Відео дня
Ігор ГЕККО, лідер Патріотичного Об'єднання "РОДИНА СХІД": "На довершення слід було б розпустити парламент"
- Ігор, Віталійович, про відставку уряду сьогодні не говорить тільки ледачий. Думок і прогнозів - десятки, статей на цю тему - сотні. Коментують рішення Президента України політики, політологи, чиновники, журналісти. У кожного - своя версія відставки, свій прогноз на майбутнє як для Тимошенко, так і для всіх інших учасників скандалу. Яка Ваша версія?
- Кількість версій говорить тільки про одне: Ющенко не зміг досить виразно і переконливо розповісти про причини відставки Кабінету Міністрів. Більше того, він не порахував можливим взяти на себе відповідальність за те, що творилося в системі управління державою з моменту першого призначень.
Саме Президент повинен був спочатку вберегти уряд, Рада безпеки і Секретаріат від будь-яких дій в політичній площині. Йому не вистачило елементарного політичного передбачення в тому, що політики, разом з якими він був на Майдані, його друзі і соратники, куми і родичі не зможуть управляти державою в якості виконавців, бути підлеглими. Віктор Ющенко, заявляючи 8 вересня про рішення відправити у відставку Кабінет Міністрів, главу Ради безпеки і відсторонити від обов'язків першого помічника, неодноразово називав відставних чиновників "друзями". Це чули всі. Президент ще задовго до своєї перемоги на виборах мав розуміти: друзі - це одне, а підлеглі, які зобов'язані працювати для благо держави, втілюючи передвиборчі обіцянки в конкретні рішення - зовсім інше. Будь-який підприємець, будь-який директор підприємства, який намагається досягти успіху, проходив через це не раз: дружба, кумівство і робота - речі несумісні.
Ющенко сам створив три центри управління державою, поставивши на чолі кожного політиків, в амбіціях яких можна було не сумніватися - Тимошенко, Порошенко, Зінченко. Кожен з цих центрів в силу своїх можливостей намагався перетягнути ковдру влади на себе. У цьому - джерело скандалів, взаємних звинувачень у корупції, боротьби за вплив на Президента. Результат ми бачимо - політична криза влади. Криза, яка багато в чому спровокована самим Ющенком. Але Президент не знайшов у собі мужності визнати це.
- Але після такого визнання впору подавати заяву про власну відставку.
- Не будемо забувати, що Віктор Ющенко став Президентом завдяки тому, що люди не захотіли миритися з цинічними діями команди Кучми з фальсифікації виборів. Народ, який вийшов на Майдан, мріяв про сильну та чесної української влади, про те, щоб бути господарем у власній країні, у власному будинку. Кучма і його оточення уособлювали порочну владу, яка загрузла в корупції і брехні, винну у розграбуванні країни і знищенні інститутів демократії. Тих, хто голосував за Ющенка і тих, хто за нього не голосував, об'єднувало неприйняття "кучмізму". Янукович програв ще й тому, що він був ставлеником Кучми, кучмівський адмінресурс на повну котушку працював в ім'я перемоги "свого" кандидата. Цього ж ніхто не стане заперечувати?
З іменем Ющенка люди пов'язували надії на Україну без Кучми. Тому кредит довіри переможцю був дуже високий. Він не вичерпаний і сьогодні. Інша справа, що Ющенко повинен кожну мить свого президентства пам'ятати: своєю перемогою він зобов'язаний не тим, хто стояв на трибуні. Режим Кучми не відступив би перед жменькою нехай навіть самих рішучих революціонерів, - цей режим не зміг протистояти народному обуренню.
З першої хвилини перемоги Ющенко мав усвідомлювати, що Президент України зобов'язаний своєю посадою народу, але не Порошенко чи Тимошенко, не Зінченко або Червоненко, що не Третьякову чи Білозір. Але всупереч здоровому глузду найважливіші державні пости були розподілені серед соратників по революції, друзів і кумів. Ющенко не зумів піднятися над своїм оточенням і в підсумку став заручником зобов'язань перед цим оточенням. При цьому він допустив, що на вісім довгих місяців країна була упала в безперервні конфлікти між гілками влади, що не могло не вплинути на її розвиток. Політична криза завжди завдає удар по економіці. Мало того, наслідки такої кризи будуть відчуватися дуже довго.
