Сталевий бліцкриг після газової війни

Сталевий бліцкриг після газової війни

Російських сталевих королів круто притиснуло кризою. Настільки, що вони забули про чвари і заявили, що готові об'єднатися в якийсь металургійний суперальянс. У ньому зберуться такі зірки бізнесу, як Володимир Потанін, Алішер Усманов, Роман Абрамович, Ігор Зюзін, а може, і Олег Дерипаска. Найцікавіше - над головами цієї олігархічної команди буде майоріти прапор державних "Ростехнологій".

"Коли холоднеча надворі, в одному ліжку можна обігрітися"

Вчорашні найлютіші вороги - Потанін і Олег Дерипаска - упокорили гординю і разом пішли на уклін до держави. Але по дорозі вони зробили хід конем, запропонувавши віце-прем'єру Ігорю Сечіну проект створення сталевого гіганта, який затьмарить масштабами всіх світових конкурентів. За нашою інформацією, пан Сечін повинен дати відповідь до кінця січня.

Відео дня

План такий. У новій компанії об'єднають не тільки потанінскій "Норнікель" і "Русал" пана Дерипаски. Також до складу цього суперсплаву хочуть включити "Євраз", "Мечел", "Металоінвест" і незрозуміло навіщо навіть "Уралкалий". Що характерно, власники всіх цих компаній, схоже, не заперечують. Ще недавно це виглядало б досконалою фантастикою. Але проблема в тому, що багато металурги встигли наробити величезні борги. Коли вони брали позики, то закладали в банках акції своїх підприємств. Зараз ці папери в руках держави, і воно в будь-який момент може пред'явити рахунок. Тому, щоб взагалі не залишитися без штанів, сталевим магнатам довелося вибирати менше зло. А саме - прикидатися, ніби їм до душі план глави "Ростехнологій" Сергія Чемезова. Сергій Вікторович давно плекає ідею створення "російського металевого гіганта".

Сон про те, як російські металурги втерли носа суперникам

Йдеться ось про що. На металургійному ринку заправляють дві величезні транснаціональні групи. Це австрало-британські "Ріо Тінто" і "БіЕйчПі Біллітон". Чим тільки вони не займаються: від видобутку міді, вугілля та урану до нікелю, бокситів і алмазів. У якій "викопний" сектор не ткнути - скрізь вони на перших місцях. Чого не скажеш про їх російських конкурентів. Звичайно, за окремими напрямами, наприклад виплавці алюмінію або розробок нікелю, наші цілком можуть потягатися за перший приз. Але щоб одна-єдина російська компанія зібрала рекордний урожай нагород на світовій металургійній олімпіаді - такого не бувало. Мало того, в нинішньому році "Ріо" і "Біллітон" мало не об'єдналися, але угода зірвалася. Хоча й без того навіть окремо їх річний оборот перевищує 60 млрд дол, а капіталізація досягала 150 млрд доларів. Це вп'ятеро більше "Русала" і в 11 разів - "Норнікеля". Ось пан Чемезов і побачив сон, в якому, зібравшись в єдину корпорацію, російські металурги втерли носа суперникам. Щоб мрія стала дійсністю, весь минулий рік глава "Ростехнологій" поганяв металургів як міг. В обмін на злиття століття їм було обіцяно весь можливий асортимент пряників - від міжнародної підтримки на найвищому рівні до величезних кредитів. Солодкого не шкодували. Благо не секрет, що за паном Чемезовим стоїть віце-прем'єр Ігор Сечин, який і є істинним мозковим центром, адміністративним мотором, а також автором самої ідеї металургійного об'єднання. Але олігархи щось не горіли бажанням зливатися в єдиному тиглі. Кожен мріяв, що і сам виросте до розмірів "Ріо Тінто". До того ж для них був секретом полішинеля той факт, що "Ростехнології" небайдуже дихають до сталевих і гірничодобувним активам. Тому було ясно, що держкорпорація неодмінно постарається затесатися в число власників майбутньої мегакомпанії.

