Про те, як Ахметов з женихами мене знайомив

Міні-металургійний завод "Істіл"

У четвер в Донецьку народні депутати - члени комітету ВР з питань економічної політик - намагалися розібратися: чи потрібні країні Спеціальні економічні зони та Території пріоритетного розвитку. В якості наочних прикладів вибрали три підприємства - шахту ім.Засядька, міні-металургійний завод "Істіл" і завод "Норд", що функціонували раніше в режимі пільгового оподаткування. Пообідавши в "Донбас-Паласі", остаточне рішення комітетники спробували взяти на підсумковому засіданні.

До консенсусу прийшли не відразу - дискусія про співвідношення шкоди та користі СЕЗ і ТПР досить давня. У колишні часи їх називали мало не головним двигуном економічного прогресу, а перший помаранчевий Прем'єр Тимошенко, навпаки, охрестила "чорною дірою, що поглинає мільйони". Суперечки не припинилися навіть після того, як Президент своїм спецуказом зовсім їх скасував. Не припинилися тому, що уряд Януковича незабаром спробувало ініціювати відновлення СЕЗ і ТПР.

"Думай про якість щохвилини!"

- Це катастрофа! 80% нашого виробництва йде на експорт! Трагедія! Що у нас продають? LG всякі і "Самсунги", які в Китаї зроблені! Розумієте, в Китаї?! - Сурмив господар "Норду" нардеп Валентин Ландик, починаючи екскурсію по своєму заводу. - Тут є міністр економіки, нехай він почує! Нехай висновки зробить!

З далекого лівого кута залу на міністра Володимира Макуху з глузуванням споглядав величезний дерев'яний ведмідь, зображений офіціантом - через лапу перекинуто рушник.

На таці замість наїдків - маленька моделька пузатого холодильника. Пан Макуха зажурено зітхнув - ще й обідню годину не настав, а усіляких конструктивних пропозицій він вже наслухався чимало. Вранці на шахті імені Засядька Юхим Звягільський, оповідав про впровадження ступеневої системи щодо відведення із забою небезпечного метану, дорікав:

- Ми все робимо за власні гроші! Ні копійки у держави не беремо. А це ж мільйонні витрати, мільйонні! Країні треба це? Ні, це нашим людям треба - щоб трудитися в безпеці. І ми поступово прокладаємо шляхи відводу газу метану, веземо з-за кордону дороге обладнання, ПДВ при цьому платимо, ввізні мита платимо! Без мит-то хоч можна було обійтися?

На заводі "Істіл" Макусі вдалося трохи перевести дух - за шуму виробництва міркувати про високі економічних матеріях не дуже-то виходило. Тим більше - під прикриттям захисної білої каски.

У досить компактному цеху лили метал. Особливо цікаво було спостерігати за процесом з оглядового майданчика диспетчерської, розміщеної десь на рівні третього поверху. "Якість визначає роботу підприємства!", "Думай про якість щохвилини!", - Свідчили написи в сходових прольотах. Під самою стелею ковзали величезні чани з розпеченою лавою. Перекидаючись, їх вміст здійснювало звивистий шлях, перш ніж у вигляді довгих металевих балок потім складалося стопками на виїзді з цеху.

Інвестор "Істілу" - компанія з Віргінських островів. Попросту - офшорка, що належить якомусь іранцю Фаруку Сіддікі, який закінчував свого часу донецький політех. Після інституту він стажувався на заводі, а потім просто викупив малу його частину.

"Помаранчевих холодильників більше не робимо"

"У наше століття глобальних змін не чекай хороших перспектив без постійних поліпшень" - цитатою з Петра Калити, виведеної на величезному біло-блакитному транспаранті, зустрів Макуху, іже з ним - інших делегатів, перший цех "Норду".

- Помаранчевих холодильників ми більше не робимо - з моди вийшли, - пояснив "Обозу" молодий працівник.

- З політичної?

- Ні, взагалі з моди, - кілька здивувався чоловік.

- Про що ви говорите, які "Самсунги"? Там хіба якість? Це ж смішно? Китай! - Все гнув свою лінію Валентин Ландик. Звиклий вже водити на підприємство політичних екскурсантів (відвідування зразково-показового "Норду" - майже традиційний пункт програми усіляких офіційних візитів до Донецька - С.К. ), він вивчився говорити голосно. Ледь зачувши його трубний поклик, заблукати у вузьких лабіринтах з кип дверей, стінок, піддонів, ящиків з компресорами було вже неможливо.

- Не потрібні мені ваші пільги! Я прошу рівних умов! Рівних! Для всіх однакових! - Заявив він, з силою жбурнувши про земь готову "коробку" новенького холодильника, демонструючи, тим самим, її міцність. Прийом вийшов видовищний - публіка навіть завмерла на мить від несподіванки, також - від виробленого шумового ефекту.