Що до відставки Ющенка, це популізм. Україна не пережити позачергових виборів Президента без руйнівних наслідків. Хоча, на місці Ющенка, якщо слідувати логіці відставок, слід було б негайно розпустити Верховну Раду.
- Це неможливо.
- Чому ні? Якщо для відставки уряду достатньо аргументів, які навів Президент: "протистояння", "конфлікти", "закулісні інтриги", "склоки", "позиційні війни", - все це без перебільшення можна віднести і до парламенту. Хіба ми не спостерігали чвар і бійок під час засідань вищого законодавчого органу країни? І не тільки це. Про яку якість роботи парламентаріїв говорять ряди порожніх крісел під час прийняття рішень з питань державної важливості? А той факт, що в перший робочий день - 7 вересня, коли в країні розгорнулися конфлікти навколо НЗФ і сєверодонецького "Азоту" - депутати взялися нагороджувати один одного, немов в Україні нічого не відбувається, хіба не говорить про те, що і законодавча влада в глибокій кризі? Невже для когось секрет, що кожен раз за півроку до чергових виборів парламентарії працюють виключно на виборчу кампанію? Хіба цього не знає Президент?
І якщо у нього недостатньо повноважень розпустити Верховну Раду - шкода. Це було б принаймні логічно: парламент проголосував за прем'єр-міністра Тимошенко сім місяців тому з рекордним результатом - 373 голоси, це більше, ніж конституційна більшість! Ніхто з екс-прем'єрів ніколи не був удостоєний такої довіри. Якщо Президент прийняв рішення відправити Кабмін у відставку, чому точно так само не вчинити з парламентом, що узаконював прем'єра на посаді? Хтось повинен нести відповідальність за призначення. Якщо не Президент і не Верховна Рада, тоді - хто?
- Патріотичне Об'єднання "Батьківщина Схід" - сила, яка виступає від імені товариства. Вам відома реакція суспільства на відставку Кабінету Міністрів і голови Ради безпеки?
- У ці дні наша служба вивчення громадської думки провела роботу в чотирьох містах Луганської області. Про попередні підсумки можна говорити вже сьогодні: переважна більшість людей, відповідаючи на питання, чому відбулися відставки, не можуть повторити причин, озвучених Віктором Ющенком. Це означає, що аргументи Президента не сприйняті як достатні і переконливі. А от інформації про розгул корупції у вищих ешелонах влади люди, за рідкісним винятком, довіряють. Значить, аргументи держчиновників-політиків, які пішли у відставку, кажучи про корупційність президентського оточення, якраз переконливі і зрозумілі. І якщо через час, відведений для розслідування, команда Президента розродиться заявами про те, що корупціонерів в ній немає, довіру суспільства до цих заяв буде нульовим, а рейтинг довіри Президенту впаде ще на деяку величину. Дуже відчутну.
- Юлія Тимошенко, виступаючи в прямому ефірі телеканалу "Інтер", сказала, що тепер другий її талісманом є блакитна стрічечка. Чи стане екс-прем'єр талісманом для Сходу України?
- Все залежатиме від тих дій, які вживатиме Тимошенко-політик. Амбіції Тимошенко - як мінімум більшість у новому парламенті та крісло прем'єр-міністра в новій якості, визначеному політреформою. Обійтися без підтримки Східної України і для Тимошенко, і для Ющенка сьогодні однаково небезпечно - це означає ділити той електорат, який сформувався у коаліції "Сила народу" під час президентських виборів. Якщо Тимошенко вирішить піти в опозицію до Ющенка, цей електорат, безумовно, розколеться: виборці, розчаровані в слабохарактерний лідері країни, встануть під прапори жінки з чоловічим характером. І Тимошенко, і Ющенко в цій ситуації змушені будуть апелювати до Сходу, шукати голоси тут. Кому це вдасться краще - покаже час.
У 2002 році Ющенко не провів за списками до парламенту жодного депутата зі східних областей України. Те, що Ющенко не на кого спиратися на Сході України, було ясно і під час президентської кампанії 2004 року, і після неї. Сходом команда Ющенка обіцяла зайнятися спочатку після першого туру виборів, потім - після другого, потім - після третього. Можна впевнено говорити, що провал на Сході України в 2004 році був багато в чому визначений парламентськими виборами 2002-го, коли Ющенко і його команді була нецікава ця територія і люди, що живуть тут. Інакше Схід був би представлений гідними парламентаріями в його списку.
