Кандидати в Інтернеті: гості з минулого

При аналізі дій українських політиків в інтернеті під час виборів напрошується аналогія: актори німого кіно намагаються старими трюками розвеселити глядачів HD-каналу. Приблизно такими ж анахронічними здалися нам українські політики в мережі.

Інвестори політичних кампаній, штабісти і рекламісти не врахували основна відмінність інтернету від інших медіа: з ним працювали як зі ЗМІ, а він по своїй суті і функціональності значно ширше. Інтернет - це не електронні газети, а комунікаційна середу, віртуальна реальність, яка в тому числі містить і ЗМІ (новинні та інформаційні сайти). Причому всі новинні ресурси UAнета разом узяті охоплюють не більше 40% користувачів. Решта ж інтернет - це блогосфера, соціальні мережі, файлообмінники, траффікогенератори, ігрові майданчики, комунікаційні сервіси, сервіси зберігання інформації, відеопорталі і багато інші сервіси.

Політичні менеджери при плануванні та організації виборчих кампаній часто порівнювали інтернет з телебаченням, радіо і газетами. Хоча таке порівняння коректно лише в розрізі охоплення аудиторії, вартості контакту і ще деяких кількісних показників.

Здається, ніхто з політичних менеджерів так і не задумався, що будь онлайновий відеоресурс значно більш ефективний, ніж телеканал, для індивідуальної взаємодії з глядачем, а інформаційний ресурс в інеті пропонує набагато ширші можливості, ніж газета.

Інтернет інтерактивний 24 години на добу 7 днів на тиждень. В інтернеті користувач не просто глядач перед телеекраном (монітором), який взаємодіє з рекламним повідомленням на рівні "хочу - дивлюся / хочу - не дивлюся", а має значно ширший спектр можливостей - користувач може реагувати на нього, ставити оцінки, коментувати побачене, стимулювати своєю активністю і думкою реакцію інших глядачів, пропонувати аудиторії свою інформацію / аудіо / відео та ін

Для політиків веб-простір - це безцінна майданчик для комунікацій, що пропонує як різні форми агітації, так і інструментарій для рекрутингу та мобілізації прихильників, збору коштів до виборчого фонду, впливу на інші медіаплатформи. Вже сьогодні в Інтернеті можна проводити мітинги, зустрічі з виборцями, формувати експертні ради, тестувати і популяризувати виборчі програми, збирати прихильників, рекрутувати в партію. Загалом, робити все те, без чого не обходиться жодна виборча кампанія. Можна навіть спробувати здійснити підкуп виборця, але якраз це наші політики освоїли досить швидко. Офіційні представництва кандидатів у мережі Янукович Всупереч успіху Віктора Януковича на виборах, у лідера Партії регіонів був один з найневдаліших персональних сайтів . На сайті розміщувався лише мінімальний набір інформаційних матеріалів : новини, біографія, сухе опис програми, фото і відео. Відзначимо, що знімки і ролики запрограмовані так, що посилання на них відправити можна, а значить, шанувальники пана Януковича навіть не можуть поділитися один з одним вподобаними фрагментами його виступів. Якимось чином врятувати становище покликаний був персональний канал лідера ПР на Youtube, але в ньому розміщували далеко не всі відео, що публікується на персональному сайті кандидата.

На сайті не було ніяких посилань на спільноти шанувальників Віктора Януковича в соціальних мережах - така робота в штабі ПР не велася. Творці веб-сервера позначили якийсь зачаток соціальної мережі для фанів, але далі реєстрації та розміщення фотографій користувачів з короткими словами підтримки лідера справа не зайшла - його потенційним виборцями не дали навіть можливості обмінятися на форумі своїми думками.

Сайт Віктора Януковича і вся його кампанія в цілому не містила ніяких інструментів для мобілізації прихильників лідера опозиції, об'єднання в агітаційні групи та обміну в онлайні інструкціями, як поліпшити результат свого улюбленого політика.

Позитивний момент серед невиразною інтернет-активності Партії регіонів - створення веб-сайту для кожної обласної організації партії. Водночас більшість цих сторінок не містять нічого крім контактних телефонів та адрес партійних осередків, плюс ретранслюють київські новини про функціонерах ПР і її лідера.

Також в Партії регіонів благословили антибютівського проект "Бютопедія ", спрямований на очорнення політичної команди Юлії Тимошенко.

