Політичну цензуру змінила форматна (адаптовано)

29 жовтня на сайті "Обозреватель" вийшла передруком стаття Сергія Дацюка "Зміна влади через комунікацію". Дуже грамотний і логічний за змістом матеріал, тим не менше, був викладений досить складним академічною мовою, що викликав невдоволення багатьох наших читачів. Йдучи їм назустріч, ми злегка адаптували і спростили оригінальний матеріал, в якому вигляді і подаємо його нижче.

Для того, щоб зрозуміти, що відбувається з українською владою, яка здебільшого перетворилася на медіа-владу, скористаємося теоріями німецького соціолога Нікласа Лумана - зокрема його книгами "Влада" та "Реальність мас-медіа". Будемо намагатися об'єднати концепти, викладені в книгах, а також творчо деталізувати розуміння процесів владарювання та функціонування медіа.

Що таке влада як комунікація?

Ніклас Луман в книзі "Влада" пропонує теорію влади як комунікації. Ми подамо її творчо. Соціальні системи існують шляхом координації та самоорганізації за допомогою влади, яка сама здійснюється через комунікацію.

У комунікації влада тримає здійснює два процеси: 1) він створює невизначену ситуацію і 2) пропонує підвладним зрозумілу альтернативу вирішення цієї невизначеної ситуації.

Головні умови збереження влади: 1) підлеглі (громадяни) не повинні володіти інформацією, яка дозволить їм самим подолати невизначену ситуацію; 2) підлеглі не повинні знати про всі можливі альтернативні рішення невизначеній ситуації; 3) підлеглі повинні сприймати вбрання владою рішення невизначеній ситуації як рішення, яке вирішить проблему невизначеності.

Наприклад, забезпечити військову безпеку України можна кількома варіантами: 1) створити власну систему безпеки; 2) вступити в європейську систему безпеки; 3) вступити в російську систему безпеки; 4) вступити в НАТО.

Українська влада пропонує тільки один вибір: НАТО - НЕ-НАТО. Саме цей варіант обговорюється в пресі і може виноситися на референдум. Решта можливих альтернативи в ЗМІ не потрапляють, а значить і на референдум виноситься не можуть.

Ці обмеження і становлять різницю позицій влада тримає і підлеглого: 1) вони мають різний доступ до інформації про всі можливі варіанти рішень невизначеній ситуації 2) у них різні можливості маніпулювання ЗМІ заради вибору рішення невизначеній ситуації 3) у них різні можливості впливати на форми, засоби і формати ЗМІ.

Владу треба відрізняти від примусу. У того, кого примушують, вибору немає взагалі. Влада створює обмежений вибір, але він є. Щоб обмежувати вибір, влада маніпулює пресою.

Саме демократична влада почала масово використовувати ЗМІ, щоб маніпулювати своїми громадянами.

Якщо розглядати владу як комунікацію, можна зрозуміти що таке стратегічна опозиція влади та популістична опозиція.

Стратегічна опозиція отримує в боротьбі з владою знання про всі можливі рішеннях проблемних (невизначених) ситуацій і стратегічно підходить до вибору правильних рішень і конфлікті з владою, яка відстоює іншу альтернативу рішень (конфлікт альтернатив). Вона намагається створити нову пресу, яка пропонуватиме нові рішеннях проблемних ситуацій, нові смисли, форми засобу та формати ЗМІ.

Популістична опозиція не робить цього. Вона допомагає владі приховувати від громадян можливість вибору, вона не пропонує нових смислів, чи не вона не створює нові ЗМІ, вона розігрує малозмістовні псевдоконфлікти.

Тобто популістична опозиція просто бореться просто за наявну владу. У всякому створенні владою ситуації невизначеності така опозиція тільки посилює цю невизначеність. Вибір між старою владою і популістична опозицією нічого не змінює в країні.

Що таке масова комунікація як влада?

Масова комунікація - породження демократичної влади. З одного боку, вона краще авторитарної і тоталітарної комунікації. З іншого, саме масова комунікація дозволяє повністю маніпулювати суспільством.

Демократична комунікація допомагає владі маніпулювати суспільством за рахунок його необізнаності та некомпетентності.

