Газована дипломатія

Тепер ціна на газ з цієї країни може зрости більш ніж у три рази. Разом з тим, Україна попереджає, що буде відшкодовувати збитки від подорожчав блакитного палива збільшенням вартості транзиту російського газу через свою територію, а глава НАК "Нафтогаз-Україна" стверджує, що Росія не має право підвищувати ціни на газ для нашої країни до 2009 року. У черговому раунді українсько-російського діалогу, за обопільною згодою сторін, узятий тайм-аут до грудня.

Переговори між нашими країнами щодо цін на поставлений Росією газ, а також вартість транзиту палива через територію України, перетворюються на багатосерійний фільм про нерозділене кохання. У попередніх серіях російський газовий монополіст корпорація "Газпром" ініціювала поширення інформації про те, що зі сховищ Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України", очолюваної Олексієм Івченком, "випарувалося" 8 мільярдів кубометрів блакитного палива. Тепер, коли чиновники з Росії самі визнають абсурдність таких припущень, російська урядова делегація привезла в Україну "хороші" новини про підвищення цін на газ для нашої країни.

Бартерна форма в газовій галузі, яка функціонує зараз, передбачає частковий розрахунок за отриманий від східних сусідів недорогий газ, дешевим транзитом російського газу через територію України до країн Європи. Цікаво, що з моменту запровадження такої формули (за ініціативою російського уряду) в 1993 році і до президентських виборів - Росіяни були її найбільшими апологетами. Таким чином, дуже складно говорити про те, що позиція Росії бездоганно відповідає законам логіки.

Але, разом з тим - багато українських чиновників змушені визнати, що східні колеги ревно відстоюють інтереси своєї країни. І якщо можна сперечатися про ефективність, доречності і конструктивності тактики такого управлінського патріотизму, складно заперечувати факт того, що на переговорах російські менеджери, а також представники виконавчої влади, займаються тим же, що керівники наших відомств і підприємств - пошуком (по можливості - паритетних) шляхів для досягнення максимальних преференцій своїй країні.

А ось точка зору і мотиви окремих представників вітчизняних засобів масової інформації не зовсім зрозумілі. Ще до початку зустрічі дюжина друкованих та електронних медіа свідомо назвали переговори провальними, а всі досягнення української сторони - "піррова перемога". Російським колегам журналістам, які приїжджають в нашу країну разом з урядовими делегаціями, особисто автору цих рядків частенько доводилося пояснювати специфіку "об'єктивності" і "свободи" наших засобів масової інформації. Ось тільки складно розтлумачити колегам як професійна журналістика може поєднуватися з коктейлем з перебрехали фактів і глибоко оціночних коментарів в інформаційних повідомленнях. Прикро про це говорити, але журналісти з Росії в унісон ставлять одне і те ж питання - "скільки грошей потрібно витратити російському уряду, щоб купити думка такої кількості ЗМІ". Їх розумінню складно прийняти, що безапеляційно обливати брудом "небожителів" і "сильних світу" своєї країни це і є ознака вищого професіоналізму. Не має жодного значення, що інформація до народу надходить перекручена, адже досягнута основна мета - впевненість у повній безкарності за опублікування свідомо неправдивої інформації. Адже це і характеризує нашу "свободу". Та невже? ..

Конструктивний діалог чи Гра в баньки?

Другий етап переговорів, щодо нової цінової політики в газовій галузі, пройшов у форматі ультимативних заяв з одного боку і жорстких позицій, з іншого. Російський міністр енергетики Віктор Христенко приїхав до Києва зі звісткою про можливе підвищення вартості газу для України. Експерти в даній галузі говорять про те, що Росія готова збільшити ціну більш ніж у три рази - з $ 50 за 1 тисячу кубометрів до $ 160. Однак, на переговорах такі цифри не звучали, тому, далі в тексті ця інформація буде згадуватися з приставкою "умовно". Варто також відзначити, що основний мотив зустрічі полягав у тому, щоб обговорювати саму форму оплати за паливо і, безвідносно до конкретних цифр, говорити про збільшення цін.

Раніше Христенко повідомляв, що буде також обговорювати з українською стороною аспекти транспортування блакитного палива через територію нашої країни до Європи. Не дивлячись на те, що мотив приїзду Христенко, в загальних рисах, був відомий Києву та українські чиновники були готові розмовляти з росіянами про підвищення ціни на газ, не багато хто очікував, що мова буде йти про збільшення вартості цього виду палива до європейських стандартів. Позиція Росіян стала сюрпризом для українського уряду ще й тому, що в 1999 році нашими країнами було укладено міжурядову угоду, згідно з яким Росія не має права підвищувати ціни на газ для України аж до 2009 року.

Незважаючи на відсутність адекватних аргументів для розриву газових домовленостей з боку Росії, міністр палива та енергетики України Іван Плачков все ж запропонував Христенко компромісний варіант, який передбачає повернення до норм міжурядової угоди 1999 року. Відповідно до цього договором базова ставка продажу російського газу становить 80 доларів за одну тисячу кубометрів (на сьогоднішній день ми платимо 50 доларів), а базовий транспортний тариф 1,75 долара за прокачування тисячі кубометрів російського газу на 100 кілометрів (сьогодні транзит росіянам обходиться в 1,09 долара). Ціни нижче домовлених, так як з 2000 року, згідно з підписаним додатково протоколу ВАТ "Газпром" продавало НАК "Нафтогаз України" газ за пільговою ставкою, а Україна, в свою чергу, забезпечувала росіянам недорогий транзит.

