Газова війна - вигадка! Росія організувала її, щоб розправитися з конкурентом на світовому ринку

Не вщухають з трашілкі "Газпрому" про відключення України в 2006 р. У зв'язку з цим хочеться згадати про "проблему 2000" - так званої глобальної проблеми людства, навколо якої вдалося роздмухати нечуваний ажіотаж.

Напередодні 2000 року в світі вибухнула паніка, пов'язана із загрозою масової відмови комп'ютерів. Штучна катастрофа викликала переполох у всіх куточках Землі. Очікувалися аварії на атомних станціях, авіакатастрофи, повсюдні відключення електрики. В оновлення комп'ютерних програм вклали величезні кошти. Проте нічого страшного не сталося, на паніці завжди добре заробляли або гроші, або політичні дивіденди.

Спробуємо розібратися, які міфи газової війни побутують в Україні напередодні 2006 року.

Міф № 1: Росія відключить газ Україні в новорічну ніч

"Технічних можливостей для припинення першого січня 2006 транспортування російського газу немає", - повідомив 27 грудня міністр палива та енергетики України Іван Плачков . Тому заяви про повне відключення газу для України - безпідставні.

Адже газ надходить до Європи саме через нашу країну. А "Газпрому" невигідно сваритися з Європою через можливих штрафних санкцій. Не варто забувати, що 40% російського бюджету "зав'язані" на експорті енергоносіїв. Максимум, на що може піти "Газпром", - це на зниження тиску в газотранспортній системі, однак і в цьому випадку постраждає кінцевий споживач - Європа. Росія і Україна приречені на пошук компромісу. Криза потрібен тільки політикам, які нічого не можуть запропонувати перед виборами, крім чергової страшилки.

До того ж глава правління компанії "Нафтогаз України" Олексій Івченко заявив, що в українських підземних сховищах (ПСГ) достатньо газу для забезпечення потреб населення в зимовий період. А міністр палива та енергетики України Іван Плачков підтвердив, що додатковий обсяг газу буде отримано з Туркменії.

Міф № 2: Це вам за НАТО! Росія карає Україну за бажання вступити в НАТО

Євроатлантичну інтеграцію і газову війну нелогічно пов'язувати між собою. Країни Прибалтики вже 2 роки в НАТО і Євросоюзі. Однак їм "Газпром" підвищує ціну на газ тільки до 120-125 доларів за тис. куб. (Дивіться таблицю, підготовлену Центром політичних і економічних досліджень ім. О. Разумкова).

Україна ще дуже далеко до вступу в Євросоюз і НАТО. Прем'єр-міністр Юрій Єхануров з цього приводу дав свій коментар у "Дзеркалі тижня": "Я знаю одне: Україна часто повторює, що збирається в НАТО. При цьому тримає вісім осіб у нашому представництві в Брюсселі. Росія заявляє, що не збирається в НАТО, але в її представництві при альянсі працює людина 80. Це так, для ілюстрації декларацій і просування реальних інтересів ".

Прихильники Партії регіонів будуть здивовані, але в чинній програмі "біло-синіх" написано: "Партія підтримує подальший розвиток і оптимізацію співпраці України з НАТО заради повноцінного включення в систему європейської безпеки". Виходить, що донецьким бізнесменам і Ахметову в тому числі для просування своїх товарів Європа необхідна більше, ніж блоку Ющенка. А проросійська риторика - не що інше, як обіцянки перед виборами. Донбас - головний конкурент російських олігархів на світових ринках. Саме тут знаходяться хімічні та металургійні підприємства, і вони першими постраждають у разі підвищення ціни на газ. Заграючи з Росією, біло-синя опозиція шкодить своєму бізнесу і народу. Замість того, щоб вкладати гроші в модернізацію підприємств і зниження енергоємності устаткування, "біло-сині" вважають більш вигідними витрати на передвиборну кампанію. Максимум, на що здатна Партія регіонів - посіяти паніку за прикладом президентських виборів 2004 р. Страшилки громадянської війни так і не збулися, тому газова війна - це допомога біло-синьої опозиції з боку Росії.

