Анархія помаранчевих не породить абсолютизму біло-блакитних!

Загальне підвищення цін, неминуче після підняття цін на газ на 50 відсотків, - це передвиборне ноу-хау Партії регіонів напередодні 31 жовтня. Потрібно було повністю заповнити вулиці Банкову і Грушевського чи то інтелектуалами, чи то провокаторами, щоб акурат до місцевих виборів так розлютити електорат підвищенням цін на так звані комунальні послуги (якщо у тебе взимку в будинку холодно, як на полюсі; влітку не вистачає електрики, щоб включити кондиціонер; плюс вічно барахлять водопровід і ліфт: то ти більше не називаєш всю цю розруху благородним словом ПОСЛУГИ). Втім, донецькі не першими наступають на ці граблі. До них на "газовій" проблему вже підривалися команди Кравчука і Ющенка. І тільки Кучма залізною рукою "червоного директора" більшу частину свого правління зміг направляти дешевий газ вітчизняного виробництва (собівартістю 30 доларів за тисячу кубометрів) саме населенню, а не на заводи вічно голодних олігархів. Якийсь "промінь світла в темному царстві" при нинішньому "донецькому застої" - це явний ДІЛОВИЙ інтерес швидко зростаючого державного діяча Андрія Клюєва до видобутку в Україні сланцевого газу, запасами якого нашу батьківщину природа не обділила (при відповідних інвестиціях видобування може досягти 15-20 мільярдів кубометрів газу на рік - більше половини обсягу, який планується закупити в Росії цього року). Але як Регіонам, яких МВФ в обмін на кредити таки змусив підняти ціни на газ, виграти після цього жорсткого антинародного кроку місцеві вибори? Невже чекати, поки навіть такі специ як Клюєв звикнуть до думки про горизонтальному бурінні, а олігархи - до думки платити податки на багатство, сама поява яких вони всіляко блокують через своїх "ручних" клерків у проекті Податкового кодексу (нувориші не хочуть проводити реформи за рахунок багатих, а тільки виключно - за рахунок бідних)? У всякому разі вже зараз можна стверджувати: якийсь кулуарний план, який за чутками розробила верхівка Регіонів (донецьким - 95 відсотків голосів на місцевих виборах, комуністам - 5), - це нездійсненна мрія. Медовий місяць для команди Януковича закінчився безповоротно (менше треба було шастати по відпустках: в радянський час за КЗпП міністрів не відпускали у відпустку раніше, ніж через одинадцять місяців трудів праведних).

Як завжди на допомогу провалюють політикам приходять мудрі політтехнологи. На 31 жовтня в електоральні поля абсолютно не випадково не пустили Тямущий, язикатого і перспективного Арсенія Яценюка (часом здається, що Закон про місцеві вибори писали наперсточники). Також зовсім не випадково випустили чіпкого Василя Цушка з його цілком розкрученої в сільській глибинці Соцпартією прямо на електорат "Батьківщини", яка і після численних внутрішньопартійних антитимошенківських змов і інтриг і раніше також може називатися "Матьківщіной". Повстав з попелу, як фенікс, Віктор Балога зі своїм "Єдиним центром", який зміцнився вельми діловими людьми і досвідченими апаратниками, цілком здатними розгадувати передвиборчі ребуси як на рівні дільничних виборчих комісій (Ігор Попов), так і в ЦВК (Марина Ставнійчук); як на рівні теледебатів у ток-шоу (Вадим Карасьов-Леся Оробець), так і під час перепалок у Верховній Раді (Ігор Кріль-Кирило Куликов). Словом, на цих виборах знову не буде маленьких ролей, хоча навалом буде маленьких акторів.

В умовах "безвладдя", коли нікому з донецьких так і не вдалося стати єдиним лідером або хоча б "паханом", в дуже складне становище потрапили багато кандидати в мери ключових міст України. Зокрема в Києві ситуація просто заморожена: палацові інтриги фактично позбавили киян демократичного вибору 31 жовтня, як завжди під соусом Конституційного суду, який наочно ілюструє в Україні ось уже шостий рік знамените прислів'я про закон, який, як дишло. У Дніпропетровську ВСІ основні кандидати у міські голови поспішили записатися в "Регіони": а мером у "столиці застою", я впевнений, стане якраз представник "Батьківщини", яка дуже вдало піариться на "газовому" колапсі "Регіонів". У Харкові явним фаворитом виглядає Олександр Ярославський, багато зробив для слави цього міста, але знову ж виникає питання: під яким партійним прапором він повинен піти, щоб виграти мерські вибори?

У таких незрозумілих умовах багато кандидатів в мери за краще взагалі дистанціюватися від будь-яких партій. Так, щосили лупасіт нинішнього мера Черкас Сергія Одарича його конкурент на майбутніх мерських виборах Володимир Мамалига, який сам голосував у другому турі президентських виборів за Януковича, але при цьому сьогодні його "Не цікавлять партквіткі, Які лежати у Кишеня наших актівістів". Будь-якого об'єктивного спостерігача не може не обурювати сугуба "інтелігентність" Мамалига: "Треба віддаті належноє, начальник відділу культури з Одарича Вийшов бі непоганий. Єдиний недолік - відсутність освіти та освіченості ". Саме так пан Мамалига оцінив красиві парки, квіти на вулицях і добротні дитячі майданчики, які, як навіть будь хам визнає, таки з'явилися в Черкасах в часи мера Одарича. Ну, і зовсім гумористично звучить передвиборний лозунг Мамалига "Мі повернемо Черкаси Черкащанам!" Справа в тому, що уродженцю Семипалатинська Мамалига, який закінчив там же ПТУ номер два, більше підійшов би передвиборний лозунг типу "Повернемо сибірські ріки назад" ... І всі ці " перли від Мамалига "можна прочитати сьогодні в газеті" Антена ", яка при цьому щодня вихваляє партію" Сильна Україна ". Так ми вільно або мимоволі переходимо до ще одного "гнучкого" фавориту місцевих виборів - до партії Сергія Тігіпка. Прикольно, але фактично "сильноукраїнці", очолювані на даний момент все ще віце-прем'єром, ведуть свою передвиборну агітацію як опозиційна партія, щосили критикуючи донецьких за слабкі реформи. Може така "архігібкая" позиція і є секретною зброєю "Сильної України"? Адже вже багато років політики першого ряду України намагаються розгадати секрет безперервного сходження на вершину влади такого спочатку начебто некусючего і привабливого Сергія Тігіпка. Політтехнологи останньої хвилі взагалі вважають, що політика в його виконанні - це не мистецтво можливого, а, навпаки, мистецтво неможливого. Таку репутацію людини, яка здатна сходити на будь-які політичні танки, Тігіпко заробив, сміливо відправившись на свої ПЕРШІ президентські вибори. Тігіпко на останніх виборах з таким ентузіазмом "рубав дрова", що і на місцевих виборах, по-моєму, можна чекати великих сюрпризів саме від "Сильної України", явно приховав частину своїх кандидатів у місцеві ради за мажоритарними округами (правда, там, де починаються таємниці, недалеко і до обману).