УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Корабель продовжує тонути і після того, як його покинули щури

Корабель продовжує тонути і після того, як його покинули щури

Верховна Рада знову перетвориться в гетто для мільйонерів. Натомість українська атрибутивна демократія в самому розпалі: щоб просто дочитати до кінця у бюлетені назви 21 блоку і 17 партій, рядовому виборцю знадобляться окуляри і 10-15 хвилин вільного недільного часу. Причому "колишні" не шкодують для свого порятунку в ході парламентських виборів ні грошей, ні репутацій, ні нашого здорового глузду, ні свого самолюбства.

Відомо: якщо кричить гордість, значить, розум мовчить. Так, старі і нові еліти повинні допомагати один одному, як допомагає нога нозі, рука руці, верхня щелепа - нижньої. На Партз'їзду, які сповідують чотири основних українських ідеології - марксизм, націоналізм, солідаризм і кар'єризм, спрацював загальний закон геоботаніки: новий ліс виростає на згарищах тільки на перегної з бур'янів (якщо зрубати бур'яни, то на місці пожежі зростуть не сосни, а знову бур'яни). Помаранчевим лідерам, щоб зберігати ангельські відносини - кому з бранцями тирана, кому з його катами, довелося запастися диявольським терпінням.

Гутаперчеві партсписки вмістили майже всіх бажаючих. Терпець урвався тільки пару-трійку разів: у випадку з заслуженим шпиком республіки, якого раніше тримали поза "палатки", куди він заходив час від часу справити малу нужду. Тепер Колі дозволили побути в самій наметі за умови, що виходити він буде тільки по нужді і під посиленою охороною. Причому Болівар Соцпартії не витримав відразу двох - ні сумнівного Мельниченко, ні несомневающіеся Луценко. Литвин же з Ротару, але без Пінчука став, звичайно, більш проходімістее; а Волкову буде нудно поза кошари ...

Втім, не бездоганні партсписки, що складаються виключно з стовпів суспільства, не гроші за "Криворіжсталь" роблять народи щасливими, а правота. Переможці, схоже, забули: сама гірка правда корисніше самої солодкої брехні. І коли без тепла сидять Дніпропетровськ, на межі енергетичної катастрофи Донецьк і Харків, тобто три найбагатших міста України, то розумієш: більшість олігархів і вищих чиновників вирішили оплатити свої передвиборчі піари, як завжди, за рахунок населення. До речі, під час і після "успішного" губернаторства Єханурова дніпропетровські пенсіонери всю весну, літо, осінь, а тепер і зиму живуть без гарячої води (хоча газу, нафти та вугілля, здобутих в Україні з головою вистачає, щоб опалювати всі квартири і будинки, нагріти воду українцям). Може, це у нього і в масштабах країни такий "європейський" фокус показати вийде? Цілком можливо, якщо врахувати невсипущу "турботу" Єханурова-яценюків-москалів про "інвесторах"-олігархів: їм би швидше і спритніші підписати мирові угоди по сумнівно прихватизувати свічковим заводикам, на що, до речі, ні вони, ні їхні батька не отримували мандат від українського народу ні на виборах, ні на референдумах. Ось і споживають дешеві вироблені в самій Україні, а не на Ямалі енергоносії суб'єкти тіньової економіки, а не підмерзає, як після справжньої революції, населення.

Втім, енергетична пасивність і безпорадність прем'єр-міністра, який так і залишився вічно другим за великого економіста Ющенко, спирається, звичайно, на безкарність Івченко, якого тепер, правда, затиснули в лещата грамотні Васюник та проворотістие шредери. Одне зрозуміло точно: за Кучми російські закривали очі на те, що молодший брат "тирить" з газової труби, а при Ющенку - ні. Чому так? Пам'ятаю геніальну фразу Володимира Філенка зразка 1991 року, звернену до Президента: коли малолітка нападає на здорового мужика і молотить його Кулаченко по грудях, то це не страшно. Страшно, коли хлопчисько підстрибне і хоча б випадково по морді мужика цього трісне. Так, рани, що наносяться братніми народами, як правило, не смертельні, але й не гояться ніколи. А от подолати спокусу набити морду сусідові, видно, можна лише, піддавшись йому ...

На тлі запеклої газової війни з Росією не могли не загостритися внутрішні політичні "болячки". Так, ганебний провал у парламенті чергового пінзеніковского художества під назвою проект бюджету на 2006 рік (всього 122 голоси "За"), як і фактична відмова від голосування за нових суддів Конституційного суду (лічильна комісія ВР всього 64 бюлетеня змогла видати на руки) показали: ющенківські накачування під виглядом так званого політради більше не вражають таких вразливих за часів Кучми народних депутатів (Борис Беспалов міг би на цю тему навіть повізжать в черговому телеефірі, мовляв, дивіться - чергова перемога помаранчевих: ніхто нікого більше не боїться). Боюся, що Ющенко так поки і не зрозумів, навіщо можновладцям батіг і пряник (нинішній бардак, до речі, повністю знімає будь-яку "провину" з тих народних депутатів, які відправили початківця прем'єра далі вчитися науці влади). І якщо як і раніше ставний Ющенко вважає під час нинішнього системної кризи призначення сильного і компетентного прем'єр-міністра маленької жертвою, то він зобов'язаний принести її заради народу; а якщо великий - то ще не пізно принести її заради себе!

Віктор Чайка, шеф-редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua