УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Свій серед чужих, чужий серед своїх"

'Свій серед чужих, чужий серед своїх'

Президент як Ніхто Інший вміє дати суспільству поживу для діскусій. Заява про необхідність Братського порозуміння между ветеранами Червоної та Української Повстанської армій не стала Новинам - бо НЕ перша І, вочевідь, не залишимося, альо підкінула дрова у вогнище вічних суперечок - "хто и кого переміг", "хто и Куди стріляв", "хто и кому служити ".

Цікаво, на Який результат сподівався Ющенко? Невже НЕ зрозуміло, что у Цій сітуації є Тільки два продуктивних (з точки зору здорового глузду) решение - або розв'язати проблему, б або не чіпаті ее взагалі. Щось середнє - и тему актуалізуваті, І знову Нічого НЕ сделать, - віклікає Відчуття фальші й аморальності намірів того, хто так вчіняє. Невже Президентський Секретаріат живе, за словами Осипа Мандельштама, "під собою не відчуваючи країни"? Невже чиновники не могут елементарно прорахуваті буцай найперші Наслідки ініціатів Президента, "як слово наше відгукнеться"? ..

Мета Віктора Андрійовіча Шляхетні и зрозуміла. У Україні має Нарешті знікнуті соціальна, політична та психологічна нерівність старих людей, колішніх вояків ворогуючіх армій. Смороду мают прожити Останні роки (Місяці, Дні? ...) Свого земного життя з усвідомленням немарності їхнього чину, ВТРАТИ молодості й здоров'я.

Чомусь здається, что серце Ющенка розрівається между непоєднуванім - міфом про Радянська воїнів, "які врятувать світ від фашизму" (самє того в промові Президента з нагоді 9 травня є невіпадкова теза "Перемога України разом з іншімі націямі булу досягнутості вінятково Могутнє волею простих людей, Які захищали свою землю від неволі, рабства и зла "), и легендою про відчайдушніх українських націоналістів, Які" на Грані двох світів творили нове життя ".

Звічайній, що не можна всерйоз сприйматися слова про ті, Що з кличем "За Батьківщину, за Сталіна!" Радянські солдати воювали проти неволі, рабства и зла. Післявоєнні депортації західніх украинцев, літовців, голод 1946-1947 рр., "Справа лікарів", "Ленінградська справа", "мінгрельська справа" ТОЩО - є непоодінокімі доказ того, что ніякої лібералізації режиму в післявоєнному Радянському Союзі не став. НКВД стало назіватіся МГБ-КГБ - ось і ВСІ Зміни.

З Іншого боку, національно-визвольна боротьба галичан и волинян йшла НЕ Тільки "за волю и за частку". Так, селянська армія воювали на своїй землі. За Державність своєї нації. Альо под переважаючім натиском війна булу програно. Більше того, в результаті Бойовий Дій самє від зброї повстанців погибли прежде тридцять тисяч украинцев. Чи не кажемі Вже про "залишкові Вирішення" польського та єврейського питання на теренах Західної України.

Прочитайте спогади багатолітнього політв'язня польських, німецькіх та Радянська в'язниць и концтаборів Данила Шумука про ті, что робіла СБ ОУН з поляками, чехами на Волині, як есбісті різалі своих єдінокровніх братів-підпільніків ... звічайній, є документи, Які свідчать, что частина злочінів, Які пріпісуваліся УПА, скоюваліся СПЕЦГРУП НКВС. Праворуч архівістів розібратіся - де, хто и Скільки.

Віктор Ющенко у своїй промові з нагоді 9 травня назіває кілька імен, Які, треба розуміті, малі б стати знаковою для процеса примирення - Олесь Гончар, Олена Теліга, Олексій Берест. Ряд цею дивний: письменник-соцреаліст, поетеса-націоналістка и замполіт, Який взявши доля в організації встановлення червоного прапора на рейхстазі. Звічайній, можна спробуваті помощью телебачення "розкрутіті" Ці Постаті, альо навіщо? Для червоних ветеранів кумирами все одне позбавлятися Сталін и Жуков, для націоналістів - Бандера и Клим Савур. Для дерло - Костянтин Сімонов, для других - Улас Самчук.

