Чужий проти Хижака

Сюжет фільму "Чужий проти Хижака" (США, 2004 р., режисер П.У.С. Андерсон; демонструвалося це "кіно" 08.03.2008 р. на каналі ICTV) до розчулення простий: Хижак, піймавши десь Чужого, ховає його на Землі і змушує відкладати яйця, щоб потім (з нудьги і веселощів заради) битися з вилупилися нащадками Чужого. Хто переможе кого? Природно, Хижак і всіх! - Закон жанру. А якщо раптом Хижак програє, то на цей випадок припасена атомна бомба, яка зачистить територію і від Чужого, і від людей.

Років сім-вісім тому таке ж "кіно" почалося і в Україні: завдяки певним акробатичним трюкам, пані Тимошенко (натуральна Хищница) заманила у свої мережі прем'єра Ющенка (тоді вельми Чужого для політичного Олімпу) і змусила його відкладати " яйця демократії "в Україні.

Багато хто скаже: Ющенко був зразковим прем'єром. Так, так і є - пан Ющенко був зразковим прем'єром, але під чуйним керівництвом Кучми. Сил, як і бажання бути першим, у нього тоді не було; перебував пан Ющенко в комфорті лише на місці другого.

Чисто по-людськи мені його просто шкода: відтоді і донині - потрапив товариш, як кажуть, як курей у щі.

Пам'ятається мені, на рубежі 1998-1999 років дивилася я передачу про зустріч пані Тимошенко, тоді ще без коси і в іпостасі лідера партії "Батьківщина", з тодішнім Президентом України паном Кучмою Л.Д.

Суть тієї передачі можна передати наступним чином: пані Тимошенко відхрещується від своїх тісних і близьких, економічних та інших зв'язків з опальним тоді вже паном Лазаренком і приносила присягу на вірність великодушно її просто майбутньому кандидату в Президенти пану Кучмі.

При скоєнні цього дійства пані Тимошенко з відкритим серцем (тоді ще не червоним) обіцяла пану Кучмі повну, щиру і беззастережну підтримку його кандидатури на майбутніх президентських виборах - як її особисту, так і всієї її партії "Батьківщина", прабатьком якої був легендарний пан Лазаренко. Картинка на екрані не викликала ні найменшого сумніву в щирості слів Юлії Володимирівни: "ніжки хрестиком, ручки бантиком", очі горять. Але придивившись пильніше, розумієш, що полум'яний вогонь, що горить тоді в очах, була не вогнем відданості або полум'яної любові, а полум'ям спраги помсти пану Кучмі за публічне економічне та політичне фіаско, яке вона тоді зазнала.

Не треба бути глибоко зануреним в тему політичним психологом для того, щоб повірити в те, що жага помсти, що світиться в очах Юлії Володимирівни, могла б з часом згаснути. Але не згасла, про що свідчать події 2000-2001 років. Сама Леді Ю влаштувати ту вакханалію під назвою "Україна без Кучми", природно, не могла. Хто ж тягає каштани з вогню власними руками? У той час, схоже, і опинився в зоні її уваги та інтересів тодішній прем'єр-міністр (треба зауважити, вельми професійний і успішний - вперше економічні показники країни тоді поповзли вгору) пан Ющенко.

Придумавши план з відсторонення чинного Президента пана Кучми від влади за допомогою організації народних невдоволень, пані Тимошенко, не знаю як (можу тільки смутно здогадуватися), змогла залучити у вир своїх політичних інтриг спокійного роботягу-господарника прем'єр-міністра пана Ющенка . На той момент пан Ющенко позиціонувався як відданий син і явний і головний спадкоємець (або продовжувач справи) чинного тоді Президента України пана Кучми. І це цілком зрозуміло - саме пан Кучма помітив здібності пана Ющенка і перетягнув його з посади головного банкіра в свій Кабінет міністрів, висунувши його на посаду прем'єра.

Потрапивши ж під вплив гарної жінки, пан Ющенко де-факто зрадив свого вчителя і наставника, погодившись зіграти головну роль (стати позачерговим Президентом, завдяки імпічменту, оголошеного пану Кучмі) в мстивої феєрії, придуманої і розробленої пані Тимошенко по відношенню до пану Кучмі.

Тодішня феєрія не вдалася, але так як за зраду завжди доводиться платити, зворотної дороги у пана Ющенка вже не було. Він виявився зав'язаним загальним злочином з пані Тимошенко. Довелося йому вимушено брати на себе роль спочатку політичного опозиціонера, а після і месією прикидатися, все глибше і глибше грузнучи в політичних інтригах Юлії Володимирівни. До речі, тоді ж і з'явилися в оточенні пана Ющенка його нинішні "любі друзі", які й донині вважають, що за надану ними допомогу і підтримку в особливо важкі часи (ну типу просто з бруду дістали) нинішній Президент їм по труну зобов'язаний (точно як в одвічну проблему всіх нових росіян: куди подіти старих друзів і що робити з новими).

Шкода мені нашого Президента пана Ющенка. Якби не зв'язок з пані Тимошенко, яке було б у нього світле і безхмарне майбутнє! Спокійна і планова робота прем'єр-міністром під патронатом Президента Кучми над економічними питаннями (в яких він, як банкір, - дока); спокійні і плавно-планові президентські вибори 2004 року, на яких би він планово, законно, гідно і обгрунтовано змінив би на посту Президента свого вчителя і спокійно б, за два належних йому за законом терміну, в якості Президента реалізовував би свої ринкові реформи, увійшовши в історію України як президент-реформатор, що вивів Україну на світовий рівень розвитку і до Європи.

А так ... в країні хаос ... дружина американка ... "любі друзі" ... державою править прем'єр ... колишня подружка-хижачка, вимушено стала нинішньої соратницею, дружба з якою більше походить на обігрів змії за пазухою. Морок.

Сюжет спостережуваного нами чергового епізоду "Зоряних воєн" - війни Ющенка і Тимошенко за електоральну привабливість за принципом, хто в домі господар - навіть під режисурою пана Балоги не так простий. Фінал і розв'язка (до його жаль) будуть ті ж - Хижак-Тимошенко переможе ... А ні, так вона особисто відкриє кінгстони всьому "помаранчевому" кораблю.

Благо, Європа вже не бачить альтернативи розвитку демократії в Україні без пані Тимошенко ...