Відео дня
Реанімація кучмізму в цифрах
Коли говорять про економічне зростання або падіння в країні - мають на увазі величину внутрішнього валового продукту (ВВП). Нині український Держкомстат повідомив про величину цього показника за минулий рік. Приріст ВВП в 2005 році порівняно з 2004 роком склав 2,4%.
Це дуже скромний показник порівняно з аналогічними цифрами за останні роки. Нижче наводимо дані про річній динаміці зростання ВВП з 2000 по 2004 рік, а також у порівнянні з 1990 роком, коли Україна перебувала у складі СРСР:
Рік
Рік до 1990р,%
Рік до попереднього року,%
Номінальний обсяг ВВП, млрд. грн.
Номінальний на душу населення, грн.
2000
43,2
105,9
170,07
3436
2001
47,2
109,2
204,19
4195
2002
49,7
105,2
225,81
4685
2003
54,4
109,6
267,34
5591
2004
61,0
112,1
345,94
7290
Джерело: FINANCE.UA
Якщо машинально продовжити цю таблицю і підставити в третій стовпчик показник 102,4%, то постане дуже гнітюча картина. Особливо порівняно з 2004-м роком, коли приріст ВВП досяг 12,1%.
Однак робити цього не можна. Так як дані щодо зростання економіки в 2004 році - цифра нереальна. Позаминулий рік являв собою період найбільшого розквіту криміналу в економіці. І це стосується не тільки нагальної "прихватизації" великих рентабельних підприємств, як, скажімо, "Криворіжсталь". Небачених масштабів досягло розкрадання держбюджету за схемами незаконного відшкодування ПДВ при фіктивному експорті. Що і знайшло своє відображення в спотвореній статистиці. Ми зараз не будемо зупинятися на цьому питанні, "Обозреватель" докладно розглядав дану проблему ("Торішній рекордний ВВП - фальшивка", 29.11.05). Пошлемося лише на кілька показників, оприлюднених екс-керівником СБУ Турчиновим: у грудні 2004 року в бюджет отримав 16,73 млрд. надходжень від ПДВ, при цьому заявлено на відшкодування 28,5 млрд. гривень.
Втім, показник зростання ВВП в 2005-му році викликає серйозні побоювання. Ще зовсім недавно вищі посадові особи держави давали зовсім інші прогнози зростання економіки в 2005 році. І тому було логічне пояснення. Ще у вересні, відразу після своєї відставки з поста міністра економіки, Сергій Терьохін прогнозував зростання ВВП по відношенню до останніх місяцях 2004 року. Адже саме в останні місяці "виборчого року" падіння ВВП було дуже істотним.
Терьохін, напевно, мав на увазі при цьому, що до кінця 2005 року повинні економіка повинна бути стабільною, повинні зберегтися показники, досягнуті за перші вісім місяців 2005-го року. На висловлювання колишнього міністра економіки з даного приводу постаралися не звернути тоді увагу ні Президент, ні члени уряду Єханурова.
Але вони знали про ці економічних параметрах. Мабуть, збиралися піднести такий економічне зростання як досягнення нового уряду. Про це вже в жовтні почав розповідати Віктор Ющенко. Мовляв, почалася стабілізація в економіці, до кінця року очікується її зростання. Поспішив підхопити думка Президента новий міністр економіки. Ще в жовтні минулого року Арсеній Яценюк повідомив про розрахунки його відомства по очікуваному приросту ВВП в 2005 році. Цей показник, за його словами, складе по року 3,8%.
До останнього вірили в подібний сприятливий сценарій і Ющенко, і Єхануров. Їх не насторожили достатньою мірою навіть дані Держкомстату за січень-листопад 2005 року. У листопаді минулого року відбулося падіння ВВП на 2,7 відсотка, а темп зростання за січень-листопад знизився до 2,2%. Це при тому, що з початку осені - з моменту відставки уряду Тимошенко - даний показник застиг на позначці в 2,8 відсотка.
Знаючи про такі цифри, Президент в грудні запевнив на прес-конференції журналістів, що ВВП в 2005 році порівняно з 2004 роком зросте на 3,5%, а Прем'єр-міністр у той же день заявив про 3% очікуваного приросту.
Виникають природні запитання. Ющенко, Єхануров і Яценюк - це, крім того, що вони вищі посадові особи, ще й економісти, які мають наукові ступені. Чому ж вони демонструють таку очевидну некомпетентність в оцінці найважливішого для економіки держави показника? Другий же питання, мабуть, ще головніше. Що відбувається з українською економікою? Чому до кінця року в країні відбулося настільки стрімке погіршення основних економічних показників?