Трохи кращі стартові позиції у Тимошенко - в її команді присутні луганчани, яких привів Микола Гапочка. Але всі вони прийнялися любити "Батьківщину" тільки після революції. Перефарбовуючись на ходу, перебігаючи до провладної фракцію, новоявлені "тимошенківці" думали, швидше за все, про власне благополуччя, про те, як вдало для себе вбудуватися в систему влади і бути під її крилом, але не про інтереси Сходу.
Які тепер аргументи переконають луганських депутатів залишитися з Тимошенко, особливо, якщо вона стане опозиціонеркою? Ми не пам'ятаємо, щоб колишні чиновники і директора, з яких складається луганська депутатська команда, виступали в ролі опозиції - вони завжди були у владі, під владою і з владою заодно. Неможливо навіть уявити їх в іншій якості.
Важко прогнозувати політичне майбутнє "перебіжчиків". Цілком можливо, що завтра ми побачимо їх під іншими прапорами. У кожному разі, форпостом на Сході України для Тимошенко "псевдооранжісти" не стануть.
В умовах жорсткої конкуренції один з одним колишнім соратникам - Ющенка і Тимошенко - доведеться йти або на угоду з "Регіонами", для яких нинішня політична криза - просто передвиборчий подарунок, або - збирати під свої знамена невеликі, але впливові партії та громадські організації, що мають на Сході вага, матеріальні та організаційні ресурси, засоби масової інформації. Але другий варіант передбачає змагання не тільки один з одним, але і з Олександром Морозом. І Тимошенко, і Ющенко не можна скидати з рахунків комуністів, які вважають Східну Україну територією свого впливу. У боротьбі за владу цього разу можливі найнесподіваніші домовленості і самі непередбачувані альянси. Хіба рік тому або навіть місяць хтось міг припустити, що Тимошенко назве своїм талісманом блакитну стрічку, презентуючи намір завойовувати симпатії, а разом з ними і голоси тих виборців Сходу, які не брали ідей помаранчевої революції і її лідерів?
- Що в результаті конкуренції політичних сил виграє Схід України? І чи виграє?
- Є безсумнівний плюс в тому, що в ці вибори Схід буде як ніколи затребуваний.
У той же час існує небезпека, що від імені Сходу виступатимуть політики, що переслідують особисту, тимчасову мета - потрапити в законодавчу владу будь-якою ціною. В умовах, визначених новим законом про вибори народних депутатів України, коли народ фактично позбавлений права формувати владу в своїй країні, вибори виграють політичні партії. Народу залишається сподіватися на те, що у партійних лідерів дістане мудрості і почуття відповідальності перед країною для того, щоб списки кандидатів відповідали запитам суспільства. Але сьогодні результати вивчення громадської думки доводять, що рівень довіри суспільства політичним партіям вкрай низький, люди не покладають надій на далекоглядність і чесність партійних функціонерів, їх здатність гарантувати народу право бути єдиним джерелом влади. Це право закріплено Конституцією України. Тим не менше, і гарант Конституції - Президент, і народні депутати України, проголосувавши за новий виборчий закон, не бажають помічати очевидного - невідповідності списковій системи конституційним нормам.
Списки в українському варіанті - це відмова від принципів демократії, узурпація влади окремими політичними лідерами. Такі вибори народ України програє. Люди стануть свідками жорсткої і жорстокої боротьби за владу, будучи відстороненими від формування влади. У цих умовах не має значення, хто з політиків переможе, оскільки народ вибори програє. Більш того, голоси виборців, віддані за політичні сили, які не пройдуть у парламент, розподіляться між переможцями перегонів. Звичайно, це несправедливо.
Суспільству залишається сподіватися тільки на себе. Громадські сили можуть і повинні примусити політиків відповідати бажанням народу. Тільки тоді ми будемо мати в Україні сильну владу.
Патріотичне Об'єднання "Батьківщина Схід" бачить своє завдання в тому, щоб жителі Східної України знали правду про вибори. Ми не допустимо, щоб під прапорами якої політичної сили від імені Сходу до парламенту намагалися пройти особистості, насправді не знають і не розуміють інтересів Східної України.Прес-служба Патріотичного Об'єднання "Родина Восток"