Країну позбавляють радіо

Країну позбавляють радіо

Голосно і досить неестетично вігукнулося криза на радіоефірі. Причиною скандалу стала несплата радіостанцією "Мелодія" ліцензійного збору.

Як не дивно, але цей скандал допоміг з'ясувати, що Генпрокуратура не тільки охороняє державні інтереси, а ще й слухає радіо. Мало того, вона слухає його так уважно, що здатна обчислити мовлення радіостанції, що не доплатила ліцензійні збори.

Жарти жартами, але згідно з приписом саме прокуратури "Нацрада з питань телебачення і радіомовлення" вирішив анулювати ліцензії вищезгаданої станції.

Закон, звичайно, єдиний для всіх, особливо в державі, де і без радіо "Мелодія" все спокійно, гармонійно і розкриті всі кримінальні і політичні злочини. Проте слід врахувати, що "Радіо" Мелодія "" - восьма за величиною мережа в Україні за середньодобовим охопленням (MMI Ukraine 2008/4 +2009 / 1) - 769,8 тис. осіб (тобто 4,8% населення у віці 12 -65 років, що проживає в містах з населенням більше 50 тис. осіб). Її власниками вважаються підприємці Андрій Карпій і його батько Станіслав Карпій (АТ "Онікс").

Ця історія, напевно, не отримала б такого розголосу, точніше, мало кому було б до цього справа, якби не дивна наполегливість все ж позбавити радіостанцію ліцензії якомога швидше.

Судіть самі. На початку вересня Нацосвет ухвалює безпрецедентне для України рішення про відбір ліцензії на мовлення у "Мелодії". Але пізніше харківський суд виносить рішення на користь радіостанції, визнаючи незаконним рішення Нацради. Зверніть увагу на висновок - "незаконним", зважаючи незаконних нарахувань ліцензійного збору.

При цьому, один з членів Нацради Тетяна Лебедєва висловила думку, що головною причиною того, що сталося, є чинна методика нарахування ліцензійного збору. За її словами, коли компанії, що звертаються за дозволами внести зміни до ліцензій, дізнаються, скільки це коштуватиме, вони "жахаються рахунків" і відмовляються від своїх намірів. Таким чином, бюджет недоотримує значні суми коштів.

Забавно виходить - держава стягує гроші за те, що дозволяє комусь віщати на своїх частотах. При цьому воно анітрохи не зацікавлене в тому, щоб зробити такі надходження максимально грамотними і постійними. А адже несанкціоновані побори на шкоду сторони, яка приносить дохід - це вже ознаки феодального свавілля.

Але постанови суду нічого не змінили в планах Нацради. Ще б, адже суд в нинішній Україні не стільки інстанція пошуку істини, скільки зручний інструмент, так що їх теж можна зрозуміти. Але знову-таки дивно, що всупереч судовому рішенню, регулятор навіть не подавав апеляцію, але він встиг оголосити про те, що виносить частоти "радійників" на конкурс.

Читачі можуть бути не в курсі, але безглуздість ситуації не стільки в самому приводі і методах відбору ліцензії, а в тому, що складність нарахування зборів вже відзначена на законодавчому рівні. Іншими словами з 1 січня 2010 року набувають чинності законодавчі поправки, згідно з якими вводиться нова, більш щадна для галузі, методика розрахунку ліцензійного збору.

І ось саме така послідовність і наполегливість з боку Нацради волею-неволею змушує задуматися про те, що навряд чи поспішали б так чиновники в разі, якщо це було б вигідно тільки державі.

Не віриться, що в нинішній час такий процес, як перерозподіл радіочастот, був би повністю позбавлений передвиборної підгрунтя.

Країну позбавляють радіо