А причин тому дві. І обидві вони дуже неприємні для керівництва держави. По-перше. Та частина українського бізнесу, яка з початку 2005 року добровільно вийшла з тіні, тепер виробляє рокіровку. У "Обозревателе" вже була історія про київського бізнесмена, який активно підтримав "помаранчеву" революцію ( https://www.obozrevatel.com/news/2005/11/16/62121.htm ). З початку 2005 року повністю вивів з тіні свій бізнес - близько 50 чоловік працюючих, з яких більшість не значилися раніше офіційно в його фірмі і, відповідно, отримували зарплату "в конвертах". У вересні він вважав себе і інших українців, що стояли на Майдані, а також "помаранчеві" ідеали, відданими. І вирішив повернути свій бізнес в колишню систему координат. Але жалкував, що це не можна зробити моментально - реальні обсяги бізнесу "засвічені" в податковому управлінні.
Тут наведемо слова віце-прем'єр-міністра Кириленко, сказані ним у грудні минулого року: "У статистиці створення нових робочих місць є істотна частка тих робочих місць, які просто легалізовані". Як бачимо, сьогоднішня влада не заперечує такого явища. А тепер звернемося до даних Держкомстату України. Спочатку дані за жовтень 2005 року: "Кількість зареєстрованих безробітних протягом жовтня 2005 знизилося на 2,3%. На обліку в державній службі зайнятості на 1 листопада 2005 р. перебуває 797,0 тис. незайнятих громадян ". Аналогічні відомості за листопад: "На обліку в державній службі зайнятості на 1 грудня 2005 перебувало 852,5 тис. осіб незайнятих громадян. Кількість зареєстрованих безробітних протягом листопада 2005р. зросло на 6,1% ". Значить, кількість безробітних збільшилася за листопад на 55,5 тисяч осіб.
Ну що ж? Схоже, таким як Ігор (так звуть згаданого вище київського підприємця) вдалося вирішити свої "проблеми". І їх зусилля позначаться не лише на показниках ВВП і величиною надходжень до держбюджету. Це також яскравий штрих до оцінки виконання президентської програми по створенню за 5 років 5 млн. робочих місць ...
До речі, з урахуванням таких статистичних даних з безробіття і одкровень віце-прем'єра Кириленка, важко щось заперечити на слова колишнього міністра праці та соціальної політики Папієва: "Передвиборні обіцянки Віктора Ющенка про створення п'яти мільйонів робочих місць не можна сприймати всерйоз. Влада так і не пояснила, яким стандартам повинні відповідати ці нові робочі місця. Те, що в річницю Майдану Ющенко похвалився створенням 800 тисяч робочих місць було неправдою.
Насправді все це - повний блеф і маніпулювання цифрами. Реальних робочих місць, насправді, не створюється, або показник їх нікчемний "(" Час пік ", 25.12.2005).
Друга причина погіршення економічних показників у кінці 2005 року має, можливо, ще більший негативний значення. Не в частині морального аспекту, а в цифрах. Після підписання меморандуму Януковичем і Ющенком, що послідував за тим "круглого столу" Президента з вітчизняними олігархами сталися трансформації й у великому бізнесі. Коли на початку 2005 року багато українських "успішні" бізнесмени поховалися в різних країнах від заслуженого кримінального переслідування, їх підприємства перетворилися з "збиткових" в рентабельні, з низькорентабельних у високорентабельні. Все це відразу ж позначилося і на економічних показниках в органах статистики.
Однак відставка уряду Тимошенко і перераховані заходи Віктора Ющенка означали для них "добро" на повернення до старих схем ведення бізнесу. Всі вони повернулися в Україну. Підняли голови. Кучма навіть став роздавати з телеекранів різні поради, а олігархи, подібно Ахметову заклали активними політиками. Результат послідував практично негайно.
Пропонуємо згадати слова Віктора Ющенка з його промови на інавгурації, "роковини" якої він зазначив 23 січня: "Україна відкриває історію третього тисячоліття. Шановні друзі, ми ставимо перед собою амбітні завдання, я до останньої своєї клітини переконаний, що незабаром вони перетворяться в славні діла. Я зроблю все, щоб українці без винятку, повірили у свої сили, повірили у свою Україну, повірили у свою землю! Ми вже довели, що вміємо і сміливо мріяти й наполегливо працювати. Ми готові до самопожертви і здатні добиватися успіху! "
А тепер подивіться на суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію в країні сьогодні і протягом кількох останніх місяців. У тому числі і на економічні показники кінця 2005 року.
Ці сіренькі цифри зниження приросту ВВП за січень-листопад 2005 року до 2.2%, а за січень-грудень до 2,4% - це реакція економіки на ті політичні процеси, які почалися в Україні з вересня 2005 року і продовжуються досі. Вони дозволяють дати об'єктивну оцінку курсу нашого Президента. На превеликий жаль, нічого доброго не чекає в 2006 році "маленького українця". Все, що відбувається в нашій країні, починаючи з осені 2006 року, є ні чим іншим, як реанімацією кучмізму.