Збройові пани
Україна - дуже багата країна. Але й тут вирує фінансова криза, помножена на кричущу некомпетентність уряду. Від позамежних цін на газ стогнуть хіміки і металурги, повністю впав банківський сектор, попереду збиральна - а аграрії без соляри і виразних закупівельних цін на свою продукцію. Але є одна галузь, в якій, особливо себе не афішуючи, тихенько провертаються сотні мільйонів доларів. Ця галузь не відчуває ні найменшого занепокоєння ні щодо собівартості, ні щодо попиту. Йдеться про торгівлю зброєю.
ТОР з "навантаженням" З приходом "помаранчевої" влади розгорнулася неабияка боротьба за майно угруповання колишньої Радянської армії, яка концентрувалася на території України до розпаду СРСР. Продавалося практично все: бронетехніка, вертольоти, артилерійські системи, стрілецьке озброєння, боєприпаси та інше армійське майно. Саме тому Україна посіла почесне шосте місце серед найбільших торговців зброєю в світі, експортуючи його в середньому на півмільярда доларів США щорічно. Варто зауважити, що ця сума є офіційною. А значить, за неписаними законами цього ринку, сума в півтора рази більше осідає в кишенях тих, хто перебуває на вершині владної піраміди.
Таким особою є Верховний Головнокомандувач - Президент України Віктор Ющенко. Всі схеми з постачання зброї перебувають під його безпосереднім контролем. Нагальні проблеми армії - реформування, фінансування ігноруються, а от реалізація майна Міністерства оборони - один з стовпів фінансового базису Головного.
Довгий час торгівля зброєю була прихована від уваги громадськості. Махінації небачених масштабів проводились під грифом таємності нібито з метою захисту національних інтересів. Але, як відомо, в Україні все секрет і нічого не таємниця.
Дуже показовою була поставка Україною в Еквадор тактичного зенітно-ракетного комплексу ТОР. Коли систему ППО почали випробовувати в Еквадорі, тут же збили свій літак Міраж F1. Очманілий від такої "результативності" еквадорським військовим київські негоціанти з невинним виглядом пояснили, що, мовляв, мало купити ЗРК. До нього треба докуповувати ще й систему розпізнавання "свій-чужий". І ставити її на усі літаки еквадорської авіації. Проблема полягала в тому, що таку систему Україна не могла продати через експортні обмеження. Невідомо, чим скінчилася справа. Але претензій Еквадору до України не було, і повідомлень про збиті еквадорських літаках в пресі не спостерігається. Висновки напрошуються.
Ще одним дзвіночком стала заява міжнародної правозахисної організації Amnesty International в 2005 році. Нею були розкриті схеми незаконних поставок зброї Україною в обмін на неограновані алмази від повстанців Східного Конго. Інформацію про постачання зброї злила корпорація De Beers. Вона була обурена тим фактом, що якась там Україна спробувала вторгнутися в сферу її інтересів. Але українські ділки вже грали за правилами, та схеми продажу зброї не проходили без схвалення куратора Віктора Ющенка - посла США в Україні Вільяма Тейлора. Він і загасив насувається скандал в самому зародку. Братська допомога Активна участь Тейлора в українському збройовому бізнесі пояснюється зовсім не бажанням чиновника подзашібіть грошенят. Наприклад, за часів Мануеля Нор'єги і "Іран-контрас" у 80-х роках минулого століття ЦРУ таким чином заробляло не підконтрольні Сенату кошти. У ті часи один з чиновників Пентагона переправляв через Панаму в Іран (проти якого США ввели санкції!) ПЗРК Стінгер. Офіційно ж вони списувалися як витрачені під час навчань. Але в Україні навчання не проводяться, оскільки на них банально немає грошей. Залишається тільки один вихід. Пожежа.
27 серпня 2008 через "лісової пожежі, роздутого поривами вітру" загорілися склади 61-го арсеналу Південного оперативного командування Міністерства оборони України. Там зберігалося понад 90 тис. тонн артилерійських снарядів, 80-міліметрових мін, 150-міліметрових реактивних снарядів. Спалахи від вибухів було видно на відстані 30 км від міста Лозова, де і стався цей дивний у всіх відносинах пожежа.
Першою дивиною було те, що президент Ющенко взяв пожежу під свій контроль. Враховуючи, що в обов'язках президента зовсім не прописано гасити пожежі, цей факт виглядає вельми красномовним.
Друга дивина полягала в тому, що з 61-го арсеналу тільки в 2008 р. через державну компанію "Укрспец-експорт" маленької, але гордої Грузії було поставлено "небагато" боєприпасів. У квітні 12 млн. патронів калібру 7,62 мм і 200 штук ПТРК-9М113, у травні - 15 тис. пострілів ВОФ-36 калібру 125 мм і 3 тис. ВОФ-30 калібру 122 мм, в червні - 5 тис. танкових пострілів ВБК-10 калібру 125 мм. Це була найбільша поставка боєприпасів країні, яка не збиралася ні з ким воювати. Якраз напередодні "08-08-08"!