Міф № 3: Україна першою ініціювала перехід на світові ринкові ціни

Конфлікт виник наприкінці березня, коли міністр палива та енергетики Іван Плачков вперше запропонував "Газпрому" продати Україні 50% акцій в "RosUkrEnergo", яка безпосередньо займається газовими розрахунками. А 11 квітня ОАО "Газпром" надіслав Україні офіційні претензії в тому, що 7,8 млрд. кубометрів газу, що належать "RUE", пропали з підземних газових сховищ (ПСГ) України. Пізніше російський газовий монополіст визнав безпідставність своїх звинувачень. Але саме тоді він вперше заявив про свої вимоги: перехід на грошові розрахунки і підвищення ціни на газ до 160 умовних одиниць.

Але на цьому "Газпром" не зупинився, йому виявилося мало триразового підвищення. Так з'явилася нова ціна - 230 доларів, або половина газотранспортної системи України. Експерти, стверджують, що Росію цікавить навіть не сама труба, а газосховища. Загальний обсяг 13 газосховищ перевищує 32 мільярда кубометрів газу. Усі сховища газу, побудовані в Радянському Союзі, знаходяться на території України, в Росії і в Білорусії їх немає взагалі. Наявність газосховищ дозволяє зберігати газ влітку, коли попит менше, а також використовувати їх взимку. Тільки за цієї умови Росія зможе забезпечити безперебійну роботу газоскважін в Тюмені, а значить отримувати максимум прибутку.

Таким чином, в "газовій війні" є два моменти. Перший - комерційна вигода. Нова влада в Україні не збирається прикривати сірі напівлегальні газові схеми, в тому числі діяльність приватної компанії "RosUkrEnergo", де у держави України немає частки, а відповідно - і можливості впливати на ситуацію. Існування цієї схеми робить нашу країну залежною від примх олігархів.

Другий - геополітика. Росія не збирається миритися з втратою впливу на Україну. Збіг газової війни і наближення парламентських виборів - невипадково. Біло-синя опозиція обов'язково буде використовувати ситуацію з газом для "розгойдування човна".

Міф № 4: Україна замерзне

У 60-і роки в нашій країні добували 70% газу і нафти, споживаного всім Радянським Союзом. Пізніше були розвідані запаси в Сибіру. Тобто, вся промисловість СРСР існувала за рахунок ресурсів України. Якби не варварський спосіб видобутку - українці і зараз могли б повністю забезпечити себе енергоносіями. У кожному разі, в нашій країні видобувають понад 20 млрд. куб. м газу на рік, що повністю покриває потреби населення і комунальних підприємств. Ще 37 млрд. куб. м газу імпортується з Туркменії по 60 доларів за тисячу куб. м. Імовірність зниження тиску для споживачів теплоенергетики, звичайно ж, існує, але це було завжди в період максимального споживання газу.

Нерівномірність оплати споживачів за тепло призводить до несвоєчасної оплати за газ теплопостачальних організацій. Держава може перемогти "у газовій війні" лише при повній оплаті мешканців за комунальні послуги.

Підводячи підсумки, можемо однозначно заявляти, що, по-перше, газова війна не потрібна ні російському, ні українському народові. Це - небезпечний спосіб Кремля повернути свій вплив в Україні і помститися за програні вибори 2004 року.

По-друге, "газова війна" - спроба викликати недовіру до української промисловості - конкуренту на світових ринках. Це так само спосіб змусити Україну продати за безцінь газотранспортну систему і після цього збільшувати ціну на газ, не боячись відповідного підвищення цін за транзит.

Нарешті, газова війна необхідна, щоб посіяти паніку в Україні, і тим самим показати російському народу, як шкідливо міняти владу напередодні президентських виборів у Росії.

Сергій КУТЄПОВ, Інформаційно-аналітична агенція "Іштар"