"Ми - довге відлуння одне одного": Два Віктора скоро об'єднаються?

Принаймні, передумови для цього є.

У президента відбулися помітні зміни в тональності виступів. Схоже, у Віктора Андрійовича з'явився новий спічрайтер, який пише технологічно правильні тексти. Власне, виходу у Ющенка, крім певної активізації немає: неповні два роки президентської діяльності практично знищили його рейтинг. Популярність Віктора Андрійовича в зеніті президентської каденції порівнянна з популярністю Леоніда Кучми на вильоті другого терміну повноважень. Звідси і з'являються нові тези, вкидаються в інформаційний простір главою держави: про необхідність доопрацювати політичну реформу, про підтримку ідеї створення нового політичного проекту, про розуміння розчарування постмайданної дійсністю, пережитого мільйонами співгромадян.

Ющенко сьогодні потрібні сильні союзники. Він оточив себе технологічної командою, що раніше не займалася політичними проектами (партія "ЕКО - 25%", свого часу нашвидку збита менеджментом ІСД - не в рахунок). Зате на Банкову прийшли прагматичні і діловиті люди, добре розуміють, чого вони хочуть від влади. Показовий факт - на сцені Майдану поміж всього керівництва президентського секретаріату і РНБО миготів іноді, напевно, тільки Віктор Балога, решта топ-менеджери президентського секретаріату тоді займалися куди більш прагматичними справами. Чарівність "помаранчевої" революцією більше не живе в околицях президентського офісу. Навіть борсатися в залишках популярності Ющенка партія Народний союз "Наша Україна" перестала бути коханою політичною іграшкою і одночасно головним болем президента. Зустріч з лідерами РУХу та УНП виглядає скоріше ритуальним заходом, ніж реальною спробою відтворити флагман націонал-демократичного руху під патронатом президента. Судячи з його настрою, йому тепер потрібна нова партія - поліберальнее і попрагматічнее.

Як не банально це звучить, але і Віктору Януковичу потрібні союзники. Поки прем'єр із захватом освоює певні новою редакцією Конституції і по дрібницях дискутує з президентським секретаріатом, але відносно президента висловлюється підкреслено шанобливо. З одного боку, Віктором Федоровичем рухає побоювання, що на Банковій таки викинуть якийсь фортель, здатний поставити його прем'єрство під удар. З іншого - як людина, якого навчають не може не розуміти, що секрет його подальших політичних успіхів лежить в постійному русі вперед, що передбачає і діалог з главою держави. Ющенко, що характерно, в інтерв'ю телевізійним каналам напередодні Дня Свободи, зазначив недоліки в роботі уряду, а міг, по ідеї, "і шашкою рубанути". Судячи з розвитку ситуації у житлово-комунальній сфері, обговорення якої викликало демарш Януковича на останньому засіданні РНБО, по весні прем'єр буде досить поступливим.

До речі, бадьорі урядові реляції на тему стану економіки вже найближчим часом зажадають реального підтвердження. Судячи з повідомлень спеціалізованих ЗМІ, "газова лафа" в Росії закінчується, тому дует "Газпром" - Кремль буде затягувати гайки по всіх можливих напрямках, щоб забезпечити надходження коштів в російську скарбницю. Тиск на Україну здійснюватиметься без оглядки на союзницькі реверанси і кніксен у виконанні Януковича, та й на інтереси "донецького" бізнесу навряд чи в Росії стануть звертати увагу. Дивно на перший погляд, але дуже схоже на правду: представники великого бізнесу, інтегровані в прем'єрське і президентське оточення, можуть швидко знайти спільну мову. На зміну революційним і реваншистським гаслам, які залишаться в якості димової завіси для непосвячених, прийдуть прагматичні інтереси, які потребують захисту.