При цьому ЗМІ не просто розважають або інформують народ, а керують ним.

Ніклас Луман в книзі "Реальність мас-медіа" говорить про те, що ЗМІ відтворюють дві реальності - свою власну і справжню.

Тільки на перший погляд здається, що реальність масмедіа залежить від звичайної реальності. Але тоді, коли мас-медіа дійсно стають масовими і потужними, вони починають посилатися майже винятково на самих себе і заміщають звичайну реальність собою.

Тепер в реальності бачать не те, що існує дійсно, а те що існує в мас-медіа.

Самі теми виникають ніби в звичайній реальності (СНІД, тероризм і так далі), але потім вони стають вже темами масмедіа, і починають функціонувати по інших законах, які вже не залежать від звичайної реальності. Більше того, тепер звичайна реальність залежить від мас-медіа.

Українська влада і комунікація

А тепер давайте спробуємо на прикладі нашої країни показати, як здійснюється влада через ЗМІ.

Всі ми в 2004 році мріяли, щоб політична цензура була подолана. В основному це відбулося. Але на місце цензури політичної з прямим примусом до того чи іншого утримання комунікації, прийшла цензура форматна, розробником якої на телебаченні виступив Савік Шустер.

Його підхід настільки сподобався українським владі та бізнесу, що він був клонований чи впроваджений зі змінами та на інші телекананали. Суть особливого формату комунікації Савіка Шустера полягає в наступному:

1) звужується кількість варіантів рішень проблемної ситуації на етапі підготовки ток-шоу;

2) на основі формату телепередачі в прямому телеефірі відбувається модерувати комунікація (провідний управляє комунікацією);

3) демонструється так звана народна підтримка варіантів рішень, яка здійснюється через електронне голосування в режимі реального часу.

Статусна комунікація це комунікація, де можливість встановлювати тему дискусії, мати більший час висловлення своєї позиції, право обмежувати комунікацію інших залежить від високого статусу учасника комунікації.

Тільки модератор за домовленістю з власником телеканалу та представником влади має право встановлювати тему комунікації. Тільки політики можуть виходити в центр майданчика дискусії та отримувати найбільше часу для висловлення своєї позиції. Тільки модератор вирішує, коли і на який досить малий час дати слово експерту, журналісту чи представнику народу.

Маніпуляція починає здійснюватися на етапі відбору тем для ток-шоу. Те, що до цього мусувалася в ЗМІ, стає темою обговорення у ток-шоу.

Дійсна актуальність питання не вивчається, бо насправді це значення не має. На етапі вибору теми здійснюється також змістовна розробка теми - саме тоді відбирається з усієї кількості варіантів рішень єдине рішення, вигідне для влади та бізнесу, яке і буде обговорюватися на шоу.

Маніпуляція дискусією здійснюється за рахунок нерівного доступу до комунікації влада тримають і підлеглих, з яких перші мають перевагу.

Учасники комунікації поділені на три сорти: перший - політики, які мають право говорити в центрі залу і використовувати для цього основний час телепередачі; другий - експерти, які мають право тільки коментувати чи задавати запитання; третій - журналісти та представники з народу, які мають право виступати, якщо залишиться час.

Такий формат дозволяє приховувати інформацію про можливість вибору рішень проблемної ситуації, він створює невизначеність.

Формат жорстко обмежує виникнення нових змістів чи смислів, які нібито незрозумілі, але які насправді породжують неконтрольовану владою невизначеність.

Все це оплачується бізнесом та підтримується владою, які діють заодно. Така форматна цензура чи форматна маніпуляція вважається найбільш глядацькою, дає великі рейтинги, які її виправдовують. При цьому зовсім не враховується, що така масова комунікація не повинна прагнути до видовищності, тому що у неї інша функція - вироблення суспільних рішень.

Статусна комунікація стала широко розповсюдженою в країні. Навіть ті ток-шоу, де колись зберігалася хоча б трохи вільна комунікація, змушені були перейти до статусної комунікації. Мало того, саме до такого формату поступово перейшли майже всі круглі столи, експертні зустрічі, не кажучи вже про рідкісні громадських слуханнях.