Розділ України - питання часу

Апетити майбутнього мегаальянса поширюються і на українських гігантів металургійної промисловості. Кінець 2008 року став часом похованих надій. А далі їх чекає взагалі безперервний кошмар. У 2008 році, за попередніми даними Мінпромполітики, українськими меткомбінатами було вироблено 30982000 тонн чавуну. З вересня 2008 року виробництво металопродукції в Україні скоротилося на 43% порівняно з серпнем 2008 року. За останній час ситуація в металургійній галузі не покращилася, навпаки, ознаки посилення кризи проявляються все більш явно. Так, на початку листопада ВАТ Азовсталь зупинив другий домну з шести через зниження попиту на металопродукцію, а загальне зниження виробництва склало приблизно 13,0%. Українські металурги не тільки скоротили виробництво, але втратили в іміджі. Восени агентство Standard & Poors помістило довгостроковий кредитний рейтинг ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" до списку CreditWatch з негативним прогнозом, а 30 жовтня знизив рейтинг до В з В + з прогнозом зміни рейтингу "негативний". У свою чергу агентство Moodys понизив корпоративний рейтинг холдингу Метінвест з Ba3 до B1 і рейтинг за національною шкалою з Aa1.ua до Aa3.ua зберігши "негативний" прогноз цих рейтингів. Також Moodys помістило корпоративний рейтинг B1 корпорації "Індустріальний союз Донбасу" на перегляд для можливого зниження. Те ж саме з ММК імені Ілліча. Акції Авдіївського коксохіму, Єнакіївського металургійного заводу, Південного ГЗК практично вийшли з торгів. Полтавський ГЗК виходив на торги один раз і з переляку також припинив торгівлю акціями. "У галузі спостерігається скорочення робочого тижня і зменшення заробітної плати. ВАТ Алчевський металургійний комбінат (ІСД) планує офіційно відправити працівників у неоплачувані відпустки і тимчасово зупинити всі роботи з будівництва та реконструкції підприємства. Надалі, в короткостроковій перспективі, поліпшення ринкової кон'юктури не передбачається ", - зазначають аналітики ринку. Все це відбувається на тлі зниження світових цін, що істотно знижує рентабельність українських металургійних комбінатів, падає і попит на продукцію. Зростання світової економіки покаже зниження і складе 2,5-3,0 відсотка, а українська, швидше за все, на таку ж величину піде в "мінус".

На даному етапі може виникнути ситуація, що акції меткомбінатів можуть бути цікаві тільки для професіоналів у цій галузі. За нашими даними саме це і закладено в плані Потаніна. Одним з пунктів там чітко прописано, що створювана мегакорпорація зможе за безцінь скупити металургійні активи українських магнатів. Ним вони тепер практично не потрібні, і багато хто охоче обміняють "порожні" папери на реальні, нехай і невеликі гроші. Найімовірніше в руки росіян перейдуть ВАТ "Азовсталь", ММК імені Ілліча, Єнакіївський метзавод, "Кріворожсксталь", Південний і Полтавський ГЗК, а також десятки дрібніших заводів і підприємств.

Так у чому підступ?

Загалом, якби не батіг у вигляді кризи, з ідеї об'єднання, швидше за все, нічого б не вийшло. Але тепер все інакше. Нині глава "Ростехнологій" здається господарям "Русала" і "Норнікеля" чи не рятівником - білим лицарем. Вдаривши чолом в Кремлі, пан Потанін зробив Сєчину таку пропозицію. Держава списує металургам борги. Взаємини магнати покірливо об'єднують "Норнікель", "Євраз", "Мечел", "Русал" і "Металоінвест" в величезний гірничо-металургійний холдинг. А як компенсацію за втрачені держбанками мільярди уряд забирає собі 25% плюс одну акцію в майбутній суперкомпанії. Ну, а вже рулювати цією казенної часткою будуть, само собою, "Ростехнології". За нашими даними, віце-прем'єр поставився до цієї ідеї прихильно. Експерти стверджують, що йому без зусиль вдалося переконати президента Дмитра Медведєва в надзвичайній вигідності схеми. Мовляв, коли справи підуть на поправку, частка держави в суперкорпорації різко подорожчає. І можна буде її продати з неабиякою прибутком.

