Камінь, ножиці, папір

Ось вже пару тижнів, як автора не покидає одна думка: те, як проходять "коаліційні" переговори, то, як наші новоявлені (або перезавантажених на новий термін) парламентарії намагаються вирішити - що робити далі, все більше нагадує давню гру "камінь-ножиці -папір ".

Пам'ятаєте таку гру? Камінь здатний затупити ножиці і тому сильніше, але папір може приховати камінь - в цій парі вона переможець, а вже що здатні зробити з папером ножиці - так це і без курсів орігамі зрозуміло. У сенсі іносказання камінь - сила або влада, ножиці - робота і відповідальність за її результати, а папір - закон.

Гра, насправді, давня, що символізує баланс сил в природі та інші шаманські штучки. Ось і політики наші шаманять з нею котрий тиждень поспіль - ніяк не можуть розібратися. А ми, з усією притаманною скромністю, спробуємо розкласти по поличках їх ножиці, паперу і, звичайно ж, камінчики. Що обирають для себе різні представники нового парламенту? І для чого вони це вибирають? Питання - не з легких. Як сказано в заставці радянського кіножурналу "Хочу все знати", горішок знань твердий, але й ми ж не звикли відступати!

І ми не будемо відступати, на відміну від комуністів, які все-таки поступово відходять на задвірки української історії. І від виборів до виборів показують все менший результат. Так от, їм зараз простіше всіх. Комуністам протипоказано йти у владу, бо там відповідальність, а цього вони не люблять. Каменем впустять вони свої недоторканні тіла в депутатські крісла, щоб у наступні п'ять років настригти правильними натисканнями на кнопки хоч трохи ще папери в будь-якій конвертованій валюті. І нічого особистого - чистий опозиція, при будь-якому розкладі.

Головною папером для Мороза і його соратників є "святе письмо" політреформи. Розуміючи, що в "оновленій" демократії Верховна Рада стала трохи сильніше, а, значить, і окремо взятий депутат важить більше, каменем стоятимуть вони до переможного кінця, щоб ні в якому разі не "втратити у вазі". Заради цілісності цього паперу вони все стерплять. А якщо яка демократія нам скаже про конституційний суд, що той здатний реформу трактувати не найприємнішим способом - так ми його блокувати будемо. І Мельниченко раз на тиждень будемо в країну возити да в Парламент приводити: авось ще кого злякає.

А взагалі складається враження, що саме у Мороза брала Юлія Володимирівна перші уроки політичного шантажу. Соцпартія в останні півтора року - фактично, одна з "партій влади", представлена ??в Кабміні, проте нітрохи не бентежиться проводити мітинги протесту. Але, звичайно, в цьому мистецтві (бути у владі і одночасно вести себе як люта опозиція) найбільше досягла успіху Тимошенко - випадок, коли учень перевершив учителя.

Лідеру БЮТ, напевно, пора ставити пам'ятник як чемпіонці з кидання каменів в чужі городи. Дісталося не тільки ідеологічним супротивникам, а й "любим друзям" з оточення Президента - "корупціонерам", які спростували всі звинувачення в судах, але довести суспільству свою "кришталеву чистоту" їм буде набагато складніше.

Потім по всій країні - "вибори народного прем'єра" (що теж не зовсім правда) і обіцянку з царського плеча, що спікером буде Безсмертний. А через кілька днів на цю посаду вже був "призначений" Мороз. Не зайве згадати і винних у всіх бідах олігархів, і "чорні списки" реприватизації (в яких згадувалося 30 підприємств, а потім - три тисячі), потім був "картельну змову нафтових компаній", який не підтвердив Антимонопольний комітет, потім - ряд інших криз , в деяких з них АМКУ таки угледів змову.

За рішучим і дуже активних дій можна зробити очевидний висновок: Влада для Юлії Володимирівни - це найдорогоцінніший Камінь. Вона бажає володіти ним і в якості крісла прем'єра і як посада глави держави. Якщо треба, в обмін на прем'єрське посвідчення готова написати розписку, що не буде балотуватися в президенти. Втім, немає гарантії, що потім, десь за годик до виборів, не виникне корупційного скандалу. А там ...

