Таких виборів більше не буде

26 березня громадяни України виберуть Верховну Раду п'ятого скликання. Прогнозами з приводу її складу не злічити числа, проте одна особливість вже добре відома - депутатський корпус буде не тільки сформовано на пропорційній основі, а й обмежений у свободі дій імперативним мандатом. Спікер допрацьовуємо скликання Володимир Литвин вже припустив, що прийдешні вибори будуть першими і останніми в такому форматі. Є підстави з ним погодитися.

Відео дня

Нагадаю, що процес посилення партійної складової у парламентських та місцевих виборах в Україні відбувався в добровільно-примусовому порядку. Мажоритарна система, за якою формувалися парламенти першого і другого скликань (за оцінками деяких експертів - найбільш демократичні у новітній історії країни), тільки в 1998 році здала свої позиції. Змішана система виборів дозволила не тільки дотримати демократичну процедуру та стимулювати розвиток партійних проектів, а й забезпечувати необхідні результати голосування шляхом маніпулювання мажоритарниками. Наприклад, в 2002 році залучити під свої знамена значуща кількість одномандатників з усіх опозиційних фракцій вдалося тільки "Нашої України", інші поповнили свої ряди одиницями з числа мажоритарників. Більшість же одномандатників, навіть ті, хто переміг на виборах з опозиційними гаслами, покірно влилися в ряди "За єдУ", а потім плавно розтеклися по інших провладним депутатським об'єднанням.

Не варто забувати і ще про один факт - політичну реформу укупі з пропорційними виборами активно проштовхували комуністи, есдеки і соціалісти. Всі три політичні структури досить інтенсивно підкреслювали власну силу, монолітність рядів і педалювали готовність перейти на партійну систему формування парламенту. Парадоксально, але факт - критичною масою для прийняття закону про пропорційні вибори стали депутати-мажоритарники. Очевидно, ініціатори продавлювання політреформи (у першу чергу, об'єднані соціал-демократи) розраховували якщо не розвернути ситуацію в своїх інтересах після перемоги Віктора Януковича, то переграти умови гри. Однак у президентському марафоні переміг Віктор Ющенко, і єдине, що залишалося в цій ситуації його супротивникам - постаратися зобов'язати лідера "нашоукраїнців" підтримувати політичну реформу і не переглядати пропорційний закон. До того ж в 2005 році в парламенті склалася цікава конфігурація - мобілізувати необхідні для скасування пропорційних виборів або зменшення / збільшення 3-відсоткового бар'єру 226 голосів виявилося неможливим. У підсумку нашу країну очікує досить різкий перехід від змішаної до пропорційної системи формування законодавчого органу.

Чим він чреватий? Одна з найбільших небезпек - формування парламенту парламентаріями переважно столичної прописки. Якщо раніше депутатам-мажоритарникам вільно чи мимоволі доводилося займатися проблемами своїх округів, то тепер значна частина населення може втратити навряд чи ні єдине сполучна ланка з інститутами влади. Разом з формуванням на пропорційній основі обласних та міських рад це може призвести до того, що місцеві органи самоврядування виявляться пасинками навіть переможців парламентських виборів. До речі, така система представницької влади цілком імовірно приведе ще до більш далекосяжним наслідків - місцева влада в регіонах країни буде розділена між опонуючими політичними силами, що тільки поглибить протистояння між ними. Вельми примарною залишається і перспектива формування повноцінної вертикалі рад, здатної проводити в життя узгоджені рішення. Якщо згадати, що конфігурація блоків на парламентських виборах далеко не завжди відповідає розстановці сил на місцевих виборах, недовго і заплутатися - хто з ким дружить. І партії, які увійдуть до парламентської більшості, далеко не обов'язково формуватимуть контрольний пакет на місцевому рівні.

Крім того, можна розглянути ще один цікавий фактор. Змішані вибори давали можливість спробувати себе на загальнонаціональному рівні як місцевим лідерам, так і не сформували власні політичні уподобання бізнесменам. За умовами виборів-2006 як одним, так і іншим довелося шукати місця у виборчих списках фаворитів або відмовлятися від претензій на мандат парламентарія. Депутатський корпус буде змушений якщо не варитися у власному соку, то оновлюватися переважно за рахунок тих, чиє депутатство буде санкціоновано вищестоящими партайгеноссе. Прихід молодих і нахрапистих в хорошому сенсі цього слова новобранців від політики буде лімітований. Багато представників місцевих еліт елементарно упрутся у встановлений "стеля" на рівні облради і змушені будуть варитися у власному соку. Відсутність кадрового оновлення негативно вплине на працездатність партій і не дозволить їм ефективно модернізуватися. Усередині популярних партій виявиться занадто багато "ветеранів", "недоторканних", "потрібних людей", тому займатися такими банальними питаннями як партійне будівництво буде нікому. Парадоксально, але більше всіх постраждають партії, які стануть парламентськими - в їх рядах деякий час буде панувати ейфорія з приводу спокійного майбутнього на найближчі п'ять років. Звичайно, якщо Верховна Рада не буде достроково розпущена.

Тому ймовірний такий варіант розвитку подій. Сформувавши парламент п'ятого скликання, основні політичні гравці в кращих українських традиціях повернуться до мажоритарної системи з невеликим уточненням - висувати кандидатів зможуть лише політичні партії. Це дозволить перевірити лідерські якості тих чи інших амбітних політиків, їх уміння боротися за перемогу, проводити партійних вождів за заздалегідь підгодованим округах. Політструктури отримають можливість вибудовувати більш ефективну партійну структуру на місцях, наблизивши парламентаріїв до надіям і сподіванням народу. Це дає підставу розраховувати на більш цивілізоване, відповідне європейським традиціям, проведення наступних парламентських виборів.

Євген МАГДА, DailyUA