Тут виникає питання. Якщо все так добре, то в чому підступ? Дуже просто: кожен веде свою гру. З точки зору Ігоря Сечіна, саме його люди стануть істинними господарями майбутнього російського "Ріо Тінто". -Як, а чверть акцій - не жарт. Це називається "блокуючий пакет". З таким активом "Ростехнології" отримають ексклюзивний доступ до керма майбутньої корпорації. Важливо врахувати, що в руках пана Чемезова виявиться найбільший пакет акцій. Решті співвласникам дістанеться набагато менше. Скажімо, Володимиру Потаніну відійдуть 11%, Олегу Дерипасці - 9%, а Ігорю Зюзіну - взагалі всього 4%. З такими частками в командирську рубку не пускають.

А ось у Володимира Потаніна в голові, швидше за все, зовсім інший розклад. Він прекрасно розуміє, що вся ця непереможна металургійна армада запросто може піти на дно. Судіть самі. У майбутній альянс ніби навмисне збирають людей з, м'яко кажучи, різноспрямованими інтересами. У результаті замість злагодженої боротьби за світові ринки вийде бійка всіх проти всіх. Численні власники, ще недавно воювали між собою, не стануть особливо задаватися думками, як розвивати компанію. Важливіше для них буде - як висадити з неї співвласників і прибрати собі частку побільше. Ясно, що семибоярщина в мегакорпорації рано чи пізно закінчиться. У ході неминучої боротьби за владу у компанії залишаться лише один-два великих власника. І тисячі ні на що не впливають дрібних акціонерів.

Потанін слухає, але з'їсть ...

Так у чому розрахунок пана Потаніна? Напевно йому бачаться два можливі сценарії. У першому випадку він стає тим самим єдиним власником. Для цього буде потрібно складна багатоходова комбінація з утворенням тимчасових альянсів всередині компанії, викупом акцій конкуруючих кланів і подальшим киданням союзників. Ну, і з чиновниками доведеться домовлятися. Але Володимир Олегович цілком обізнаний у таких справах. Другий варіант - запасний. Тут потрібні грамотні юристи. Вони допоможуть скласти договір про створення альянсу таким чином, щоб у ньому залишилося безліч чорних ходів. Таких, щоб коли криза закінчиться, "Норнікель" зміг спокійно і безболісно вийти з союзу. Іншими словами - забрати назад внесок, та так, щоб юридично комар носа не підточив. Це дозволить використовувати мегакорпорацію в якості тихої гавані на час ринкової бурі. А потім - борги вже будуть списані, а вітер - попутний. Ось і настане пора знову виходити в самостійне плавання.

Можна не сумніватися, що приблизно той же план малюється і в голові у Олега Дерипаски. Питання хто кого ...

Як влетіли металурги

Зараз металургійним магнатам не до жиру. Крутіше всіх потрапив пан Дерипаска. В останні роки він не дивлячись скуповував на позикові кошти все підряд. І в результаті влетів в кризу з боргами, що перевищують всю нинішню вартість його величезної імперії. У свою чергу Володимир Потанін заборгував 3 млрд дол державному банку ВТБ. Повернути не може, а гроші між тим бралися під заставу майже всіх наявних у пана Потаніна акцій "Норнікеля". Несолодко довелося і господарю "залізорудному гори" - Алішеру Усманову. Рік тому він взяв у Зовнішекономбанку кредит в 1,5 млрд доларів. У результаті загальний борг його корпорації "Металлоинвест" доріс до 5 млрд доларів. Рівне така ж значна сума каменем на шиї висить у сталеливарної корпорації "Мечел", яку контролює Ігор Зюзін. За іронією долі "Мечела" і справді зараз терміново потрібен фінансовий доктор. Ну, і за компанію влетів "Євраз", на паях належить Роману Абрамовичу, Олександру Абрамову та Олександру Фролову. Він повинен 1,8 млрд дол Зовнішекономбанку.

За матеріалами АиФ

Сталевий бліцкриг після газової війни