Останній бастіон нестатусну комунікації - Інтернет-видання - стали послідовно блокуватися через інтерактивний зв'язок.

Чим небезпечна статусна комунікація? Вона знищує довіру до політиків, які перестають бути здатними пропонувати нові змісти, смисли та ідеї через виникнення комунікаційного бар'єру між владою та суспільством.

Вона знищує вартості експертного знання, а самі експерти поділяються на заангажованих, що мають доступ до статусної комунікації, і решту, які або не мають можливості брати участь у такій комунікації.

Статусна комунікація зрештою небезпечна для суспільства, тому що поглинає або блокує будь-яку нестатусну комунікацію через її ціннісно-мотиваційну неконкурентність щодо влади.

Отже проблема не в Шустері з розробленою ним статусною комунікацією, а в тому, що інший комунікації в країні вже майже не залишилося. Воювати потрібно не з Шустером, а зі статусною комунікацією.

Чому ж, запитаєте ви, експерти, які ніби повинні розуміти всю цю ситуацію, змиряються з роллю "людей другого сорту", ??невже вони не можуть відмовитися від участі в ток-шоу і заявити про свою незгоду з таким форматом, запропонувати нові формати?

Можуть, але не всі, не завжди, індивідуально і без демаршів. І хоча спроба організувати колективний демарш в автора цих рядків була, але не судилося. Спокуса бути учасником статусної комунікації дуже велика.

Як можна змінити владу через зміну комунікації?

Нинішній формат статусної комунікації в принципі не дозволяє виникати новим рішенням влади. Мас-медіа чи публічні комунікаційні заходи можуть тільки нескінченно повторювати та інтерпретувати прийняті владою в закритому режимі рішення.

Статусна комунікація поступово втрачатиме довіру, як її втрачає нестратегічних владу і популістська опозиція, яка нею користується.

Сьогоднішні ЗМІ в країні блокують і топлять у шумі різноманітної інформації нові змісти, нові смисли та інновації. Ніякі звалища ідей в Інтернеті, як це пробували організувати деякі партії, не дозволяють виникати новим ідеям, бо ідея це, перш за все, активність її носія, який її пропонує, захищає і проштовхує в комунікації.

Інтернет не може бути мас-медіа, поки він не є настільки ж охоплює, як телебачення.

Зміна політиків при владі без зміни змістів та смислів, без зміни форматів масової комунікації не є дійсним зміною влади.

Якщо ви всередині статусної комунікації чуєте знайомі слова нового претендента на владу, звичний мнолог і мовні звороти, знайте: ви маєте справою з реінкарнацією існуючої влади.

Як змінюється влада?

Зміна влади відбувається завдяки розширенню варіантів рішень під час невизначеній ситуації; завдяки ускладненню прийняття рішень в ЗМІ серед кількох варіантів; завдяки виведенню процесу масових дискусій за межі існуючих змістів завдяки різним форматам дискусій; завдяки появі нових змістів, нових смислів, інноваційних пропозицій; завдяки забезпеченню волевиявлення в більш широкому наборі альтернатив, якщо на цьому наполягає меншість.

Влада не змінюється на виборах, влада змінюється в процесі зміни комунікації

Не тільки політики, але експерти та компетентна і активна громадськість повинні мати доступ до прийняття рішень на трьох рівнях: 1) на рівні опису всього набору варіантів і в ситуації відбору 2-3 варіантів; 2) на рівні вибору всередині обраних 2-3 варіантів, коли публічно обговорюються аргументи і контраргументи кожної; 3) на рівні впровадження рішення вибору всередині демократично обраної альтернативи.

Статусна комунікація має бути знищена як домінуючий формат масової комунікації.

Питання питань - де, в якому місці, з якими учасниками можлива стратегічна комунікація? Потрібні нові спеціально розроблені форми, засоби та формати комунікації, які дозволять виявляти і обмежувати маніпуляції задля виникнення нових змістів, нових смислів, нових ідей.

Автор оригінальної статті - Сергій Дацюк, корпорація стратегічного консалтингу "Гардарика". Оригінал статті знаходиться тут . Адаптація - "Обозреватель".