Він цілком б придався не тільки на роль такого собі лідера нової української політичної еміграції, а й на о-о-о-дуже високі пости, які Віктору Володимировичу пропонували у вертикалі місцевої влади (питання громадянства легко вирішуємо, оскільки глава СДПУ (о) - уродженець тамтешніх місць). Путіну такі кадри, ой, як потрібні. Тим більше - рідня. Як відомо, наприкінці 2004-го, ВВП особисто охрестив молодшу дочку Медведчука Дашу.

До старшої - Ірині - на весілля хоч сам і не приїхав , але поздоровлення передав. Причому - НЕ через останніх людей.

Чому Віктор Володимирович тоді не спокусився на російські заклики, нам невідомо. Можливо, тому (а це вже ми знаємо абсолютно точно), що сподівався потрапити до ВР п'ятого скликання в складі "Блоку Януковича". Але "замутити" своє "БЛЯ" "великим дону" не дав Ахметов. Точніше, головний його технолог Полл Маннафорт, який узяв на себе місію переконати Януковича в пріоритеті "партійного" формату перед "блоковим", та необхідність відмови від публічної дружби з одіозними кучмістами.

Багаторазово "отюзаний" На цих перевиборах Віктор Федорович знову плекає надію створити іменний блок. У "БЛЯ № 2" Медведчуку неодмінно знайдеться тепле містечко. Адже ще в листопаді 2006-го, Янукович запрошував його на посаду віце-прем'єра з правових питань до себе в уряд.

Але "БЛЯ № 2" не буде - реальні лідери "регіоналів" на чолі з Борисом Колесніковим, який очолив зараз фактичний штаб , по раніше налаштовані на згаданий "партійний формат". У який, втім, постараються втиснути Богословську (щоб "закрити" Харків, "осиротілий" після загибелі Кушнарьова), Кужель, Шуфрича і навіть ... Коновалюка. Ще - авторитетних регіональних лідерів, які, виконавши роль електоральної "наживки", повернуться у свої "князівства" відразу після виборів. Дефіцит осудних спікерів штовхає піарників ПР на найвитонченіші вишукування!

Медведчук до числа тих, наявністю кого в передвиборному переліку можна хизуватися, не належить.

- Це відразу мінус десять відсотків! - Категорично аргументує один з керівників ПР.

- Що ж ви йому дасте за все, що він зараз для вас робить? - Цікавлюся.

- Чи не була б ти дівчиною, я б сказав! Нічого він не отримає! Вплив на місцевих суддів? Так! Але до пори до часу! Ось! Скоро ми їх всіх під себе поміняємо ( дуже "демократично"! - С.К .) і тоді - гудбай, Віктор Володимирович!

Дивно, але один з найбільш прозорливих біло-блакитних наївно наступає на ті ж граблі. Знаючи не з чуток про кмітливість і розважливості першого есдека, має намір його елементарно "поюзать". Ніби вже забув, як Медведчук "юзал" всю Партію регіонів ще два роки тому! Наївно, право, вважати, ніби зараз Віктор Володимирович допустить той же щодо себе!

Тим більше, з боку Януковича, який теж намагається його "юзануть", як фактор тиску в своєму протистоянні з "новими донецькими". Те, що ні Прем'єром, ні одноосібним лідером ПР після перевиборів йому не бувати, він вже зрозумів, але примирятися, звичайно, не хоче.

Однак депутатство Медведчуку і справді нецікаво. Ось очолити Конституційний суд після його "перезавантаження" - зовсім інша справа!

П.С. У контексті вищевикладеного виникає одне питання і одне припущення.

Питання: чому про що відбувається мовчить Тимошенко-облічітельніца? Або, як пліткують у коаліції, вона також має з Віктором Володимировичем загальний інтерес?

Припущення: тепер Віктор Балога, який отримав прізвисько "маленького Медведчука", відчувши дух нездорової конкуренції, посилить власний інтриганські запал.

Соня КОШКІНА