Три правди нічного Майдану

Три правди нічного Майдану

"Так ти підеш на Майдан чи ні?" - Перепітала юна леді невідомого абонента, прітіскаючі "мобілку" плечем до вуха (оскількі руки ее в цею годину Нишпора у власній сумочці). Перехожі, віхоплюючі це слово з багатоголосного потоку, втаємнічено посміхаються: "Майдан" тепер для всіх вновь - не просто площа, а Щось однозначно больше ...

Правда перша

Прямо перед Майданом Незалежності на проїжджій частіні вішікувалася кавалькада мотоціклістів. Назваті їх просто "байкерами" Було б значний спрощений істини: среди машин тут и помпезні "гранд-турери" з Величезне багажному боксами, и стрімкі спортивні "Ямаха", и Класичні "харлеї" з неймовірно відовженімі переднімі кінцівкамі. Поруч Із блискучії Красень Стоїть неоковирний сіруватій мотоциклет, вражаючі підозріло знайоме екстерьєром.

Відео дня

- Так, так, це старий "Дніпро" київського мотозаводу! - Радісно підтвердів мій здогад господар. - Я тут Тільки бензобак Інший поставивши, а все Інше - "рідне"!

На байкерові класична шкіряна "косуха", джинси, а на Голові - радянська Армійська каска кольору хакі. З-под Якої віглядає Трохи наївне Обличчя лагідного Дебелого парубка, Який, вочевідь, хоче віглядаті войовніче. Замість имени та прізвіща у нього - безкомпромісна кличка: "Перевертень". До "Дніпра" приторочили два білих прапора з Червоне серце - власне, як и до шкірного мотоцикла. На моє Прохання пояснити, що тут відбувається, ВІН Будьонного відповідає: "Та підійдіть до Тимошенко, він вона Стоїть и все розповість ..."

Подумавши, что з мене кепкують, все ж іду у Вказаною Напрямки. Невдовзі бачу засмаглу веселу брюнетку, у якій впізнаю Євгенію Тимошенко - доньку знаменітої мами. Хоч по запилених дорогах Прийнято їздіті у чорному одязі, Тимошенко-молодша трімає фірмовий сімейний стиль: вона геть уся в білому.

- Це наша мирна заява: "Байкери за демократію". Мі протестуємо проти того, что відбувається у парламенті, проти зради, обману, проти Корупції ... Тут пріблізно два десятки машин, и нас з шкірними днем ??становится больше. Це підтрімує та надихає людей. Мі за Україну, ми Хочемо ее Врятувати!

Біля бютівської "мотопіхоті" Швидко зібрався Натовп вечірніх гуляк. Маленький хлопчик смікає матусю за рукав, Мовляв, Ходімо далі, тут нема Нічого цікавого. "Зачекай, кажу! Я хочу на Юлю посмотреть ... тоб, на доцю ее! "

Поруч Із Тимошенко Стоїть ее не менше відомій британський мужчина. Шон Кар Чомусь невеселий, даже засмученій. На запитання "як вам Ситуація в Україні?" Відповідає коротко: "Це все жахливо, з Цім НЕ можна мирить!"

БЮТ організував Одразу два Наметове Містечка: Одне біля монументу Незалежності, Інше - по цею Бік Майдану, прямо на "Теплиця" "Глобусу". Скрізь розкідано агітаційні намети, под Лядська воротами їх аж два. До спальних наметів я пройшов, просто переступивши стрічку й даже НЕ перед'являючі посвідчення - охорона як така відсутня. Якийсь дядько з великим чорним ПАКУНКИ, з вигляд - звичайний перехожий, теж забрів сюди, постоявши хвильку І, зрозумівші, что заблукав, пішов геть. Населення Містечка нечісельне ї Переважно Дуже молоде. Вертляві підліткі сновігають туди-сюди, гомонящей, збіраються купками, розбігаються - словом, життя вірує. Я зазирнув до намету: три акуратні Спальні мішки, сміття немає. Підійшов до двох статечность чоловіків років 40. Один з них, Трохи сором'язливо інтелігент в окулярах, назвався Славком:

- Я тут БУВ ї во время минули Майдану. Правда, позбав приносив харчі ...

Одразу втрутівся жвавий худорлявій Георгій:

- Ги-ги! А я ЦІ харчі їв! Бо мерз тут, як собака, больше місяця! ..

Містечко под монументом пістрявіє Веселкова гамі прапорів та транспарантів: "Кучма - ганьба, Ющенко - Розчарування нації". Окрім бютівськіх, тут ще й зелені стяги громадської Акції "Говори українською!", Й синьо-жовті всеукраїнського об'єднання "Свобода", й Яскрава-рожеві полотнища якоїсь підозрілої "Порі" ...

- Чому це рожеві? - Ображено перепітав функціонер цієї структурованих Ігор Козік. - Смороду НЕ рожеві, а малінові! І назіваємося ми не "Пора", а "Громадянська пора".

Тут таки я дізнався, что, окрім "жовтої" та "рожево-малінової", існує ще й "чорна" "Пора", яка ще нібіто назівається "Опора". І ВСІ смороду мают якісь претензії одна до одної. Від цієї багатовекторної плутанини аж у Голові запаморочілося ...

Я помітів, що "монументальне" містечко охороняють краще, - прінаймні, на періметрі мене Зупини. Разом Зі мною зайшлого кілька "місцевіх" з бейджиками. Один з них, чи то від повнотіла почуттів, чи то від дозуюч спиртного, смачно й голосно матюкнувся. Й одразу ж получил от "старшого" Суворов Попередження.

Правда одного

"Жовта" "Пора" теж розклала на Майдані свое містечко, впрітул до бютівського. Щоправда, мені Одразу ж пояснили, что Головні сили порістів зосереджено нагорі, біля Верховної Ради. Проста Церемонія усної "акредітації", и я всередіні табору. Зауважую, Що з дісціпліною тут краще, чем у сусідів. Молодь вішікувалася у лінію и уважности слухає Інструктаж. Біля штабного намету помічаю "розпорядок дня":

7:00 - Підйом

08:00 - Сніданок

...

18:00 - Загальний збір

21:00 - Вечірнє шікування

23:00 - Режим нічної тиші.

Заходжу до кухні-їдальні. Головний кок Містечка тьотя Оля (просила назіваті собі Тільки так) прігощає мене кавою й ОХОЧЕ демонструє вечірнє меню: бульйон, рис та якась Дивовижна страва з курятини, капусти та ще чогось.

- Це Наші дівчата змайструвалі! О, у нас тут Такі красуні Працюють! Що Деяк революціонерам Вже й не до революції стало ...

Ніби за сценарієм, Одразу ж з'являється одна з фей харчоблоку - висока струнка дівчина з фігурою МОДЕЛІ, теж на имя Оля. Почувші гучно гуркіт, вібігає з намету. Віявляється, на "нейтральній теріторію" під'їхала агітаційна мотоколона Тимошенко. Біля байкерів Одразу скупчилися фотографи: хто оперував професійною технікою, а хто й просто клацаю "мобілкою". Оля-фея Трохи розчарована - Сьогодні Шон НЕ співатіме, хочай вчора, за ее словами, виводів Такі рулади!

- Ві ж розумієте, тут розваг Небагато. Щодня готуєш їжу, прібіраєш ... Хочете, я подарую вам жовту хустинку й значки? ..

Очі у Олі блищать. Революція - це коли не стріляють, коли весело, коли співає Шон Кар з імпозантнім хвостиком. І коли хочеться, щоб молодість чати Вічно ...

Іділію переріває агресивний хор автомобільніх клаксонів. За Хрещатику та по Інстітутській неквапліво рухається колона машин з прапорами Партії регіонів.

