Індустріальний союз Донбасу виганяють з Європи

Колиска "Солідарності" лягла в крен

Найбільша в Польщі судноверф, звідки почав свій переможний похід проти комунізму найвідоміший електрик у світі Лех Валенса і яка зараз знаходиться під контролем української корпорації "Індустріальний союз Донбасу", опинилася на межі банкрутства. І хоча спочатку грудня уряд у Варшаві кинуло потопаючому гданського підприємству рятувальний круг, дуже скоро чиновники з Брюсселя можуть його відібрати. Під натиском Євросоюзу польський сейм прийняв 8 грудня закон про приватизацію суднобудівної галузі країни. Згідно з цим законом, вже наступного року на відкриті торги повинні бути виставлені верфі в Гдині і Щецині, де державі належать контрольні пакети акцій. Однак з Гданської судноверф'ю ситуація складніша. Там польські власті через Агентство розвитку промисловості мають вплив лише приблизно на 17% акцій. Останнє зосередила в своїх руках компанія ISD Polska (польський філія "Індустріального союзу Донбасу"). Виходячи з цієї диспозиції, представники Єврокомісії наполягають на відкритті проти верфі в Гданську процедури банкрутства. Після її завершення підприємство можна буде продати вдруге.

Уроки України. "Не повністю прозора" приватизація

Чим же так проштрафилася "колиска" Солідарносці "перед євробюрократами? Основних претензій дві. По-перше, в Єврокомісії вважають, що в 2004-2007 роках, вже після вступу Польщі до ЄС, Гданська верф отримувала державну фінансову допомогу, що розцінюється як порушення конкурентного законодавства. По-друге, процедура приватизації цієї корабельні в 2007 році кваліфікується як "неповністю прозора" . Справа в тому, що контрольний пакет акцій верфі був проданий, якщо можна так висловитися, на конкурсі з обмеженою участю. Фактично це була не продаж, а додаткова емісія акцій, тому право на їх першочергове придбання отримали акціонери верфі. Емісію скупила ІСД, наростивши тим самим свою частку в гданському підприємстві з 5% до більш ніж 80%. В "Індустріальному союзі Донбасу" вважають, що причіпки Єврокомісії - це прояв банального лобізму. Впливові суднобудівні компанії з Норвегії чи Німеччини не бажають, щоб корабельна галузь в Польщі піднялася. Їм вигідніше виробляти тут напівфабрикат, тобто корпуси суден, які вони згодом "нафарширують" автоматикою та електронікою і продадуть як готовий продукт. Не дарма ж ще в 2007 році Єврокомісія вимагала від інвестора Гданської верфі або повернути отримані в попередні роки дотації в польську держскарбницю (йшлося як мінімум про 10 мільйонів євро), або закрити два з трьох наявних на підприємстві стапелів. Перша пропозиція було свідомо нездійсненним, друга - виконати-то було можна, але це на корені вбивало надію на відродження верфі. Тоді "Індустріальний союз Донбасу" ще в якості потенційного інвестора обидві рекомендації відкидала, і її в цілому підтримали польські влади, де майже весь 2007 рік домінували вихідці з профспілки "Солідарносць" брати Лех і Ярослав Качинські.

Але після переформатування наприкінці минулого року польської урядової коаліції та обрання прем'єр-міністром Дональда Туска ставлення до балтійським верфям у Варшаві стало прохолоднішим. Зате більш чуйним польська кабінет став до вимог Брюсселя. В результаті Щецинська і Гдиньськой верфі в термін до травня 2009 таки підуть з молотка, а Гданської - доведеться взяти на себе самообмеження у випуску продукції. Варто нагадати, що коли "Індустріальний союз Донбасу" заходив на цю верф, він обіцяв вивести її в трійку кращих у своїй галузі на європейському континенті і виробляти до 14 великих суден на рік. Зараз про такі амбіції довелося забути. Справа, розпочата євробюрократами, довершив економічна криза. Нині йдеться про те, щоб не впасти нижче планки в 22 тис. тонн використаної сталі на рік. А з такої кількості вихідного матеріалу виходить не більше 2 потужних кораблів або 5 невеликих контейнеровозів завдовжки до 150 метрів.

