Відставка уряду: Спроба номер раз

Парламентарії вирішили не відкладати в довгий ящик можливість апробувати надані їм політичною реформою механізми впливу на парламент. Вже 10 січня, одразу після поновлення пленарних засідань, Верховна Рада спробує вжити владу по відношенню до уряду Єханурова.

Нічого дивного в цьому немає - депутатському корпусу за кілька місяців до виборів вкрай важливо продемонструвати свою силу і вплив. Чотири роки тому в подібній ситуації націонал-демократи і прихильники Олександра Омельченка звільнили з посади першого віце-спікера Віктора Медведчука.

Цього разу Верховна Рада вийде за межі сесійної зали - законодавцям належить не тільки заслухати уряд на тему забезпечення України газом, але і визначитися з подальшою долею Кабінету Міністрів. Зміни до Конституції, які набрали чинності 1 січня 2006 року, значно посилили можливості парламенту щодо контролю за діяльністю Кабміну.

Власне, без затвердженої законодавцями програми дій уряду воно і раніше не володіло імунітетом від звільнення. Ситуація посилюється тим, що виконавчу владу очолює Юрій Єхануров - перший номер списку блоку "Наша Україна".

Чи варто дивуватися, що співчутлива і активна Юлія Тимошенко ще 5 січня нагадала нардепам про існуючу у них віднедавна можливості відправити Олексія Івченка й Івана Плачкова у відставку за підписані угоди з "Газпромом". Якщо врахувати, що соратник Юлії Володимирівни Олександр Турчинов охарактеризував домовленості як зрада національних інтересів, нескладно здогадатися під таким соусом цілком можливо збирати 226 законодавців, щоб висловити парламентська незадоволення діями виконавчої влади. Ось тут і починається найцікавіше.

Віктору Ющенку та його соратникам впору пошкодувати, що Банкова так і не змогла докласти зусиль для формування парламентської більшості. Зібрати стабільно діючий депутатський механізм для підтримки урядових ініціатив не вдалося і в куди кращі для Віктора Андрійовича часи. Чи варто дивуватися, що тодішнє бездіяльність сьогодні бумерангом б'є по "помаранчевої" влади. Втім, для уряду в цілому ситуація не виглядає загрозливою. У опозиції різних кольорів, яку можуть сформувати фракції Партії регіонів, КПУ, БЮТ, СДПУ (о) і "Єдиної України", буде в розпорядженні ніяк не більше 200 голосів, що недостатньо для публічної прочуханки Кабміну. Можливе приєднання до опозиційного пулу нечисленних фракцій УНП або ПРП проблеми не вирішує - парламентська практика доводить, що для прийняття таких складних рішень необхідно мати в розпорядженні 10-відсотковий запас голосів. Їх поки не видно, що дозволяє говорити про невисоку ймовірність звільнення Юрія Єханурова.

Можливо, опозиціонерів плекають надії на сприяння соціалістів, адже Олександр Мороз досить критично висловився про зміст угоди між "Нафтогазом" і "Газпромом". Соціалістам було б вигідно з політичної точки зору взяти участь в розхитуванні позицій уряду, якби в ньому не працювали їхні однопартійці. Так що Олександру Олександровичу доведеться вільно чи мимоволі підтримати імідж президентського союзника.

Куди критичніше стосовно дій "Нафтогазу" був налаштований Володимир Литвин. Невипадково спікер закликав "витерти соплі радості від події" і розібратися в сенсі досягнутих домовленостей. Правда, навряд чи Володимир Михайлович дасть відмашку шести десяткам своїх соратників, щоб відправити уряд у відставку. Литвин розуміє, що прем'єр з приставкою в.о. не буде для законодавців більш передбачуваним партнером, а очолювати уряд на пару місяців жоден розсудливий політик не захоче. Литвинівці можуть погодитися (не без демонстрованих внутрішніх сумнівів) на участь у каральній операції проти паливно-енергетичного блоку уряду. Хто знає - раптом вдасться в ситуації, що склалася проштовхнути свою людину на вакантне місце.

Є і ще один цікавий парадокс. Очевидно, що найбільший зуб у парламентаріїв точила на Олексія Івченка. Йому готові згадати і газові домовленості, і керівництво Конгресом українських націоналістів, та інші реальні та уявні помилки.

Однак Олексій Григорович сьогодні навіть не заступник міністра, він очолює НАК "Нафтогаз України" - найбільшу компанію і природну монополію. Це не означає, що парламентарії не можуть його звільнити, але прецедент буде цікавим. Нескладно припустити, що 226 депутатських голосів можуть в перспективі вказати на двері і начальнику департаментом у міністерстві, і завідувачу відділом.

Але раз рука законодавчого органу занесена для караючого удару, то у виконавчій владі повинні, як мінімум, покірно прийняти його волю. Подивимося, що з цього вийде. "Газпром" ще минулого тижня вустами свого златоуста Сергія Купріянова попередив, що не збирається відступати від досягнутих із Івченком домовленостей. Яким би сильним не було захоплення в бою, парламентаріям не варто ризикувати перспективою залишити Україну навіть ненадовго без поставок російського газу. Набагато цікавіше інше - наскільки Партія регіонів і БЮТ, останнім часом критикують один одного, готові виступити єдиним фронтом проти "нашоукраїнців".

Очевидно, що звільнення навіть одного чиновника буде сприйнято Ющенко практично як удар в спину, особливо після вельми компліментарних оцінок, даних Віктором Андрійовичем газовим домовленостям. Юлія Тимошенко в ефірі 5 каналу вже встигла заявити, що не підписувала довічний політичний шлюбний контракт. Але чи означає це настільки різкий і остаточний розрив між вождями Майдану? Невже питання поставок газу коштує позбавлення ілюзій про можливе возз'єднання двох крил "помаранчевої" команди?

Євген МАГДА, DailyUA