- А давайте ми цілий холодильник на пів кинемо! - Запропонувала я Ландику в іншому цеху. Тут вже готові та запаковані агрегати, підвішені на гачки, їхали кудись вгору по конвеєру. Як з'ясувалося пізніше - на упаковку.

- Що ж ви на збірці не сказали? - Забарився нардеп, прикидаючи, мабуть, який мороки варто зупиняти зараз конвеєр, стягуючи з нього важковагове виріб.

Виручив стояв біля екс-глава ФДМ Михайло Чечетов, який повідомив: у нього вдома стоїть, звичайно, "Норд", і за його надійність, да фортеця він ручається особисто.

"Все Пинзеник винен!"

У холі "Донбас-Паласу" гостей зустрічали колеги по комітету - Ринат Ахметов і Борис Колесников.

- Як ви ставитеся до того, що вашого старшого сина зарахували до когорти найбільш завидних женихів України? - Відразу запитала я у Ахметова.

- Так? - Здивувався той.

- Як багатого спадкоємця.

- Мені б хотілося, щоб він сам це заслужив. Своїми силами, а не моїми капіталами - кілька зніяковівши сказав він і відійшов на пару кроків. Численна свита тут же оточила його, тягнучи кудись на протилежний бік холу.

- Соня, Соня! Іди сюди, з женихами познайомлю! - Рознеслося раптово через кілька секунд. Я обернулася. Ахметов, який стояв метрів за п'ять від мене, привітно махав рукою.

- Якими женихами?

- Найкращими в Україні! - Пояснив, тягнучи до вікон зимового саду. Там на заскленій веранді пили чай четверо футболістів "Шахтаря".

- Мої хлопці - моя гордість!

- А це що за хлопчик симпатичненький? - Підіграла я, вказуючи в спину одного з них.

- Так, все, пішли знайомитися! - Розсміявся Ахметов, відкриваючи двері веранди.

Нічого не підозрюючи футболісти від такого повороту подій, м'яко кажучи, отетеріли. Власник "Шахтаря" розхвалював всіх разом і кожного окремо.

- Ось, гол вчора забив! - Посміхнувся, киваючи на хлопця в світло-сірій футболці.

- Чи не лаяв вас Рінат Леонідович після гри-то? - Уточнила всяк випадок у інших.

- Ні, він не злий взагалі! - Відповіли ламаною російською.

- Ну, а це вже одружені женихи - резюмував Ахметов, прямуючи вітатися до когось за сусідній столик.

До теми женихів він в цей день більше не повертався, але до футбольних аналогій ще, звичайно, вдавався. Крім них, Ахметов також був помічений в непомірно частому вживанні словосполучення "по більшому рахунку", яке, здається, стало його "відповіддю" популярному "я твердо переконаний".

- Великому бізнесу не потрібні преференції. Ми виросли з коротких штанців! За великим рахунком, нам потрібні не вільні економічні зони, а економічно вільна країна - заявив він, виступаючи на засіданні.

- А Міністерство економіки, замість того, щоб робити нам тут дитячі пропозиції про податкові канікули, хай краще підготує до наступного засідання комітету звіт - чому в Україні найвищий у Східній Європі податок на прибуток - підтримав друга Борис Колесніков.

- Колеги, потрібно приймати рішення. Пропоную взяти за основу кілька головних пунктів обговорення, з перспективою їх подальшого доопрацювання - спробував підвести підсумок майже тригодинної дискусії глава комітету Володимир Заплатинський. У зачитаному ним проекті постанови пропонувалося, зокрема: надавати пільги тільки на конкретні види діяльності, у розмірі, залежному від обсягу інвестицій, виплати зарплат тощо; спірні питання, що мали місце раніше, вирішувати в судовому порядку; підвищити рівень відповідальності держави за надання гарантій інвесторам і т.д.

- Сюди приїхали представники з усього Сходу країни. Люди чекають від нас конкретних рішень, а не рад до суду звертатися - емоційно заперечив Валентин Ландик.

- Але ми не можемо скасувати указ Президента, - відповів Заплатинський.

- Це не указ був, а закон про бюджет, причому незаконно прийнятий! - Зашуміли присутні.

- Все Пинзеник винен! - Раптово вставив Юхим Звягільський, який сидів по ліву руку від Колесникова.

Постанова таки підкоригували, а практику "орієнтації на місцевості" - тобто проведення виїзних засідань комітету у всіх регіонах, пообіцяли розвивати, з тим щоб, як підкреслив Заплатинський, "реально оцінювати економічні перспективи та проблеми регіонів".

Соня КОШКІНА, Київ-Донецьк-Київ

фото Діма Богданов / ОБОЗ