Старший христопродавець, або ТОВ "Свята Діва Марія". Повз закону-5
Кілька років тому в Донецьку масовим тиражем було видано книгу з описом неймовірних достоїнств тодішнього міського голови Володимира Рибака. Книга так і називалася - "Мер милістю божою". Неприкрите вилизування автором начальницького заду чимало повеселило мешканців шахтарської столиці. Але найбільше сподобалася назва книги, в якому слово "мер" було - з великою літерою, а "Божої" - з маленької. Втім, подібні епітети якщо комусь із "донецьких" і підходять, то аж ніяк не колишньому першому секретарю райкому компартії В.Рибаку, а хіба що екс-прокурору Донецької області Геннадію Васильєву, чия неймовірна релігійність давно вже стала притчею во язицех.
Християнські доблесті Геннадія Андрійовича загальновідомі - донедавна рідко який православне свято в Донецьку обходився без присутності цього достославного чоловіка, що мав звичай в оточенні охоронців годинами вистоювати служби в храмі Покрова Пресвятої Богородиці, побудованому, як завжди підкреслюють в оточенні генерального прокурора, на його власні гроші . Правда, людей необізнаних після подібних заяв щоразу бентежать доходи Геннадія Андрійовича, який весь свій трудовий шлях перебував виключно на державній службі і міг накопичити подібний стан хіба що на церковній паперті.
Однак осіб, обізнаних про бурхливу комерційної діяльності колишнього генерального прокурора України, подібні факти не дивують. Тим більше, що Геннадій Андрійович не тільки не приховує від співгромадян свої нетрудові доходи, але й не упускає можливості ними похвалитися. На зустрічах з жителями Мар'їнського і Новосілківського районів Донецької області, з волі яких він двічі обирався до українського парламенту, Васильєв неодноразово розповідав і про те, як спільно з Московським Патріархатом на власні кошти організував православний телеканал "Київська Русь", і про те, як пожертвував з прокурорської зарплати 450 тисяч доларів на дзвіницю своєї домової церкви, і про те, як зі своєї кишені повністю профінансував у подарунок виборцям будівництво нової церкви в селі Старий Комар
Церква в селі Старий Комар Новосілківського району Донецької області, побудована на особисті кошти Г.Васильєва
Але найбільше здивування викликає навіть не джерело доходів генерального прокурора, а розташування його особистого храму Покрова Пресвятої Богородиці, збудованого в Донецьку фактично на ринку, який названий з такої нагоди Покровським.
Перший камінь у фундамент майбутнього храму був закладений стараннями прокурора Донецької області Васильєва навесні 1996 року. Однак по закінченні двох місяців Геннадій Андрійович з посадою розлучився. І зовсім не з причини втручання небесних сил, а виключно за бісівському марі недавно призначеного прем'єр-міністром України Павла Лазаренка. Про відставку Васильєва прем'єр оголосив 16 липня 1996 через кілька годин після того, як на київській трасі вибухнула закладена під його машину радіокерована міна. Злі язики відразу приписали організацію замаху найближчому сподвижникові Васильєва - донецькому бізнесмену Євгену Щербаню. Розсерджений вибухом Павло Іванович заявив, що "за слабку роботу прийнято рішення звільнити від займаних посад прокурора Донецької області та керівництво обласного управління СБУ" і Васильєву довелося зосередитися виключно на роботі у Верховній Раді, депутатом якої він був обраний за два роки до цього. Після відставки Лазаренка в серпні 1997 року Васильєв негайно повернувся в Донецьк, знову був призначений на посаду прокурора Донецької області, і, знехтувавши євангельську притчу про те, що простіше верблюдові увійти у вушко голки, ніж багатому потрапити до Царства Небесного, продовжив зводити в Донецьку біля автомагазину храм Божий. А оскільки прокурорське нутро і тут дало про себе знати, Геннадій Андрійович не втримався і спорудив при храмі ринок.