За нашими підрахунками , в штабі Януковича витратили приблизно $ 1,3 - $ 1,5 млн. В основному ці кошти пішли на розміщення банерів, статей, оплату роботи лояльних сайтів та інтернет-кампанії проти конкурентів. Тимошенко Веб-представництво кандидата в президенти Юлії Тимошенко в цілому відрізнялося від сторінки свого основного суперника в кращу сторону. Піарники прем'єра зробили також відчайдушну спробу олюднити присутність пані Тимошенко в мережі, створивши персональний блог прем'єра, який та, втім, самостійно не вела. Хоча, за словами штабістів, при обговоренні ідеї персонального блогу Юлія Володимирівна таки дала згоду писати його самої "хоча б раз на тиждень". Неясно, навіщо розробники створили на сайті Тимошенко окремий розділ "Вибори-2010". Ця частина порталу не містить нічого, що б відрізняло її від основного сайту - ті ж новини, ті ж посилання, за винятком хіба що лічильника із зворотним хронометром до дня голосування у першому турі.

Вести дискусію прихильникам і опонентам лідера БЮТ запропонували на сторінках "Живого Журналу". В ЖЖ для прем'єра створили окремий акаунт, де, втім, теж всі тексти писала прес-служба.

Також був запущений окремий сайт концертного туру на підтримку Юлії Тимошенко "З Україною в серці", але він був не більше ніж візиткою туру - активності користувачів там не спостерігалося.

Правильним можна назвати рішення розробників додати на основний сайт зручні для роздруківки агітаційні матеріали. Хоча пропоновані варіанти не можна назвати вичерпними. Зокрема, інформаційні матеріали навіть не продубльовані російською мовою, а набір самих матеріалів зводився до календарів і постерам із зображеннями прем'єра.

Для шанувальників Тимошенко розробники передбачили окремий розділ сайту під назвою "ВірЮ!". Після реєстрації там ви отримували можливість помилуватися власною фотографією на стіні із зображеннями таких же інтернет-фанів прем'єра. Крім фото можна було залишати і короткі повідомлення. Більшого, як і у випадку зі сторінкою Віктора Януковича, не дано. Залишається хіба що порадіти за тих, кому здається хорошою ідея містити подібний проект, де можна знайти зокрема і таких фанатів Тимошенко.

Для Юлії Тимошенко не ризикнули створювати окремі акаунти в соціальних мережах, зробивши виняток лише для блогу Twitter. Сторінка після досить недбалого поповнення сухим офіціозом була закинута ще наприкінці жовтня 2009 року. Регулярно поповнювався лише канал Тимошенко на відеосервісі Youtube.

Нагадаємо, що на початку осені в ЗМІ з'явилася інформація про те, що штаб лідера БЮТ консультуватимуть американські фахівці, які розробляли інтернет-кампанію Барака Обами. Схоже, що візит технологів в Україну та їх консультування штабу БЮТ залишилося лише епізодом, оскільки слідів в онлайн-роботі штабу не залишило.

Креативу бютівського штабу також приписують проект "Інтернет-мобілізація" , який був спрямований на те, щоб закликати виборців прийти на вибори . І хоча кампанія містила лише цивільний заклик прийти на вибори і проголосувати, однак працювала на кандидата Тимошенко.

Також штаб БЮТ підтримував проект UNN (Ukrainian New News) - український аналог всесвітньо відомого OnionNews. Даний проект був спрямований на висміювання опонентів Юлії Володимирівни, їх політичних гасел і передвиборчих активностей. Кількість переглядів серій проекту до дати виборів перевалило за 500 000 - для українського сегмента інтернет це досить високий показник.

Водночас 5 січня 2010 проект Блоку Юлії Тимошенко "Ідеальна країна", створений ще до дострокових виборів в Раду 2007 року, фактично припинив своє існування. Це сталося після того, як БЮТ, який витратив на розкручування проекту значні суми, не продовжив права на доменне ім'я сайту www.kraina.org.ua .

Не надто гармонійною представляється і інформація про витрати на інтернет-проекти БЮТ. За нашими підрахунками, витрати штабу Тимошенко на рекламу та піар в мережі склали не менше $ 2 млн. В основному кошти були вкладені в проекти, пов'язані з рекламою в інтернеті проектів штабу. Більша частина коштів була витрачена на банерну рекламу потрібних Тимошенко як кандидата в президенти інформприводів, проектів, інтернет-продуктів і підтримку лояльних до Тимошенко інтернет-змі. Також велику частку у витратах на інтернет отримали проекти в рамках антиреклами опонентів. Ющенко Офіційний сайт Віктора Ющенка був найкращим чином заточений під мобілізацію його виборця. Але це навряд чи суттєво допомогло йому як кандидату в президенти, тому як сайт був запущений всього за кілька місяців до закінчення кампанії. Насамперед, на сайті присутня функція "Запросити друзів", яка дозволяла вам розіслати запрошення до перегляду сторінки Віктора Ющенка необмеженій кількості ваших знайомих.

