Забрати й поділити!

Через два місяці після несподіваного для багатьох призначення на посаду голови правління компанії, глави Конгресу українських Націоналістів Олексія Івченка, вже очевидно, що новий менеджмент прийшов в "Нафтогаз" всерйоз і надовго. Крім того, вже перші кроки Івченко на новій посаді показали: поряд з наступністю в здійсненні політики компанії, спрямованої на диверсифікацію джерел сировини і подолання енергозалежності України, державний менеджмент НАК "Нафтогаз України" буде ще більш жорстко відстоювати національні інтереси держави.

У першу чергу, це стосується співпраці з Росією та реалізації планів українського керівництва щодо створення Газового альянсу. Також досить вагомо прозвучали обіцянки Олексія Івченка не пускати на внутрішній ринок газових трейдерів, зробити все для стабілізації ситуації на ринку нафтопродуктів і не передавати управління держпакетами акцій нафтопереробних заводів Фонду держмайна.

Позиція глави НАК "Нафтогаз України" грунтується на необхідності контролю 30%, а краще 50% ринку нафтопродуктів шляхом переробки нафти власного видобутку на власних заводах з подальшим продажем їх у власній мережі АЗС.

Таким чином новий менеджмент "Нафтогазу" історично підійшов до того, на чому зупинився попередній - створення вертикально інтегрованої нафтової компанії.

Як відомо, в НАК "Нафтогаз України" знаходиться більше 43% акцій Кременчуцького НПЗ, Шебелинський ГПЗ і контрольний пакет Укрнафти, яка має до того ж власну мережу АЗС. Тобто де-факто ВІНК існує, але юридично вона не оформлена. І ось, оформити її юридично (у відмінності від попередників, які вважали, що це необов'язково) і буде головним завданням Олексія Івченка, оскільки без цього весняне й осіннє підвищення цін на бензин в Україні буде спостерігатися з неминучістю настання цих сезонів. І ніякі адміністративні методи, включаючи "викручування рук" імпортерам і звинувачення всіх підряд в картельній змові, не допоможуть.

Однак на шляху юридичного оформлення вертикально інтегрованої нафтової компанії керівництву українського нафтогазового монополіста належить подолати чимало труднощів. Починаючи з з'ясування долі 25% акцій НПК "Галичина", утвердженням в держвласності контрольного пакета Кременчуцького НПЗ і розвитку власної мережі АЗС, оскільки в даний час основа ВІНК - "Укртатнафта" не має жодної заправки (!).

І перший крок Олексій Івченко вже зробив. На прес-конференції у Львові він заявив, що НАК "Нафтогаз України" хоче повернути в держвласність 70% акцій "ЛиНОС" і 18% акцій "Укртатнафти". За словами Івченка з перших днів свого призначення, він "надав позови і листи у всі інстанції, в тому числі на президента, на прем'єра, на генеральну прокуратуру і так далі, щодо незаконної приватизації 18% пакета акцій Кременчуцького НПЗ. "Незаконною тому, що ці пакети акцій - 2 по 9% були отримані злочинним шляхом, оплачені векселями, які були незаконним і неадекватним шляхом завезені в Україну, не зареєстровані на митниці, виведені в офшорну зону, а потім перепродані так званим сумлінним набувачам, якій виявилася та ж татарська сторона, яка має сьогодні другий пакет акцій і таким чином контролює близько 58% ".

Олексій Івченко повідомив, що за цими 18% він веде дуже інтенсивні переговори в тому числі з татарською стороною і сподівається, що питання буде врегульовано і 18% акцій або, якщо буде знайдено якийсь інший компроміс трохи менше, будуть абсолютно законним шляхом повернуті в власність держави.

Таким чином, НАК зможе отримати на цьому підприємстві контрольний пакет акцій 50% +1 акція, і принаймні один завод буде перебувати під контролем держави.

Втім, мінуси відсутності цього контролю Олексій Івченко встиг відчути вже в перші місяці свого господарювання в "Нафтогазі". "У нас постійні проблеми з татарською стороною, держава не має більшості в наглядовій раді, тому не може повноцінно впливати на процес прийняття рішень",-з аявлял він раніше журналістам.

Цілком можливо, що "деякі" складності з контролюючою де-факто "Укртатнафта" татарською стороною виникли після призупинення Олексієм Івченком лобійованого саме головою Наглядової ради компанії Равілем Муратовим проекту модернізації та реконструкції Кременчуцького НПЗ вартістю $ 1,6 млрд.

Тепер замість кулуарних "домовленостей" з відчутно завищеними цінами буде оголошено відкритий тендер для залучення до модернізації інвесторів і з можливістю значного зниження вартості проекту (і як наслідок, - інтересу до нього з боку тих, хто намагався на цьому заробити).

З іншого боку, певна частина татарських акціонерів цілком влаштовує і нинішнє функціонування Кременчуцького НПЗ в якості "дійної корови" або сировинного придатка для експорту як світлих, так і темних нафтопродуктів, в першу чергу мазуту. Не секрет, що в останні роки це є стійкою статтею доходів татарстанських бізнесменів, які віддають перевагу мати справи з офшорними компаніями.

Продавати мазут, замість того, щоб виробляти з нього продукти нафтохімії (для чого, власне кажучи і планується модернізація НПЗ) це теж саме, що торгувати дровами з карельської берези, замість того, щоб робити з неї меблі. Але напевно, тут головне не "навіщо", а "кому і за скільки".

Не випадково саме за погане корпоративне управління і непрозорість компанії одного з акціонерів "Укртатнафти" - компанії "Татнефть" постійно викликають питання міжнародних рейтингових агентств, зокрема S & P, що відмовила їй восени 2004 року в підвищенні рейтингу.

Також можна згадати скандал, коли в лютому минулого року уряд Туреччини назвало переможцем конкурсу на 65,8% акцій Tupras консорціум афілійованої з "Татнефтью" німецької Efremov Kautschuk і турецького концерну Zorlu. Однак профспілки Tupras виступили проти продажу і оскаржили угоду в суді.

Експерти S & P встановили, що перемогла на торгах в Туреччині Efremov Kautschuk була названа афілійованої з "Татнефтью", але не була консолідована в її звітах.

Тоді ж у ході перевірки фінансової звітності західні експерти виявили деякі незвичайні угоди, природа і мета яких неясні.

Тому не дивно, що за даними Держмитслужби України та ж Efremov Kautschuk GmbH разом з Winston Investments Group ltd і є основними покупцями українсько-татарських нафтопродуктів, причому за явно заниженою ціною.

Подібна "прозорість" в діях представників Татарстану, так само як і їх реноме, неминуче породжують чутки про покупку Кременчуцького НПЗ різними сумнівними особистостями, такими як відомі російсько-британсько-ізраїльські "бізнесмени" брати Чорні (Trans World Group), нібито викупили у " Татнефти "контрольний пакет американського офшору SeaGroup International, що володіє 9,96% акцій" Укртатнафти ".

І питання навіть не в тому, чи зважаться український уряд і НАК "Нафтогаз України" модернізувати Кременчуцький НПЗ або будуть просто намагатися юридично оформляти ВІНК питання повернення в держвласність втрачених в результаті нехлюйства та безвідповідальності попередньої влади 18% воістину "золотих" акцій найбільшого в Україні нафтопереробного заводу, може бути не менш важливий, ніж повернення "Криворіжсталі". В кінці-кінців меткомбінатів і стали в Україні вистачає, а от НПЗ - ні.