Глибокої заморозки
Перший шок після спікеріади у форматі ліво-"регіональної" бліцкригу пройшов. Сьогодні багато експертів визнають, що обрання Олександра Мороза спікером парламенту - несподіваний, але володіє внутрішньою логікою крок. Досвідченому політику вдалося вміло конвертувати власну "золоту акцію" в дещо іншому, відмінному від очікуваного, політичному форматі. Втім, поінформовані джерела стверджують, що Сан Санич нібито заручився підтримкою Володимира Путіна для прийняття пропозиції від Партії регіонів. Якщо це так, то ми маємо справу з ефективною і добре організованої політичної спецоперацією проти Віктора Ющенка, в якій обрання спікером парламенту представника лівих сил - тільки перший, початковий етап. Україна перетворилася на об'єкт геополітичної сутички між США і Росією, чим і визначається формат створена 7 липня у Верховній Раді парламентської коаліції.
Після обрання Мороза головою Верховної Ради ситуацію в країні і положення основних політичних гравців можна характеризувати наступним чином:
Президент Віктор Ющенко помітно деморалізований, ця політична гра була виразно "не його", тому глава держави коливається між прагненням розпустити парламент і спокусою створити широку коаліцію. Як один, так і інший варіант, чреваті в разі помилки в їх реалізації остаточним і передчасним заходом політичної кар'єри президента Ющенка. Він став жертвою власної пасивності і небажання сприймати ситуацію в країні в якості активного гравця. Від Ющенка багато хто (в першу чергу, носії "ідеології Майдану") підспудно очікують рішучих дій у форматі Леоніда Кучми, проте подібні очікування можуть залишитися незадоволеними. На жаль, падіння президентського рейтингу не привело до активізації Банковій, яка прогавила прагнення Олександра Мороза самому вирішити подальшу долю коаліції. Ситуація "розв'язаних рук" для Віктора Андрійовича нова і незвична, він не знає, як у ній діяти, тому розраховувати на успішні та енергійні дії глави держави безумовно не доводиться. Горезвісне зовнішній вплив на Ющенка може виявитися неефективним, оскільки українські політичні реалії помітно відрізняються від ідеальних умов для наших західних стратегічних партнерів. Главу держави очікує непростий процес пошуку опори для власних дій, не виключено, що підставити плече йому можуть націонал-демократичні сили, якщо у Ющенка вистачить політичної мужності оголосити себе їх лідером.
Спікер парламенту Олександр Мороз позбувся іміджу "морального політика". Можливі дострокові вибори до Верховної Ради можуть призвести або до розмивання політичної ідентичності соціалістів, або до втрати ними парламентського статусу, президентські - і зовсім не дають лідеру СПУ ніяких шансів. Дії Олександра Олександровича будуть незрозумілими для лівого електорату, можлива ставка на використання адміністративного ресурсу може не зіграти. Мороз спробує позиціонувати себе в якості "першого лицаря" парламентаризму, але чисельність і формат коаліції КПУ - СПУ - Партії регіонів навряд чи дозволять йому діяти ефективно. Перемога Мороза в спікеріаді досить швидко може виявитися пірровою, відтепер він буде змушений співвідносити свої дії з необхідністю припиняти і відстежувати можливі антіспікерскіе комбінації. Лідер соціалістів ризикує стати заручником необхідності продовження політичної реформи, що може зробити його ще більш залежним від різноманітних ресурсів "регіоналів" як його політичних партнерів. При цьому будь-який новий політичний маневр представляється малоймовірним - спікерський "бліцкриг" надовго прив'язав Мороза до Партії регіонів.
