Війна - її любов, стихія і мрія ...

З настанням парламентських канікул рівень загострення політичних баталій в Україні став поступово знижуватися. Країна змогла вільно зітхнути і на якийсь час забути про мильній опері під назвою "Прем'єр проти Президента, або Кожен сам за себе".

Але хіба може зірка змиритися з втратою інтересу до свого серіалу в цілому і своєї персони зокрема? І Юлія Володимирівна негайно вжила всіх заходів, необхідних для підняття інтересу публіки. Вона вже давно засвоїла, що ніщо так не стимулює інтерес електорату, як черговий виток конфронтації між головними дійовими особами українського політичного серіалу. Конфронтація провокує кризу, ну а кращого "кризового менеджера", ніж Тимошенко, в українському політбомонді не знайдеш.

Отже, все почалося досить тихо і пристойно. Ще 22 травня цього року Президент підписав Указ "Про забезпечення роботи нафтопроводу" Одеса - Броди "за проектним напрямом". Під словами проектний напрям мався на увазі транзит каспійської нафти в обхід Росії до Центральної Європи, а в перспективі - і в порти Балтійського моря.

До слова сказати, режим роботи нафтопроводу за проектним напрямом, безсумнівно, відповідає інтересам національної безпеки України в енергетичній сфері. Адже в цьому випадку Україна отримує можливість частково диверсифікувати поставки на свою територію сирої нафти. Росія при цьому перестає бути для України нафтовим монополістом і як наслідок - втрачає один з важелів тиску на її уряд.

Але, на жаль, сьогодні, Україна використовує магістраль для прокачування російської нафти в реверсному напрямку. Нафта надходить з російського нафтопроводу "Дружба" у Бродах і передається до Одеси. В Одесі частина нафти переробляється на місцевому заводі "Лукоїл", але більша частина танкерами експортується в країни далекого зарубіжжя. Тільки за минулий рік російська компанія ТНК-BP поставила на одеський термінал 9,1 млн тонн чорного золота. Природно, що всю вигоду від такого варіанта функціонування українського нафтопроводу отримують російські компанії, а Україні дістаються лише портові збори, і ні про яку диверсифікації поставок енергоносіїв не йде й мови. Основною причиною, по якій нафтопровід функціонував і функціонує не в прямому, а в реверсному режимі, була відсутність урядових домовленостей про постачання до Європи азербайджанської нафти через Україну.

Свого часу Тимошенко, чудово розуміючи стратегічні вигоди для України в існування подібного нафтопроводу, цілком підтримувала його функціонування в проектному режимі. Більш того, в 2005 році вона прямо заявила: "проект роботи нафтопроводу в реверсному режимі є нерентабельним, тому уряд буде працювати над тим, щоб нафтопровід працював в прямому режимі, а також працювати над його добудовою до Гданська".

Більш того, вона добре розуміла це і в 2007 році. На підтвердження цього варто згадати положення з програми діяльності уряду, викладеної в коаліційній угоді, які стосуються саме нафтопроводу "Одеса - Броди". У скріпленому підписом Тимошенко зобов'язанні мова йде про "пріоритетність європейського напрямку" транспортування енергоносіїв цим продуктопроводом, підписання необхідних міжурядових документів з метою забезпечення поставок каспійської нафти в Україну через трубопровід Одеса - Броди і укладення довгострокових контрактів з нафтовими компаніями щодо його завантаження в аверсному режимі.

Грім серед ясного неба пролунав 16 липня. У цей день В.Ющенко планував провести нараду з питань нафтопроводу "Одеса-Броди", але він був змушений скасувати нараду. Буквально напередодні до Секретаріату Президента факсом надійшла копія доручення за підписом прем'єра Юлії Тимошенко, в якому вона заборонила представникам урядових структур і державних компаній брати участь у переговорах, нарадах і консультаціях і підписувати документи з транспортування нафти трубопроводом Одеса-Броди до окремого рішення уряду. Обгрунтовуючи своє розпорядження, Тимошенко не знайшла нічого кращого, ніж заявити, що проекти контрактів про транспортування нафти трубопроводом "Одеса - Броди" є "корупційною схемою, розробленою в Секретаріаті Президента". "Знову планують угоди з офшорними компаніями, це не має нічого спільного з міжнародними проектами", - резюмувала Ю.Тимошенко.

Ставлячи собі питання, що ж змусило Тимошенко так різко поміняти свої погляди на функціонування нафтопроводу, варто згадати минуле непоміченим основною масою публіки заяву віце-прем'єра Росії Ігоря Сечіна. Зокрема, він заявив: "Російські нафтотрейдери опрацьовують маршрут поставок нафти через Новоросійськ і Приморськ в обхід України". "Намір української сторони здійснити прокачування нафти в поточному році в аверсному режимі по нафтопроводу" Одеса-Броди "викликає заклопотаність у російських компаній-постачальників нафти на ринок Центральної Східної Європи і примушує шукати більш стабільні варіанти поставки нафти", - сказав Сєчін.

Як ми бачимо, реакція Тимошенко на окрик з Росії була негайною і жорсткою. Юлії Володимирівні не завадило коаліційну угоду і навіть те, що в передвиборній програмі "Український прорив", програмі її власного блоку, чітко вказані пріоритетні дії уряду для реалізації "Транзитного прориву України", а саме:

- Добудова транзитного нафтопроводу "Одеса - Броди - Гданськ".

- Будівництво нових нафтопроводів і газопроводів з метою забезпечення енергонезалежності України.

Приймаючи рішення блокувати підписання договору про використання нафтопроводу "Одеса - Броди" в проектному напрямку, Тимошенко вбиває відразу трьох зайців.

По перше, вона розкручує черговий скандал, звинувачує у всіх мислимих гріхах Президента і вкотре добиває в очах потенційного виборця його і так не блискучий рейтинг.

По друге, вона мстить своєму колишньому спонсорові Коломойському за його перехід в стан Президента. Адже вже не є секретом, що основними сторонами в намічуваній угоді повинні були стати компанії, що належать саме йому.

У третьому, Тимошенко слухняно виконує наказ своїх нових союзників з Росії, захищає їх бізнес та інтереси.

По всій видимості, під час своїх недавніх бесід з Путіним Тимошенко змогла переконатися, на кого Росія вирішила поставити на прийдешніх президентських виборах. Але ж підтримка не буває безкоштовною. Залишається тільки відкритим питання, як же бути з національними інтересами України? Може, наплювати на них, адже політична доцільність дорогого коштує.