Також тут можна було залишити свої дані, зареєструвавшись шанувальником кандидата в президенти Віктора Ющенка.

На веб-порталі nashvybir.com.ua можна також було знайти код банера, віджета і інформера - коштів, які дозволяють вам поширювати посилання на сайт Віктора Ющенка через власні інтернет -сторінки і профайли в соціальних мережах.

Куратори кампанії пана Ющенка не стали розробляти соціальну мережу для шанувальників, сконцентрувавшись на досить умовною активності в соціальних мережах Twitter, ЖЖ, Facebook і його кириличного клоні vkontakte.ru . Досить активно оновлювався і відеоблог Ющенко на Youtube.

В основному бюджет на інтернет-просування Ющенко був витрачений штабом на банерну рекламу. Яценюк Спочатку Арсенія Яценюка готували в лідери симпатій українських користувачів мережі. Цей потенціал був розгублений в ході кампанії, коли, по-перше, штаб кандидата не проявив активність в соціальних мережах, по-друге, відмовився від розвитку власної соціальної мережі. Сьогодні на сайті кандидата в президенти Яценюка ви не знайдете посилання на "соціалки", в яких зареєстрований Арсеній Яценюк.

Тим не менш, команда пана Яценюка створила кілька сайтів: персональний сайт Арсенія Яценюка, сайт "Фронту змін", сайт Фонду Арсенія Яценюка Open Ukraine.

Відео виступу і ролики Арсенія Петровича розміщувалися на сайті "Фронту змін" і на Youtube.

Відзначимо, що до Жовтень активність його команди в мережі була вище, але, по всій видимості, запал у штабу зник у зв'язку з перерозподілом грошових потоків.

За неофіційними підрахунками, на інтернет-розкрутку в штабі Яценюка були витрачені кошти значні, але все ж далекі від бюджету лідера Партії регіонів - близько $ 300 тис.

Також з інтернет-кампанією Яценюка було пов'язано кілька скандалів - виборцям запам'ятався інцидент з Вовою Петровим і його мамою, а також історія про підроблений Twitter-акаунті Яценюка, де з'явилося повідомлення про намір Арсенія Петровича подати в суд на журнал "Фокус" у зв'язку з публікацією еротичного фотоколлажа. Тігіпко вистрілив в кінці 2009 року і посів третє місце за підсумками першого туру виборів Сергій Тігіпко веде довгу стратегію, щоб отримати дивіденди і під час наступних виборів до місцевих рад, і на позачергових парламентських. Тігіпко таки не зумів активно включити веб-ресурс для формування співтовариства своїх прихильників. На офіційному сайті Тігіпка анкету прихильника заповнити можна, але після цього з вами ніхто працювати не буде. У кращому разі, такий рекрутинг ведеться з прицілом на парламентські вибори, в гіршому - просто так. На сторінках, які вів штаб кандидата на сайтах www.odnoklassniki.ru і www.vkontakte.ru , у Тігіпка найбільшу кількість "друзів" серед всіх зареєстрованих там кандидатів у президенти: а саме 499 друзів в "Однокласниках" і близько 10 000 "Вконтакте".

Також у Тігіпка найбільше з усіх кандидатів кількість представництв на основних соціальних ресурсах і блог-сервісах: Twitter, LiveJournal, Flickr, Politiko, Yandex, Youtube, Facebook. Повний список тут .

Блог пана Тігіпка на офіційному сайті, як і блоги більшості кандидатів, вівся його прес-службою і не відрізнявся оригінальністю змісту і легкістю стилю. Згідно з даними джерел у штабі Сергія Тігіпка, там витратили на інтернет-піар окoло $ 400 тис.

Гриценко

У Анатолія Гриценко працював один з найбільш функціональних і корисних для мобілізації прихильників персональний сайт .

Є відчуття, що більшість постів у персональному блозі кандидата зроблені повністю або частково їм самим.