З тим, щоб ніхто не сумнівався, що належить Московському патріархату донецький храм Покрова Пресвятої Богородиці полягає в канонічній єдності з Покровським ринком, варто привести назву комерційної організації, що побудувала цей ринок і володіє їм зараз. Це - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія" Свята Діва Марія ", код ЄДРПОУ 23773331, зареєстроване виконкомом Калінінського райради м. Донецька 24 червня 1993 зі статутним фондом в 50 тисяч купоно-карбованців, тобто 50 копійок на нинішні гроші. Засновники - приватні особи. Згідно з статутом, метою існування компанії є "сприяння реалізації програм економічного і соціального розвитку Донецького регіону", а основними напрямками роботи визначено аж 17 видів господарської діяльності. Тут і торгово-закупівельна діяльність, і комерційне посередництво, і проведення ярмарків та аукціонів, і організація ігрових центрів. Але найбільші прибутки дають, звичайно ж, побудований компанією Покровський ринок і однойменний храм.
Почувши про такому незвичайному торгово-релігійному хобі колишнього обласного прокурора, гострі на язик донеччани тут же запропонували ввести нові прокурорські посади: христопродавець, старший христопродавець і христопродавець з особливо важливих справ. А також зарахувати в штат прокуратури Донецької області духівника Геннадія Андрійовича, настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці, отця Дмитра і його сина Романа, який, до речі, мало не потрапив за грати за звинуваченням у грабежі. Завдяки заступництву Богородиці і її намісника на землі пана Васильєва, матеріали дослідчої перевірки пішли в сміттєвий кошик, і тепер Роман також служить при храмі, допомагаючи батькові Дмитру причащати духовних чад з прокуратури.
З перших днів будівництва церкви на цей відповідальний ділянку комерційно-релігійної роботи Геннадій Андрійович направив свого самого перевіреного і загартованого в бізнесі людини - колишнього заступника прокурора Донецької області та колишнього старшого помічника генерального прокурора Рафаеля Измайловича Кузьміна. Саме під недремним оком Кузьміна розвивався Покровський ринок разом з побудованим на ньому культовою спорудою, не даючи його патрону померти від голоду - духовного, зрозуміло.
Повне ім'я-по батькові Рафаеля Измайловича ми наводимо з тим, щоб обізнані читачі не переплутали його з іншими, не менш славними представниками прокурорської династії Кузьміних - колишнім прокурором м.Києва Ренатом Равельевічем і прокурором Калінінського району м. Донецька Костянтином Измайловича. Тому пояснюємо - мова йде саме про те самому Кузьмині, який, як стверджують недоброзичливці Геннадія Андрійовича, будучи помічником прокурора Київського району м. Донецька, нібито в 1994 році був затриманий спільної опергрупою обласної прокуратури, обласного УВС і батальйону "Беркут" при отриманні хабара від співробітників позавідомчої охорони. Від неминучої в'язниці Кузьмін був врятований - якщо верть все тими ж джерелами - особисто Васильєвим завдяки заступництву тітоньки Рафаеля Измайловича, Федори Анатоліївни Кузьміної (матері колишнього столичного прокурора), до якої Геннадій Андрійович плекав особливу прихильність, в підсумку прийнявши під свою опіку її сина та двох племінників.
Втім, в результаті зусиль Рафаеля Измайловича тема "божого" промислу Васильєва є предметом всіляких анекдотів і єхидних публікацій як на історичній батьківщині, так і в столиці. А торговці Покровського ринку, дізнавшись, під чиїм "дахом" доводиться працювати біля церковних стін, називають Геннадія Андрійовича не інакше, як христопродавцем. Правда, старшим.
Читайте також:
Просто - прасувальна дошка. Сумно - як цвинтарний вінок. Повз закону - IV
Володимир БОЙКО
"По річці поплив сокиру, у Васильєва запор". Повз закону (глави з книги). Частина 3
22.04.05 | 14:10
Володимир БОЙКО
Не хлібом єдиним жив прокурор. Повз закону (глави з книги). Частина II
Володимир БОЙКО
Повз закону, або як гартувалася сталь по-донецьки
15.04.05 | 9:15