Остання виглядає в нинішній ситуації переможницею. Втім, очевидність невідповідності інтелектуального потенціалу "регіоналів" красі проведеної в парламенті комбінації видна неозброєним оком. Це тільки підтверджує версію про зовнішню "ін'єкції ідеї" "регіоналам", яким належить розвивати свій успіх у непростих умовах. Повернення Віктора Януковича у прем'єрське крісло має стати символом реваншу за його поразку в президентських перегонах, проте морального задоволення буде мало. Партії регіонів належить задовольнити кадрові амбіції своїх соратників, тому малоймовірно висунення на "хлібні" посади можливих перебіжчиків з "Нашої України" або БЮТ, скоріше, для їх залучення буде використовуватися тільки фінансовий ресурс (механізм вже нібито відпрацьований на залученні соціалістів). Втім, "регіоналам" доведеться знайти спільну мову з Віктором Ющенком і убезпечити себе від розпуску парламенту. З іншого боку, публічний статус Віктора Януковича як прем'єр-міністра може в черговий раз поставити руба питання єдності і керованості партійної фракції в парламенті, в якій існують різні групи впливу. "Регіонали" прагнуть повернутися до штурвала виконавчої влади, але їм належить і зміцнити парламентську коаліцію, щоб не стати жертвами непрацездатності Верховної Ради.
"Наша Україна" практично знаходиться на роздоріжжі. Обрання Олександра Мороза спікером - опосередковано і результат промахів "нашоукраїнців", які не зуміли розгледіти гіпертрофованих амбіцій лідера соціалістів. Багатошаровий характер пропрезидентського блоку і його залежність від ефективності дій самого Віктора Андрійовича змушує керівників "Нашої України" не поспішати з визначенням і оприлюдненням свого плану дій. Входження в широку коаліцію - один з варіантів, однак не варто розраховувати на отримання впливових посад у системі влади, "нашоукраїнцям" належить виступити політичним прикриттям для "регіоналів". Опозиційність - це гра "другим номером" з Юлією Тимошенко, що супроводжується позбавленням можливості стримувати її. Не виключено, що з лав НСНУ в умовах політичної кризи виділиться рафіновано-"помаранчева" сила, яка буде союзної БЮТ і стане ще одним опозиційним ліво-"регіональному" союзу політичним гравцем.
БЮТ на сьогоднішній момент зусиллями основних політичних гравців виштовхується в опозицію. Юлія Тимошенко виявилася найбільш деморалізованою подіями 6 липня - її багатомісячна боротьба за прем'єрський портфель закінчилася жорстоким і принизливим поразкою. Невипадково вже наступного дня Тимошенко запропонувала розпустити парламент й оголосила про фактичне розпад "помаранчевої" коаліції. Юлія Володимирівна в нинішніх умовах приречена на опозиційну діяльність, яку вона вміє здійснювати ефективно і жорстко. Правда, їй належить вирішувати проблему збереження цілісності фракції. Ймовірно, Тимошенко буде зацікавлена ??в пошуку ситуативних союзників і спробує використовувати будь-які можливості для провокування розпуску Верховної Ради.
Комуністи стали "молодшими переможцями" - вперше за роки незалежності вони отримають шанс бути представленими в уряді. Очевидно, їх висуванці візьмуть на себе питання соціального захисту. Входженням в "антикризову" коаліцію КПУ ненадовго продовжила власне політичне життя, проте мова зовсім не йде про відновлення було впливу комуністів - їм цілком може стояти використання "регіоналами" в якості розмінної монети в торзі з "нашоукраїнцями".
У сформованій ситуації в парламенті буде відкрито "депутатська біржа", на якій, знехтувавши положення про імперативний мандат, буде йти стихійний торг за залучення нових парламентаріїв до складу коаліції. Не секрет, що "антикризова" коаліція практично не відрізняється за чисельним складом від коаліції демократичних сил, тому їй необхідні людські ресурси, причому для їх акумулювання будуть використовувати фінансові кошти, а не кадрові преференції. Втім, відповідальні та думаючі про власну перспективу політики безумовно не стануть приймати поспішні рішення - ситуація в країні залишається невизначеною. Основні рішення будуть прийматися восени, коли стане очевидною реальність прогнозів щодо економічної кризи і ймовірність зрушень у парламентській структурі.
Євген МАГДА, DailyUA