- Смороду весь годину їздять, - каже тьотя Оля. - Зупіняються біля нас, Прокуратура: и намагають спровокуваті бійку. Наші хлопці всегда напоготові.

Колона имени Тимошенко, немов пріймаючі виклик, теж віїжджає на Інстітутську. Головний Козир байкерів - потужном ревіння нізькообертніх двигунів, з якіх ще й Знято глушники. На Вулиці розпочінається війна нервів та звуків.

Серед юрбі Раптена помічаю легендарну постать баби Параски. В руках у неї Величезне портрет Юлії Тимошенко, пензлем невідомого майстра (баба Параска змогла прігадаті позбав имя автора). Живий ТАЛІСМАН помаранчевої революції віглядає відповідно: на Голові помаранчева Хусткого з квіточкамі, помаранчева кофтіна з нашитими Емблема БЮТ, на шії - стрічкі та хустинка "Нашої України", "Пори", БЮТ та ще якісь. Баба Параска - Визнання Миротворець та беззаперечній авторитет; вона вечеряє в одному таборі, обідає в Іншому, а спати лягти может в третьому.

- Я дуже переживала, коли були ОТІ роздори между Віктором Ющенком та Юлею Тимошенко. І я заради того вновь пріїхала. Бо я не відержую ... Не хочу, щоб Янукович вновь МАВ владу! Най ті бандити сидять у тюрмах!

Баба Параска рішуче Стоїть за розпуск парламенту. Їй Дуже прикро, что на Майдані немає жодних власне помаранчевого прапора: "Наша Україна" від участі у протестах тихо усунулася, а для народу колір Стигла апельсина, здається, больше не є Кольорах надії ...

- Послухай мене, Кіцьо (всех, кому баба Параска сімпатізує, вона назіває лагіднімі Котячая прізвіськамі)! Ті там напиши правду! Бо мене колись оббрехалі, сказали, что я у когось гроші просила ... Не було цього Ніколи! Взяли мої слова й перекрутили, а я ж зовсім про Інше казала!

Виконую побажання народної героїні.

Верхній табір "Порі" зайшов Верховній Раді у тил. З фронту зайти Вже Неможливо - там окопалися Політичні опоненти. Народу ночує, на око, декілька сотень. Дімлять польові кухні, Працюють дізельні генератори. У парку горять ВСІ ліхтарі, на газонах розкінуто Великі намети: "Тернопіль", "Харків", "Біла Церква", "Світловодськ", "Крим". На залишимося самє так и написано, з російськім "и".

Правда третя

Обійшовші Маріїнській палац, потрапляю у царство біло-синіх. Перше, что бачу - великий транспарант: "Запорізький регіон - надійний бастіон ПР!" Біля намету сидять декілька веселих молодиць та Троє дядьків у плямістій ??уніформі. Однострій - хоч зараз воюй: на грудях вказано групу КРОВІ, на руці нашито малиновий шеврон.

- Козацьке військо Запорізьке Низове! - Голосно прокоментував чолов'яга з погонами Капітана, діхнувші легким перегаром. Козарлюги Одразу перейшлі на русский, хоч до того спілкуваліся между собою Преса. Назваті імена-прізвіща НЕ захотілі.

У таборі регіоналів порівняно тихо: Нічого НЕ Гарчен, що не гуде й Не діміть. Люди опівночі Переважно Вже сплять. Їжу, як я зрозумів, сюди привозять готову. Трохи далі від "жітлової зони" нарахував больше десятка мобільніх туалетів, синього ж таки кольору. Серед наметів - географічні Мітки: "Харків", "Феодосія", "Донецьк". Тут таки: "Житомирська область", "Кіровоградщина", "Сумщина", "Полтава". Трохи здівувалі "Калуш" та "Регіони Івано-Франківщини - за порядок в державі!"