З'ясувалося, що з так вдало згорілого арсеналу Грузії вже 4 роки поставлялися не тільки боєприпаси, але й інше озброєння. Наприклад, БТР-80 в кількості 13 штук, 28 БМП-2. Перед самим початком агресії Грузії проти Південної Осетії на особисте прохання Саакашвілі і з схвалення Вільяма Тейлора Україна поставила 15 бойових модулів "Шквал".
А в червні-липні 2008-го Україна поставила Грузії 15 одиниць зенітно-ракетного комплексу БУК-М1. При цьому два дивізіони цього ЗРК зняли з бойового чергування в Стрийському зенітно-ракетному полку під приводом модернізації, а потім дивним чином опинилися в Грузії. Цей комплекс в 2007 р. збирався придбати Пакистан за 172 млн. дол, а Грузії Україна продала його за 27 мільйонів. Аукціон нечуваної щедрості? Або інше осіло в кишенях Ющенко, Тейлора і компанії у вигляді відкатів? Питання риторичне. Тим більше що навіть з заплачених Грузією грошенят і в бюджет України надійшла добре якщо половина. Останнє "загубилося" по дорозі.
Порівнявши ціни поставок з ринковою вартістю, КРУ підрахувало, що бюджет України недоотримав близько 465 млн. гривень. Тобто понад 103 млн. дол осіло в чиїхось кишенях. І це без урахування тих боєприпасів, які перед ревізією дуже до речі злетіли на повітря 27 серпня 2008. Їх вартість тягне ще на півмільярда доларів.
Особливу пікантність ситуації з торгівлею зброєю додає той факт, що вся ця свистопляска відбувалася за прямої участі тодішнього прем'єр-міністра України Юрія Єханурова. Нині він обіймає посаду міністра оборони України. Пасіка скасовується Тим часом ситуація поступово виходить з-під контролю. Опозиція вже придбала в руки вельми цікаві результати розслідування комісії Коновалюка щодо поставок зброї до Грузії. Нинішній прем'єр-міністр України Тимошенко скористалася даними підлеглого відомства - КРУ. Згідно з цими даними, за роки "помаранчевої" влади надлишкове майно і землі Міністерства оборони України з оціночної вартості "всохли" з 40 млрд. дол до 12. Наївно думати, що ці гроші зникли "в нікуди". Тому претензії і звинувачення в корупції, висунуті прем'єр-міністром нинішньому главі Міноборони пану Єханурову, будуть напевно мати розвиток у вигляді кримінальних справ.
Але найбільш актуальною для Ющенка проблемою є зміна владних еліт в США. Демократам Обами конче необхідно позбутися тяжкої неліквідного спадщини республіканців. Зрозуміло, кидати напризволяще свою маріонетку не зовсім красиво. Це може подати сигнал іншим маріонеткам, які спробують змінити господарів. Тому для США найкращим виходом буде представити Ющенка, Саакашвілі та інших невдах злочинцями. Отже, сама демократична в світі країна не має права їх підтримувати. Симптоми такого розвитку ситуації в наявності.
Міхо - в оточенні супротивників. Спрагла влади Ніно Бурджанадзе обіцяє розібратися в "осетинської авантюрі", в результаті якої Грузія остаточно і безповоротно втратила Абхазію і Південну Осетію. В Україні Юлія Тимошенко розпочала свою передвиборчу кампанію з обвинувачення головного конкурента в корупції, розкрадання і відмивання грошей.
До цього слід додати недавні заяви чиновників Міноборони США. Представник 5-го флоту США Крістенсен, маючи на увазі злощасну "Фаїну", звинуватив Україну в поставках зброї в Судан в порушення ембарго ООН. При всій малозначність для України (подумаєш - знову комусь зброю продавали) для Ющенка ці слова звучать вироком. Саме так, із заяв дрібних чиновників ФБР, розкручувалося справу панамського президента Мануеля Нор'єги. У підсумку американські спецназівці взяли бравого генерала під білі рученьки і посадили в камеру на сорок років. У нашому випадку їх послуги навряд чи знадобляться, бо Тимошенко цілком впорається сама. Так що спокійна старість на пасіці в Арізоні у родичів дружини пану Ющенку навряд чи світить.
Тим часом на батьківщину відбуває посол Вільям Тейлор, залишаючи Віктора Андрійовича наодинці з проблемами і скорботними думами. Ну а українська армія під головнокомандуванням Ющенка продовжує недоїдати, недопивав. Вчиться літати на літаках без пального, шляхом теоретичних занять. І мало-помалу розпродує залишився з часів СРСР зброю, після чого одним махом втратить свої позиції на ринку озброєнь. А заодно свій ВПК як такий.