Але навіть така скромна продуктивність краще, ніж повна зупинка верфі. Закриття підприємства - це 2,5 тис. потенційних безробітних, що вже заявили про готовність піти маршем на Варшаву. ІСД постійно акцентувала на цьому аргументі, ведучи впродовж останніх місяців непрості переговори з урядом Дональда Туска. У цілому вони завершилися успішно для української корпорації. На початку грудня офіційна Варшава не тільки направила на візування в Брюссель підготовлений разом з ІСД план реструктуризації Гданської верфі, а й погодився виділити для неї ще 150 млн злотих (майже 40 млн євро) держкредиту з поверненням аж в 2019 році. Прес-секретар компанії ISD Polska Яцек Ленський пояснив, що така державна підтримка цілком обгрунтована. Адже коли йшли тільки переговори про покупку українським інвестором даного суднобудівного активу, то суму дотацій для Гданської верфі, яку згідно з вимогами ЄС належало повернути, польські чиновники оцінювали в 60 млн злотих. Насправді ж ця цифра перевищує 100 млн злотих. Крім того, до ІСД Гданська верф кілька років перебувала під управлінням державної верфі, що працює в сусідній Гдині. І ці кілька років завдали гданської компанії значної шкоди, покривати який доведеться новому власникові.

Правда, певні зобов'язання поступка з боку команди Туска накладає і на українську корпорацію. Зокрема, її "дочка" - ISD Polska - повинна інвестувати в Гданьську верф 600 млн злотих, зосередившись не лише на традиційному будівництві судів, але і на освоєнні нових видів продукції - мостових конструкцій і опор для вітрових електростанцій. Крім того, без схвалення підконтрольного уряду Агентства розвитку промисловості (що залишається міноритарієм Гданської верфі) основний акціонер не має тепер права закрити компанію, поміняти її статут або зменшити статутний фонд. Нарешті, ще одним зобов'язанням з боку ISD Polska має стати збереження на верфі певної кількості робочих місць. Про остаточну цифрі власник з урядом ще не домовилися, але малоймовірно, що всі з нинішніх 2,5 тис. працівників підприємства залишаться при справі. Принаймні до тих пір, поки криза не відступить. Незважаючи на важкі часи, втрачати польську верф у "Індустріальному союзі Донбасу" зовсім не мають наміру. Для корпорації саме в Гданську закінчується одна з найбільш логічно вибудуваних виробничих ланцюжків. Алчевські сляби, Ченстоховський сталевий лист, гданьские суду - що ще потрібно для повного циклу? На самому початку 2000-х років ІСД намагалася створити подібну схему у себе на батьківщині на базі Чорноморського суднобудівного заводу (Миколаїв), але безуспішно. За словами Олександра Пилипенка, віце-президента "Індустріальної групи" (компанії, що управляє активами ІСД) і голови наглядової ради ISD Polska, корпорація пропонувала взяти на себе борги ЧСЗ, зберегти на ньому робочі місця та інвестувати як мінімум 150 млн дол США у виробництво , але не платити при цьому ще й за акції заводу, оскільки актив вельми проблемний. Фонд держмайна на такий варіант не погодився. Як наслідок, вікно до моря ІСД довелося рубати через Балтику. Але вдосталь насолодитися морським повітрям корпорація так і не встигла. Сувора жінка на ім'я Нєєлі Кроес, комісар ЄС з питань конкуренції, може зачинити цю кватирку ще до нового року. Якщо очолюваний нею комітет відкине план реструктуризації Гданської верфі, то уникнути її банкрутства практично неможливо. Очікується, що свій вирок легендарному суднобудівному підприємству Польщі Єврокомісія винесе протягом місяця. Але оскільки на Європу вже насуваються Різдвяні свята, то очікування може й кілька затягнутися. Сама пані Кроес побажала попередньо відвідати особисто всі три польські суднобудівні компанії на Балтиці. Однак її візит до Гданська, Гдиню і Щецін, запланований на першу декаду грудня, був відкладений. Як заявив днями один з лідерів місцевої "Солідарносці", може це й на краще, адже гарантувати безпеку дами на території верфей профспілки не беруться.