Зоряний юнак чи "кіндер-сюрприз" української політики?

Леонід Кравчук, Іван Плющ, Олександр Мороз, Олександр Ткаченко, Володимир Литвин ... Навряд чи хто-небудь з політичних аналітиків ще місяць тому міг подумати, що цей ряд немолодих і пошарпаних життям політиків, які відсиділи свої терміни в кріслі спікера Верховної Ради незалежної України, буде продовжений ім'ям 33-річного не надто відомого широкій публіці молодої людини.

Фото прес-служби Верховної Ради

Хоча про нього, як про компромісного кандидата в прем'єр-міністри від Ющенка, якого без зайвого драматизму можуть прийняти "донецькі", говорилося вже давно.

Важливі складові секрету його кар'єрного успіху - вміння бути "своїм" у ворожих таборах, вміння грати на протиріччях Ющенка і Януковича, вміння отримувати політичну вигоду зі свого іміджу професіонала і "яппі" (відсутнє в українському "політикуму" амплуа), а також ефективна командна гра - вбудовування "своїх" людей в усі щілини контрольованого владного ресурсу.

Існує, як мінімум, три елітних контуру, три невидимі руки (плюс одна видима), що підштовхують по життю зоряного юнака.

По-перше, це мережа увійшли до загальноукраїнську еліту земляків Яценюка з Чернівців. Не Бог звістка яких кар'єрних висот досягли уродженці цього чудесного міста, проте знайомства і земляцькі стосунки юного спікера з українським "комісаром Катанья" Геннадієм Москалем, екс-міністром соціального захисту Михайлом Папієвим, екс-держсекретарем Олександром Зінченком, покійним олігархом Ігорем Плужніковим, що мають відношення до створення "РосУкрЕнерго" міжнародним газовим королем Дмитром Фірташем, "олігархом від музики" і "другом всієї еліти" Яном Табачником - це теж непоганий ресурс.

По-друге, чималу роль у трудовій біографії нового спікера зіграв зять екс-президента Кучми Віктор Пінчук і всі його можливості (зокрема, коли Арсеній був заступником голови Нацбанку України, його главою був Сергій Тігіпко - екс-голова пінчуківської партії "Трудова Україна" ; раніше міністром в кримський уряд Яценюка запросив Валерій Горбатов - теж член "Трудової України"). Вважається, що йому симпатизував також і колишній спікер Верховної Ради Криму Борис Дейч. Враховуючи їх міжнародні зв'язки і рівень інтегрованості у світову еліту, це колосальний лобістський ресурс. Арсенію пощастило - ці люди прийняли його за свого.

Фото прес-служби Верховної Ради

По-третє, це та неформальна мережа зв'язків, яка звичайно називається "Global Government" або "світовий уряд". Суб'єктом впливу виступає транснаціональна і трансконтинентальна еліта, жорстко не структурована, але при цьому здатна впливати на політичний процес не тільки в масштабах Албанії, Грузії чи Білорусі, не тільки в масштабах Франції, Польщі та України, але навіть у масштабі США та Росії, не кажучи вже про численних міжнародних організаціях і ТНК.

Вважається, що Арсеній Яценюк цими всесильними колами також помічений і визнаний перспективним. За однією з версій, саме його - молодого, успішного, прозахідного, який має репутацію просунутого економіста з ліберальними монетаристскими поглядами, - ці кола збираються підтримати в якості можливого наступника Віктора Ющенка на найближчих президентських виборах (поки це малореально) або через одні вибори. Принаймні, сам Арсеній уже "присягнув" цим колам, коли на посту міністра закордонних справ пообіцяв, що Україна підтримає американський план з надання Косово незалежності.

Ну і четверта, цілком видима і відчутна рука, тягне Яценюка вгору по кар'єрних сходах, - рука самого Віктора Ющенка.

У політичний фавор до українського Президента час від часу потрапляють перспективні амбітні україномовні молоді люди - Юрій Павленко, Владислав Каськів, Віктор Бондар. Яценюк з них усіх, безсумнівно, самий інтелектуально обдарована і самий осудний. Крім того, вищеперелічені без Ющенка - просто похмурі екзоти, які запізнилися народитися вчасно комсомольські активісти, тоді як Яценюк і без Президента не пропаде. У нинішній ситуації він потрібніше Ющенко, ніж Ющенко йому.

Фото прес-служби Верховної Ради

Як відомо, для Президента найнебезпечніший союзник - саме Юлія Тимошенко. Серед його оточення і соратників немає людей, здатних "переговорити" її в публічному діалозі. Вільно володіє економічної риторикою і "розумними" словами Арсеній Яценюк - один з небагатьох, хто здатний. Під час нещодавньої передвиборної кампанії він відгукнувся з приводу 300-сторінкової стратегії розвитку України, представленої Блоком Юлії Тимошенко, в тому сенсі, що кому вона потрібна? Адже такі товсті книги ніхто не читає!

Тому Яценюк в якості спікера - це своєрідне протиотруту, президентський ресурс в системі стримувань і противаг проти Тимошенко-прем'єра.

Біографія Яценюка - подарунок для професійного фахівця з елітам.

Народився в місті Чернівці в 1974 році в інтелігентній сім'ї: батько - заступник декана істфаку Чернівецького університету, мати - викладач французької мови в ліцеї.

На початку 1990-х, вісімнадцяти років від народження, з друзями і без допомоги батьків організував юридичну фірму, яка опинилася цілком успішною і співпрацювала з провідними підприємствами міста.

Потім був банк "Аваль", де майбутній спікер дослужився до заступника голови правління. Після почалася суто політична кар'єра - крісло міністра економіки уряду Криму, в якому він запам'ятався спробами перевести документацію на українську мову, крісло заступника голови Нацбанку, перебуваючи в якому, він, згідно з версією його симпатиків, утримав під час Помаранчевої революції гривню від падіння. Далі - крісло заступника губернатора Одеської області, крісло міністра економіки в уряді Єханурова, серйозна зайнятість у Секретаріаті Президента, пост міністра закордонних справ в уряді Януковича.

Для одних Яценюк - це обличчя нової, що народжується на очах української контреліти, готової через кілька років змести нинішніх "старих" і взяти на себе відповідальність за країну і народ.

Для інших Яценюк - це віртуозний кар'єрист, здатний найближчим часом стати надійним і ефективним провідником західних (передусім американських) політичних інтересів і перетворити країну на сателіта США.

Який вибір зробить сам Арсеній Яценюк - залежить від нього самого. Адже робити вибір, брати відповідальність за принципово важливі політичні рішення - саме це початкова сутність політичної професії, а зовсім не клоунада, як багато хто думає.

Про такі зазвичай кажуть: "Далеко піде". Але він вже прийшов. Вище - тільки зірки, президентське крісло да "світовий уряд".

Цікаво, куди його закличуть далі?