Пропозиція Плачкова передбачає часткове нівелювання заподіяних збитків від подорожчав газу, за рахунок збільшення ставки транзиту палива через Україну. Тому не дивно, що російський міністр окремим пунктом зустрічі позначив переговори про газотранспортну систему нашої країни. Через територію України проходить 75 відсотків російського газу, який надходить до Європи - саме цим об'єктивним фактором, були обумовлені пільгові ціни на газ з Росії. Таким чином, транзит блакитного палива є стримуючим фактором у ціновій політиці для наших східних сусідів. Однак пропозиція українського міністра було відкинуто Віктором Христенко - він заявив, що ціни на газ для України не змінювалися з 2000 року, а за цей час ціна на нафту на європейських ринках зросла фактично в два рази. Разом з тим, Христенко не згадав про те, що український Нафтогаз весь цей час надавав транзит зовсім не по європейським цінам.

Щедру пропозицію

Очевидно, що послідовне завищення цін не вигідно як для Росії, так і для України. Цей факт дозволяє нам припустити, що, називаючи умовну цифру в 160 доларів за 1 тис. кубометрів газу, російська сторона явно чекає від Нафтогазу поступок в інших питаннях цієї галузі. Позиція Росії могла б здатися вкрай дивовижною, якби на попередніх переговорах менеджери Газпрому не озвучив основний і, мабуть, єдиний мотив раптового і слабо аргументованого завищення цін. Російська газова корпорація погоджувалася відмовитися від підвищення ціни на газ для України, в разі створення консорціуму з управління газотранспортною системою нашої країни. Висновок подібного договору означало б для України повну втрату контролю над найважливішою стратегічною галуззю країни. Разом з тим, причини активності східних колег у цьому питанні цілком з'ясовні. Враховуючи специфіку політики, яка проводилася командою екс-президента Кучми, легко припустити, що контраст міг шокувати росіян, які вже встигли звикнути до поступок з боку українських колег.

Після оприлюднення главою українського Нафтогазу Олексієм Івченком інформації про те, що підприємство (100 відсотків акцій якого належить державі) не надасть контроль над газотранспортною системою, Газпром підписав угоду з Узбекистаном про транспортування російського газу через територію цієї країни. У результаті такого договору, для України міг сильно ускладнюється запланований процес збільшення обсягів закупівлі природного газу в Туркменістані. Але, завдяки високим менеджерським здібностям Івченко, зі сформованої ситуації вдалося вийти. Поставки туркменського газу на Україну залишаються в колишніх обсягах і, на даний момент, нічого не свідчить про можливе припинення співпраці. Разом з тим, 11 жовтня Росія додала клопоту керівництву Нафтогазу. У результаті переговорів глави "Газпрому" Олексія Міллера з Нурсултаном Назарбаєвим з Казахстаном було укладено угоду про викуп всього обсягу газу цієї країни з правом його транзиту до Європи. З урахуванням того, що аналогічні угоди Росія уклала з Туркменістаном і Узбекистаном, Україна може втратити можливість шукати газ в країнах Центральної Азії. Можливо, що підвищення цін на газ, це ще одна спроба вплинути на позицію Олексія Івченка з боку Росії.

Багатовекторне співробітництво

Вже на даному етапі переговорів експерти говорять про те, що Росія навмисно веде деструктивну політику в контексті партнерства наших країн. Тим часом, така позиція росіян привела до того, що менеджмент НАК "Нафтогаз України" активно розробляє інші шляхи для партнерства.

Інтерес співпраці з Нафтогазом активно проявляє найбільша газова компанія в Європі "Газ де Франс". У середині листопада, разом з президентом, Францію відвідав Олексій Івченко. Глава Нафтогазу обговорив умови оренди українських сховищ для французького газу.

Разом з тим, не можна однозначно констатувати, що переговори 14 жовтня були успішними для української сторони. Не дивлячись на те, що обопільно прийнятних домовленостей поки що немає, схоже, що російських чиновників все ж таки вдалося переконати, що політика завищення цін є як мінімум утопічною. Про це свідчить і пасаж присутнього на зустрічі російського посла в Україні Віктора Черномирдіна. Дипломат зазначив, що ціни на газ, якщо і варто піднімати, то лише частково. Відповідаючи на запитання журналістів, глава Нафтогазу Олексій Івченко так само висловив упевненість в тому, що в 2006 році газові відносини з Росією залишатимуться на прийнятному для України рівні.

Третій не зайвий

Сформована ситуація може інспірувати появу й інших проблем у газовій сфері. Якщо Україна і Росія продовжать послідовно підвищувати ціни на продукцію і послуги в газотранспортній і в газовій галузі, ще один активний суб'єкт газового ринку - Туркменістан, може переглянути свою цінову політику. У тому випадку, якщо Туркменбаші підвищить ціни на газ і його транзит - від цього постраждає і українська і російська сторона. Поки що транзит газу через цю країну обходитися Росії дуже дешево. В умовах ескалації процесу підвищення цін - Росія ризикує опинитися в транзитній блокаді, коли вартість транспортування блакитного палива через сусідні країни стане занадто високою.

PS Очевидно, що Росія має переглянути свою політику щодо цін на газ і взагалі партнерства з Україною в газовій галузі. Ультимативний характер переговорів, який нав'язують нам росіяни, не прийнятний з точки зору ефективної співпраці та вирішення сформованих проблем. Необхідно, щоб новий етап бесіди чиновників наших країн виключав політичний мотив. Обом сторонам варто сісти за стіл переговорів і висловити конструктивні пропозиції. Лише при дотриманні таких умов можна досягти нового рівня взаємовигідного партнерства наших країн.

Геннадій Лихачов, журналіст