Є і ще одна проблема - Юлія Тимошенко заявила в Брюсселі, що планує домагатися скасування політичної реформи і проведення дострокових парламентських виборів. Лідер БЮТ готова зруйнувати крихкий баланс відносин в коридорах влади, де їй місця не знайшлося. Ось Юлія Володимирівна і постарається щосили розгойдати човен, щоб самій отримати можливість і штурвал крутити, і вітрило опускати - піднімати. Своїм опонентам і союзникам леді Ю відводить місця хіба що на веслах. Енергійність лідера БЮТ помітно турбує і президентську, і прем'єрську команду. Перша не має боєздатним політичним проектом для участі в дострокових виборах, а "регіоналам" зовсім не хочеться розлучатися з благоприобретенной владою. До того ж неприкрите прагнення Юлії Володимирівни зайняти крісло голови президентської республіки спонсорів Партії регіонів засмучує - вони це вже "їли" при Кучмі. Банкову має тішити, що представники Партії регіонів раз за разом інформують громадськість про вступників їм пропозиціях БЮТ про співпрацю. Правда, президентське оточення не може не розуміти, що рано чи пізно може з'явитися пропозиція, від якої "донецьким" буде складно відмовитися.

У президентської і прем'єрської команд є буквально кілька місяців для проведення переговорів і прийняття узгоджених правил гри. Весняний наступ опозиції сьогодні не прогнозує тільки ледачий, і ніхто не може дати гарантію, що хвиля протестів вимиє зі свого кабінету тільки прем'єра або тільки президента. Прагматичні представники оточення Ющенка і Януковича будуть змушені об'єднатися для самооборони і збереження статус кво. Найближчим часом вікторіанці будь-якого відтінку знадобляться тлумачні модератори переговорів і загальний порядок денний.

На роль посередника, і це нескладно передбачити, претендуватиме Олександр Мороз. Сан Санич знає, що залишатися поза процесом для нього подібно політичної смерті, а грати в володаря "золотої акції" йому подобається. Навіть дуже подобається. Правда, і решта політичних гравців вже мали вивчити таланти і здібності спікера парламенту. Є й інші, більш ймовірні претенденти на роль посередників - Рінат Ахметов і Віталій Гайдук, формально не перші особи у владній ієрархії, але які мають безперечним впливом на події в Україні та досвідом проведення діалогу один з одним.

Що стосується порядку денного, то це, як висловився президент Ющенко, продовження політичної реформи. Сьогодні для цього процесу є кілька варіантів. Простіший - прийняття компромісних варіантів законів "Про Кабінет Міністрів України", "Про Президента України", "Про опозицію", що дозволяють розмежувати повноваження владних центрів. Поскладніше - ініціювання нового туру конституційних змін, у якого немає сьогодні очевидних шансів на успіх. Адже навіть обладавшими волею до влади і безмежними в масштабах країни ресурсами Кучмі і Медведчуку не вдалася політична реформа з першого разу. Що говорити про нинішніх політиках?

Звичайно, атмосфера взаємної недовіри не сприяє ефективному діалогу. Створювати довірчі відносини доведеться реальними діями - вступом до СОТ, прийняттям бюджету-2007 і, можливо, навіть переформатуванням парламентської більшості у варіанті без червоних і помаранчевих радикалів. Напевно, обом сторонам доведеться йти на поступки. Не будемо розглядати рейтінгодробільние сценарії з підтримки Партією регіонів Віктора Ющенко у наступних президентських виборах. Віктор Андрійович скоріше просто не прийме в гонці-2010 участі, задовольнившись виконанням історичної місії виведення України з глухого кута. Це цілком у його дусі. Чи не стане в такому випадку пробуватися в президенти і Віктор Янукович, що відчуває себе лідером країни в прем'єрському кабінеті. І Ющенко, і Януковичу на нинішньому етапі куди потрібніше компромісний кандидат, здатний не програти Юлії Тимошенко, і ніхто з формальних вождів, які опонують їй сьогодні сил, на цю роль не підходить. Тому президенту і прем'єру належить стати взаємодоповнюючим луною один одного, здатним прикрити вихід на авансцену нових перспективних політичних гравців. Звичайно, якщо вони претендують на наявність стратегічного мислення ...

Євген МАГДА, DailyUA