Саме реальність перемоги Тимошенко на майбутніх президентських виборах і стала каменем спотикання на переговорах БЮТ з "Нашою Україною". Адже бізнесмени у ВСІХ списках (крім, напевно, списку самого БЮТ), а ще економісти з аналітиками, а ще іноземці з інвесторами, а ще ... так, хіба мало хто ще - панічно бояться, що Юля таки стане прем'єром.

Про кам'яну позицію БЮТ можуть затупитися ножиці інших гравців. Залишається одне - покрити цей камінь папером. Коаліційним договором, в якому настільки жорстко виписати можливі і неможливі варіанти розвитку подій, щоб "крок вліво, крок вправо" - спроба до втечі. Це якщо коаліція буде "помаранчевою", що в даний момент прийнято вважати титульної офіційної версією. Якщо ж коаліція буде з Регіоналами, то Юля піде в опозицію, чого, власне, не дуже хочуть ні в НСНУ, ні в Регіонах, адже розуміють, що в опозиції окуляри заробляти легше.

З названої в заголовку трійки предметів найближче для НСНУ зараз - ножиці, тобто, робота і відповідальність. Їх ситуації не позаздриш: що б вони не робили, які б камені в їх город не кидати "закляті союзниці", а все одно відповідати доводиться за всю країну. І відхід в опозицію поставить під сумнів президентство Ющенка. Так уже влаштовано патерналистское мислення багатьох наших співгромадян, що винен завжди і в усьому Президент. Іноді - Уряд. А зараз, що прем'єр, що глава держави - обидва в "Нашій Україні". Винні, стало бути.

І не тільки в тому вина влади, що газ подорожчає (він в усьому світі вже подорожчав, навіть у Росії, яка нам газ поставляє). А ще й у тому вина, що індус Міттал не поспішає зарплату на Криворіжсталі піднімати, в тому, що картопля подорожчала ...

Як відомо, з ножицями простіше йти на папір, ніж на камінь. Ось і вирізують вони шостий пунктик з протоколу про помаранчеву коаліцію, де опосередковано, але сказано, що Юля - прем'єр. А ще хочуть попрацювати ножицями над текстом Конституції (нагадаємо - над головною папером Мороза). Куди прийдуть? Сказати по-чесному - вони й самі не знають. Їм би зараз день простояти та ніч протриматися, щоб Юля каменями не закидала.

І єдиний, кому дійсно є користь від такого неузгодження ідей і можливостей, посад і програм, каменів і ножиць - це Партія регіонів. У них - найбільший відсоток електоральної підтримки. У них, відповідно, найбільша фракція. І ще їм поки нікуди поспішати. Якщо помаранчеві таки сліплять коаліцію - регіонали будуть спокійно продовжувати критикувати владу за всі невдачі. Якщо коаліція розвалиться (на стадії Чи створення, або трохи пізніше) - організують нову, вже під себе. Але нескінченно довго "бізнес від регіонів" чекати не буде.

Янукович вже зробив посил в сторону НУ щодо широкої коаліції та обліку інтересу всіх виборців, примирення України ... На цей посил Президент відреагував, що логічно - адже і прем'єр нинішній не надто хоче, щоб кожен крок майбутньої коаліції залежав від настрою Леді Ю, нехай вона і лідер симпатій в "помаранчевим" спектрі.

Донецьким же є що втрачати у разі приходу до влади Тимошенко. Причому, є що втрачати навіть у перспективі виборів 2009 року, коли Регіони цілком обгрунтовано захочуть "продовження банкету" у вигляді реваншу ще й на президентських виборах. Рік в опозиції - це саме той час, за яке електорат можна налаштувати проти влади (і отримати натомість 186 депутатських мандатів). Але п'ять років в опозиції можуть стати занадто довгим терміном. Та й не любить бізнес бути в опозиції. Йому б працювати не заважали - а так все нормально.

Найцікавіше, що п'ять років в опозиції - це однаково погано і для бізнесу, представленого в Партії регіонів, і для бізнесу в БЮТ. Не для того вони у владу йшли, не для того "кровні" на вибори витрачали. І розуміючи, що можуть опинитися в опозиції, не бажаючи там опинятися, саме фінансисти "біло-блакитних", так само як і фінансисти "білих з серцем" затіяли з Президентом і НСНУ змагання в камінь-ножиці-папір.