Тут же можна було приєднатися до команди екс-міністра оборони, перерахувати кошти в його виборчий фонд. Крім того, для скачування були доступні агітаційні матеріали, також прес-служба закликала активно співпрацювати з місцевими штабами, куди кожен виборець міг звернутися, наприклад, за листівками. Тут же на сайті були доступні інструкції для членів окружних і дільничних комісій, йшов збір коштів, можна було приєднатися до команди агітаторів.

Але в Анатолія Гриценка не було інструментарію для формування повноцінної мережі прихильників в інтернеті. З натяжкою цю роль покликаний був виконувати форум, який, втім, не можна назвати активним. Відеоканал пана Гриценка на Youtube зліг відразу ж по закінченні першого туру виборів.

Витрати Гриценко на інтернет були досить скромними і не перевищували суми в $ 100 - $ 150 тис. Комунікація з інтернет-спільнотою

Чи не більше ніж ЗМІ?

Загальна тенденція для всіх провідних кандидатів у президенти України - в їх командах продовжували сприймати інтернет виключно як ЗМІ, а відповідно основною його функцією бачили інформування. Об'єднання шанувальників, заклик їх до безкоштовної допомоги в проведенні кампанії і т. д. - у все це в штабах не повірили. Разом з тим досить поглянути практично на будь-яке дослідження кампанії президента США Барака Обами, щоб зрозуміти, що саме мобілізація виборців стала для американського президента ключем до успіху.

У нас же справа практично виглядала так. Зареєструвавши свої симпатії на всіх вищеперелічених сайтах, ваш автор отримав відгук на свій e-mail лише від штабів Віктора Ющенка, Віктора Януковича та Анатолія Гриценка.

Причому від Януковича це було новорічне поздоровлення. Від Гриценко дали контакти регіонального представництва і пообіцяли передати туди мою анкету. Від команди Ющенка прийшли відразу кілька листів, у тому числі прізвищах підписати на розсилку новин своїх друзів і підтримувати Віктора Ющенка в соціальних мережах. Ще одним листом команда екс-президента закликала проявити активність в "відстоюванні позиції свого кандидата на інтернет-ресурсах". Таким чином в штабі Ющенка намагалися залучити безкоштовних "тролів". Коментування новин і статей на різних ресурсах на користь Юлії Тимошенко було фішкою команди чинного прем'єра. Деякі автори в ЗМІ припускають, що штаб БЮТ тримає цілу команду "коментаторів на зарплаті". Активні інтернет-користувачі називали таких штабних тролів "юлеботом". Активність основних кандидатів у банерній рекламі була приблизно рівною. І рекламісти Тимошенко, і рекламісти Януковича заводили користувачів через банера на вигідні їм інформаційні продукти: статті, новини та відео на різних веб-сайтах. Команда Сергія Тігіпка також вклала значні кошти в банерні кампанії, але вони приблизно паритетно стосувалися реклами його персонального сайту і розміщених штабом статей.

Вірусне відео

Протягом минулої кампанії штаби мало використовували такий інструмент, як вірусний маркетинг і, зокрема, популярні за часів Майдану вірусні відеоролики. Згадаймо хоча б дотепний серіал "Веселі яйця" або хіт виборів 2004 року блокбастер "Операція проФФесор".

Хітами президентської кампанії - 2010 стали проекти "Кооператив Україна" і "Голосуй за Лупана".

У сучасного аналога "Операції проФФесор", блокбастера "Кооператив Україна" до 7 лютого було більше 1 млн переглядів, Лупан ж з не меншою кількістю переглядів в мережі після першого туру стверджував, що набрав би близько 2% голосів виборців, якби дійсно балотувався.

Проект "Голосуй за Лупана" відкрив нову нішу в сегменті політичного гумору - створення віртуального кандидата, який проходить всі етапи виборчої гонки і своєю поведінкою, "політичної" активністю і гаслами висміює український політичний істеблішмент.

"Кооператив Україна" у свою чергу відрізняється від проекту "За Лупана" тим, що він цілеспрямовано запускався штабом БЮТ і був спецпроектом з конкретними політичними цілями.

Ще на початку кампанії інтернет-користувачів порадувало відео з Юлією Тимошенко зі словами "Пропало все!". Ключова фраза даного відео стала афоризмом; вона ж стала і назвою мультсеріалу сайту "Обозреватель", спрямованого проти Юлії Володимирівни. Сукупна кількість переглядів мультсеріалу "Пропало все" - близько 1 100 000.