Здається, тут компроміс недоречній. Варто просто заповнюваті іконостас національніх героїв портретами тихий, хто того Гідний. Щоб в истории війни "за Українським Рахунка" Було віділене місце НЕ Тільки для очевидно другорядної Постаті Героя України, земляка Президента з Сумщини Олексія Береста, альо й Романа Шухевича и Тараса Бульби-Боровця.

Порозуміння по-ющенківські можливе Тільки в тоталітарній Країні, Якою булу Іспанія за часів каудільо Франко. Там побудувалося меморіал всім - и республіканцям, и монархістам. У умів незрілої демократії таке НЕ можливе. Суть втоплять у Суперечка. Отже, лідер країни має взяти на себе відповідальність за, умовно Кажучи, "Національний проект" Примирення ". Статі куратором підготовкі и реалізації окрем частин проекту. Скажімо, Видати указ про Визнання УПА воюючи стороною. Це не матіме великих НАСЛІДКІВ у царіні СОЦІАЛЬНОГО захисту, альо дозволити Здійснювати деякі Державні заходь в рамках реалізації презідентської ініціативи. Далі - Інститут національної пам'яті. Далі - меморіальні знаки и перейменування вулиць и площ ...

Що заважає президенту, разом з Кіїврадою, склад Якої Суттєво відрізняється від парламенту, ініціюваті создания национального пантеону, де були б перепоховані найвідатніші борці за українську справу - від гетьманів до лідерів ОУН та дісідентів. А поки що - Калнишевський - на Соловках, Петро Дорошенко - у Підмосков'ї, Коновалець - у Голландії, Бандера - у Мюнхені, Андрій Мельник - у Люксембурзі, генерал Петро Григоренко - неподалік Нью-Йорку ...

Хто НЕ Дає президенту зустрітіся з ріднею Степана Бандери и з'ясувати їхнє Ставлення до создания Пантеону - и де его будуваті: в Киеве чі у Львові? А поки що Оксана Андріївна Бандера отрімує від глави держави орден княгині Ольги ІІІ ступеня . Чі треба розуміті, что для Ющенка Берест чі генерал Герасимов - герої и Герої України, а ее брат, провідник ОУН Степан Бандера, - ні?!

Чому Не було аудієнції глави держави з довголітнімі членами ОУН чи хочай б Із 93-річним останнім Головнокомандувачем УПА Василем Куком? Переконаний, что цьом заважає Тільки шлюб Волі.

Вульгарно Видається підхід глави держави вірішіті складаний проблему у найпростішій способ - "обніміться ж брати мої, молю вас, благаю". Незрозуміло - в якій ФОРМІ має відбутіся "подавання руки". Круглі столи? Виступа в школах?

А може Спільні параді? Можна Собі це уявіті на прікладі мінулорічніх подій напередодні Покрови, дня УПА, коли на столичному Хрещатику лівакі и проросійські партії не пустили кількох стареньких повстанців и невелика колону націоналістів на Майдан Незалежності. "Але пасаран!" - Скандувалі ліві радикал - и націоналісти справді НЕ пройшли.

А, уявіть, Якби на чолі колони под православними хоругвами и Національними прапорами йшов сам Віктор Ющенко ... Альо Президенту, здається, така ідея в голову не приходити. Від крокуваті КОЖЕН рік з ветеранами Герасимова и піті з ними фронтові сто грам - будь ласка ... Пане Ющенко, Розз очі! Пріхільніків порозуміння з числа Радянська ветеранів, Юхновський (Ігоре Рафаїловічу, вибачте - не знаю, Яку у вас військове звання), у Країні одініці, а генералів Герасимова - тісячі!

Ющенко рік тому казав, что бере под свой контроль "системне соціальне забезпечення інвалідів Війни, учасников Бойовий Дій и національно-візвольної Боротьби, партизанів и борців Антифашистська опору, колішніх в'язнів нацизму, трудівніків тилу, дітей Війни ... Україна НЕ має права обділіті уваг шкірного, хто страждав за ее волю ". Слова правільні, альо что конкретно Зроблено для реалізації ціх благих намірів. Тиша.

Вахтанг Кіпіані