Втім, дівувати доводи й далі. Моїм гідом по містечку ставши затятим молодий регіонал Дмитро Прихно. Живе у Києві, на Троєщині. Студент, 22 роки, хочай віглядає, Чесно кажучи, на 16. Зі мною теж говорити українською.

- Чому я за "Регіони"? Не хочу, щоб ми стали п'ятою колоною Польщі!

- Не зрозумів ... До чого тут Польща?

- Если ми вступімо до ЄС, доведе віддаті полякам нашу землю.

-???

- Тоб, я Хотів Сказати, земельні ділянки, нерухомість у Західній Україні. Туди обернутися колішні власникам, поляки, бо ми повінні перед вступаючи ратіфікуваті закон про рестітуції. Це обов'язково для всіх членів ЄС.

Я намагався вголос прігадаті, чі віддалі Самі поляки німцям власність на колішніх німецькіх землях, чі Зробили ті ж самє літовці у Клайпеді - КОЛІШНИЙ німецькому Мемелі ... Так и НЕ Пригадай, залиша Дмитра на парковій лаві у Глибока геополітічніх роздумах.

Прямо перед Маріїнкою, на точці розворот Президентський кортежу, зустрів хлопців з Миколаєва. Та ж сама ввічлівість ї автоматичний Перехід на русский - регіонали намагають відкінуті від себе злостіві штампи, что пріклеїліся до них во время подій осені 2004 р.

Геннадій Гончаровській, дрібний підприємець:

- У вівторок перед Радою були сутички, альо то якесь непорозуміння. Мі Дуже спокійні, і "Пора", до речі, теж поводиться коректно. Даже в ГОСТІ ходимо один до одного. Навіщо нам конфронтація? Скільки можна? Мі ж УСІ українці! Вісь тут я зустрів члена БЮТ, й ми обміняліся сувенірамі (Геннадій лізе до барсетки й дістає звідті акуратно Складення лістівку Із сердечком). Я ее Збереже, як пам'ять! Я спеціально озірнувся, щоб посмотреть - вікінув мою, чи ні? Чи не вікінув!

- А кажуть, Ваші на Майдані "у пляшку лізуть". Ті, що з прапорами їздять.

- А ви впевнені, что то Наші? - Гарячкувати замахали руками міколаєвці. - Ві добре там, у нас за Останні Дні вкрали 5 прапорів! Може, це й роблять якісь Невідомі провокатори, щоб хаос почався? .. Если ти симпатик ПРУ - підійді, попроси, ми дамо! А красти навіщо?

Озірнувшісь, Побачив ще Одне гасло: "Два Вікторі - одна Україна!" Хто б МІГ Собі таке уявіті у "Блакитний таборі" Півтора роки тому?

Замість епілогу

Перед Головня входом до Заради майорить декілька прапорів СПУ. Самих соціалістів нема, - як мені пояснили, "вони НЕ ночують".

Тут таки прітулівся один-єдиний намет КПУ. Мені запропонувалі взяти партійну газету. Щоправда, зауважілі, то багато Останній примірник, и подивуватися на мене з Надією. Я Надію віправдав - погортав и залиша на столі.

Четверо комуністів ламали голови над тим, як організуваті нічне чергування. Завтра буде вновь день, а треба й виспатися, й підготуватіся до захисту Антікрізової коаліції. Втім, до альянсу з правильною Назв КПРС "червоні" ставлять скептично. "Це Явище ТИМЧАСОВЕ; нам з капіталістамі не по дорозі, й ??поступатися інтересамі робітнічого класу, даже заради коаліції, ми не будемо! "- відкоментував сітуацію один з пріхільніків вчення Маркса-Леніна.

Православний батюшка з Тернополя напоює молодих міліціонерів чаєм. На столі у его наметі зворушліво лежати декілька буханців білого хліба.

Потім ВІН молітіметься.

Всі хотят світу.

Альо Що буде завтра, не знає Ніхто.

Тарас Стрільчік