Під час другого туру команда Тимошенко активно використовувала слоган "Голосуй серцем". Активне поширення набули ролики в стилі кінотрейлерів. Це вже використовувалися раніше у виборчих технологіях переозвучка, але цього разу вперше для переозвучення були використані трейлери до кінохітів "Аватар", "300 спартанців", "Володар Кілець", "Рожева пантера" і "Ван Хельсинг". Підсумковий результат - близько 500 000 переглядів за два тижні кампанії.

Також в останні тижні кампанії штаб ЮBТ запустив кілька новин-вірусів. Стосувалися вони нібито чергових ляпів Віктора Януковича. Перше повідомлення містило в собі інформацію про те, що пан Янукович на мітингу в Сумах, окинувши очима площу і не знаючи про те, що мікрофон включений, запитав підлеглих: "Чого так мало бидла зібралося?".

Примітно, що ні журналісти місцевих ЗМІ, ні відеокамери не зафіксували цей ляп Віктора Федоровича.

Аналогічна історія і з другим випадком: сайт rupor.info поширив інформацію про те, що Віктор Янукович, виступаючи перед виборцями у Львові, переплутав слова "генофонд" і " геноцид ", назвавши інтелігенцію" геноцидом нації ". І хоча ніякого підтвердження, що Янукович дійсно обмовився під час візиту до Львова, медіа так і не знайшли, історія поповнилася ще одним анекдотом про недорікуватість лідера ПР.

Штаб Партії регіонів відповів на ці провокації своєї власної - запустивши слух про намір Юлії Тимошенко закрити доступ українських користувачів на сайти популярних соціальних мереж "Одноклассники" і "Вконтакте". На чужих помилках

Кампанія без ідей

Президентську кампанію в інтернеті в цілому можна назвати кризою ідей при відсутності системної роботи з аудиторією. Щоб не змушувати читачів в черговий раз знайомитися з хрестоматійною президентською кампанією нинішнього президента США Барака Обами, можна розглянути інші приклади.

Один з них розвінчує міф про те, що тільки в США можливо розвивати дійсно успішні політичні мережеві кампанії. Соціально-політичний проект газети Times of India - найбільшої англомовної щоденної газети Індії - був реалізований на стику можливостей інтернету і телебачення.

На першому етапі в мережу були запущені відеоролики за участю і відомих, і не скомпрометували себе особистостей країни. В Індії такими людьми є актори Боллівуду. Далі по всій країні за допомогою голосування в режимі онлайн були обрані нові лідери в кожному штаті країни. Це були люди, які ніколи не займалися політикою і які за задумом організаторів і повинні уособлювати соціальну революцію в Індії.

Наступним етапом став веб-портал проекту, де можна знайти програми пройшли відбір кандидатів. Прикладом системної роботи можна вважати роботу команди губернатора штабу Массачусетс Деваля Патріка . Офіційний блог губернатора поповнюється текстами самого пана Патріка і представниками його команди. Інтерес до результатів діяльності губернатора вдається підігрівати і за рахунок активності його помічників у соціальній мережі Twitter, а також на мультимедіа-платформах Youtube і Flickr. 22-річний Флоріан Берншнайдер став першим депутатом, який написав адреси своїх акаунтів на Twitter і Facebook на візитці. Він є активним користувачем Twitter, привертаючи до себе увагу преси та перебуваючи в постійному контакті з виборцями. В Україні серед всіх екс-кандидатів у президенти єдиним блогером є Михайло Бродський. До речі, блог Бродського знаходиться на 24-му місці серед усіх українських блогерів.

Робота над помилками

За підсумками виборів - 2010 жоден із кандидатів, скільки б він не витратив, не отримав відчутної переваги від витрат на інтернет-рекламу. Поки інтернет залишається чорною дірою, де безслідно зникають нехай несуттєві порівняно з телевізійними, але все ж відчутні бюджети.

Вітчизняний політикум сьогодні чудово володіє навичками роботи з телевізійною аудиторією. Разом з тим динаміка зростання аудиторії інтернету в Україні повинна підштовхувати представників влади до переосмислення своїх стратегій. І перше, що необхідно самим політикам, - навчитися самостійно використовувати веб-інструменти в повсякденній роботі і побудові комунікацій з виборцем. В іншому випадку віддавати наказ брати на озброєння інтернет-технології за аналогією з ленінськими "поштою і телеграфом" їм уже не доведеться: уми української веб-аудиторії займуть зовсім інші люди. Микола Конопелько, керуючий партнер групи компаній Creative Boutique