До корита пробитися важко, а відвикнути від нього неможливо

Коли говорять, що народ мовчить, ймовірно, мають на увазі те, що презирство - це саме мовчазне з усіх наших почуттів. Ось сказав клятвено "Ми не зволікаємо!" Такий собі Кисельов, голова колгоспу з Криму, який подався в публічну політику, як всі радянські колгоспники на посівну: без бензину і хліба. І що?! Ми, рядові виборці, змушені спостерігати за неявку депутатів-регіоналів НА РОБОТУ теж повинні всім світом покластися, мовляв, не віримо ми більше вашим клятв, Вася! І вважаємо ваш відгул за прогул простим знущанням над електоратом, підмерзає в нетоплених квартирах в умовах двовладдя.

Чи не менше доморощеного трибуна Кисельова здивував відомий юрист без диплома Роман Зварич: ми, мовляв, згодні-с в спікери рушити хоч Плюща, хоч кого завгодно, хто буде угодний Президенту . А Зварич не замислювався, чому НУ-НС відразу не висунув в голови Верховної Ради великодосвідченого Плюща замість перспективного Кириленко? Напевно, тому що з Плющем на чолі парламент аж надто нагадуватиме Верховну Раду часів Кучми. Та й важко Івану Степановичу побути ПРОСТО спікером: він відразу ж, як і Ткаченко або Мороз, перетворить своє крісло в такий пост в нашій Батьківщині, про який класно сказано: не перший, але й не другий. Всі ці резонні сумніви, напевно, і рухали тим мозковим центром, який пред'явив виборцям на дострокових виборах таку оновлену і молоду першу п'ятірку НУ-НС, яка, власне, і дозволила президентської партії подвоїти результат у порівнянні з березнем 2006 року. І ось народ зробив свій вибір: далеко крокуючі хлопчики обійшлися і без Зварича, і без Плюща. Тепер можна тільки реалізувати, а не підредагувати цей вибір. Хоча, може, для уродженця Нью-Йорка такий підхід до українського народовладдя і здається логічним: чому б, справді, чиновникам-лизоблюд як слугам народу не вибирати - ЗАМІСТЬ парламенту - ТЕХНІЧНОГО керівника Верховної Ради? Так може і прем'єр-міністром Польщі замість переможця дострокових парламентських виборів Дональда Туска нехай побуде, наприклад, Жерар Депардьє? По-перше, все ж можливо, по Зваричу, якщо цього хоче Президент. А, по-друге, це відповідатиме старої польської традиції: запрошували ж на польський престол французьких принців за часів королеви Марго! Якщо і є необхідність доводити те, що легітимним прем'єр-міністром той же Балога може бути тільки на Закарпатті, то тільки тому що наш політикум так і не зрозумів: Кабінет Міністрів України повинен представляти ВРЮ України, а не вузьке коло палацових наближених. Проведена протягом останнього року протекціоністська і інфляційна політика уряду мільйонерів була опротестована на виборах більшістю (!) Електорату: адже насправді "Проти" цього уряду голосували і ті виборці, які голосували "За" комуністів, соціалістів і ПСПУ.

Люте ж небажання діючих міністрів-капіталістів йти у відставку і в опозицію поступово перетворює нашу демократію в якусь пародію на народовладдя, особливо після оперативної відставки Ярослава Качинського, який програв вибори на кілька тижнів пізніше Януковича, але так і не сховався за спину брата-Президента, як це намагаються всіма правдами і неправдами зробити донецькі (з перевагою в один або два голоси багато правлячі коаліції того ж Ізраїлю не раз формували успішні уряду на довгі роки). Імідж України як країни засніженого Майдану, як країни, яка йде до Європейського Союзу, перебуває сьогодні під загрозою. Подивіться на найближчий приклад: дві головні фішки багаторічного піару були втрачені днями Михайлом Саакашвілі під час силового розгону мирних демонстрацій на проспекті Руставелі в центрі Тбілісі. По-перше, Михайло - більше не улюбленець Америки (його методів починають попросту соромитися); по-друге, він - більше не найдемократичніший президент в пострадянському світі (революція троянд виявилася з гострими шипами). Нашим плутократії варто проаналізувати цей гіркий приклад і зрозуміти: це тільки переможців не судять!

Так, банкують у нас знову, як і в часи Кучми-Кравчука-Щербицького, на Банковій, де замість скромного європейського офісу, про який так мріяв Ющенко, знову відродився якийсь ЦК: бо тільки ЦК може тримати того ж Наливайченко довше двох місяців у статусі в.о., а багатьох начальників, давно переступили пенсійний вік, на чолі відомств. Для ЦК закон не писаний і за термінами формування уряду ЗА ПІДСУМКАМИ дострокових парламентських виборів, проведених за ініціативою Президента. Але хочеться нагадати цим багатотисячним клеркам-трутням, які десятиліттями окопувалися на Банковій-Орджонікідзе і яким так подобається, що за ними бігають, як собачки, переможці парламентських виборів: коли старий холостяк бере собі НАРЕШТІ молоду дружину, то він заслуговує своєї долі.