УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Пенсія - це ще не привід поважати державу

Пенсія - це ще не привід поважати державу

У реформаторів завжди дилема: проводити реформи за рахунок багатих або за рахунок бідних? Ось, наприклад, знаменита рейганоміка передбачала проведення економічних перетворень за рахунок бідних, у яких збільшилася робочий тиждень, а не за рахунок багатих, яким Рональд Рейган зменшив податки, припускаючи, що в таких пільгових умовах нувориші збільшать свої інвестиції в економіку: до речі, його припущення виправдалися, і в його випадку ризик виявився виправданим. Клінтон ж, навпаки, почав знімати в держбюджет "зайвий" фінансовий жирок з американського правлячого класу капіталістів і теж не помилився: при ньому середня американська сім'я купувала новий автомобіль у середньому раз на два роки.

Так хто ж прийшов сьогодні до влади в Україні - "республіканці" типу Рейгана або "демократи" типу Клінтона? Ну, визначити буде легко. Якщо Тігіпко і вся президентська рать з Ради економічних реформ спочатку швидко і ефективно введуть в дію податок на нерухомість (такий податок на багатство є у всіх країнах світу, крім України), то, значить, до влади прийшли реформатори "демократичного" клінтонівського зразка. А якщо Кабмін підніме пенсійний вік українців, включаючи жебраків (по зарплатах) силовиків, то, значить, ми маємо справу з "республіканцями" рейгановського типу, при яких багаті в Україні стануть ще багатшими, а бідні будуть більше і довше працювати (може, тоді новому уряду доведеться створити ще й Рада по боротьбі з корупцією, кожне керівне крісло в якому буде коштувати не менше мільйона доларів).

Замість того, щоб з'ясувати причини виникнення багатомільярдного ДЕФІЦИТУ, тобто діри в Пенсійному фонді, чиновники першим ділом взялися за абсолютно непопулярне серед населення "ЗАХОДИ" з ліквідації цього дефіциту (ось Світовий банк ще зажадав ліквідувати витік несплачених українськими олігархами податків на Кіпр, так Кабмін ліквідувати цю лазівку в правовому полі чомусь не поспішає).

Взагалі, поки що "наїзд" нових властей на пенсіонерів нітрохи не нагадує пенсійну реформу (кожен з нас повинен би, як на Заході, все життя САМ відраховувати собі грошики на особистий рахунок в Пенсійних фондах). Ось у Франції, наприклад, при розрахунку трудового стажу враховується як тип трудової діяльності (легка праця або важкий), так і загальний фінансовий стан сім'ї пенсіонера (ви будете сміятися, але, згідно з офіційною статистикою, у Франції сьогодні мільйон чоловік живе за межею бідності) .

Або просто хтось хоче спалити Сергія Тігіпка як призера президентських виборів і як потенційного реформатора номер один саме за допомогою пенсійного питання? Ось невгамовний президент Франції Саркозі нарвався під час світової фінансової кризи на великі неприємності, намагаючись провести вельми делікатну пенсійну реформу (навіть звільнення з держслужби двох мільйонів бюрократів пройшло легше). За останні сто років тривалість життя європейців збільшилася в два рази, при цьому народжуваність у Європі настільки впала, що в тій же в минулому патріархальної Німеччини взагалі не народжує сьогодні кожна друга жінка. Євросоюз мимоволі перетворюється на "імперію пенсіонерів".

Ось саме з урахуванням середньої тривалості життя пересічного француза і підійшов в "вирахування" пенсій запеклий бюрократ Саркозі, якого хвилює також той вік, з якого сучасна досить інфантильна (як і скрізь) французька молодь починає свій трудовий стаж (це впливає, природно, на те , скільки саме років рядовий трудівник робить відрахування в свій особистий пенсійний фонд).

Якщо так званий закон Фійона (французький прем'єр-міністр, на відміну від своїх колег-небожителів з ??України, особисто сам займається пенсійною реформою ) застосувати до тих французьким громадянам, які вийдуть на пенсію аж у 2050 році, то виходить, що кожному з майбутніх пенсіонерів доведеться робити щомісячні внески на свою майбутню пенсію аж 43,5 року (це щоб вийти на так звану повну пенсію; усічену пенсію можна отримати і раніше).

Доля пенсіонерів та їх внесків вирішуватиметься у вищих французьких інстанціях весь цей тиждень. Сміливо можна прогнозувати, що для "нації сантімщіков" виявиться цілком прийнятним в умовах тривалої світової економічної депресії "принцип Саркозі": повинна бути прямий зв'язок між трудовим стажем трудівника і розміром його пенсії.

Втім, у пошуках "золотої середини" французи ніколи не доходять до крайнощів, а в програму навчання політичних жонглерів, природно, входить знання законів соціальної та геополітичної "фізики": не можна вимагати від рядового француза в півтора рази більше грека, який в умовах фінансової дефолту Греції став виходити на "заслужену" пенсію в 55 років (залишається загадкою і явний намір МВФ відправляти на пенсію чоловіків-українців у 65 років при середній тривалості життя українця 61 рік).

Не випадково перший удар реформи, придуманої для користі нації, припав на її справжнього автора Ніколя Саркозі: рейтинги французького президента впали рівно на третину. Адже люди похилого віку залишаються впливовими членами будь-якого суспільства і у них - чудовий політичний "слух" (пам'ятаєте старий анекдот: столітній старий, вже багато років нічого майже не чує, прийшов до лікаря.

Доктор без проблем підбирає йому мініатюрний слуховий апарат, і той знову чує, як у молодості. Через місяць, старий знову йде до лікаря, на контроль. Лікар: "Ну що ж, все в повному порядку. Скажіть, напевно ваша сім'я в захваті, що ви знову все чудово чуєте? "Старий:" О, я ще нічого їм не сказав, я сиджу і слухаю їхні розмови.

Мені вже тричі довелося виправити заповіт! ")