Закон "Про електроенергетику": умови - жорсткіше, можливостей - більше

Підписаний Президентом України від 20 листопада Закон "Про внесення змін до Закону України" Про електроенергетику "деякі" панікери "вже встигли охрестити ударом в спину вітчизняної альтернативній енергетиці. Фактично, ряд експертів навмисно вводять громадськість в оману, заявляючи, що новим документом держава вперше встановлює для компаній, що працюють в галузі поновлюваних джерел енергії (ВДЕ) т.зв. "правило місцевої складової (тобто обов'язкова частка в проекті вітчизняної сировини, комплектуючих, послуг і робіт). Насправді варто згадати, що "правило місцевої складової" з'явилося в Законі "Про електроенергетику" ще в 2009 р., коли в документ були включені розділи, присвячені альтернативній енергетиці і "зеленим тарифом". Також можна нагадати і те, що всі "зелені" об'єкти, здані в експлуатацію цього року, вже мають обов'язкових 15% "місцевої складової". За старим варіантом Закону буквально менше, ніж через місяць - з 1 січня 2013 р. - все "альтернативники" мали б вийти на 30% частки української складової, а через рік - на 50%. Критики документа чомусь зовсім не беруть до уваги той факт, що в підписаному Законі дію правила 30%-ної місцевої складової перенесено на півроку, тобто набирає чинності з 1 липня 2013 р. отримує, що в реальності підприємцям, освоювали ВДЕ, запропонований навіть більш щадний режим обов'язкового використання вітчизняного обладнання, комплектуючих і робіт.

Потрібно враховувати, що кілька років держава дотувала "зелену енергетику", ввівши один з найбільш високих в Європі "зелених тарифів", і надаючи податкові пільги гравцям ринку альтернативної енергетики. Робилося це, з одного боку, для розвитку сектора "зеленої" енергії, а з іншого боку, в розрахунку на те, що частина коштів від високих "зелених тарифів" будуть інвестовані в розвиток власної виробничої бази та відкриття нових робочих місць у вітчизняному машинобудуванні. Все-таки, Україна не настільки багата держава, щоб нескінченно, фактично, дотувати імпорт закордонного виробничого обладнання. Тим більше, що в Україні вже є підприємства, які виробляють всі види обладнання, зазначені в документі Законі (той же Запорізький завод напівпровідників, компанії "Квазар", "Піллар", виробництво вітрогенераторів на базі Краматорського заводу важкого верстатобудування та інші). Звичайно, потужності цих підприємств поки не вистачає для насичення зростання попиту на вітчизняне обладнання. Хоча всім учасникам ринку було відомо, що розмір місцевої складової збільшуватиметься, за три роки дії високих зелених тарифів ніхто не задумався про адекватний розвиток вітчизняного виробництва комплектуючих.

Виходить, що критикувати внесені до Закону зміни - це просто лобіювати інтереси зарубіжних компаній. Якщо зараз не "закрутити гайки", інвестиції в машинобудування так і не почнуться - всі будуть розраховувати на перенесення термінів збільшення розмірів "місцевої складової". Заперечувати необхідність таких заходів - значить, не замислюватися про розвиток галузі в перспективі.

Вельми показово, що за галасом навколо критики правила "місцевої складової", якось замовчуються нові можливості, які відкривається перед вітчизняною альтернативною енергетикою.

По-перше, новим Законом введений "зелений тариф" на енергію з біогазу. Звичайно, розмір тарифу (k = 2,3) дещо нижче, ніж хотілося б. Але давайте будемо говорити відкрито - адже раніше його не було взагалі. Саме через відсутність "зелених тарифів" на біогаз, в Україні основні інвестиції йшли в сонячну і вітрову енергетику, а біогазових станцій експлуатується не більше десятка. А тепер Закон відкриває перед інвесторами в альтернативну енергетику ціле перспективний напрямок.

По-друге, в документі визначення біомаси розширено на тверді побутові відходи, а "зелений тариф" тепер може застосовуватися і для енергії, виробленої на полігонах ТПВ. Це просто колосальні резерви для розвитку та покращення екологічної обстановки, особливо у великих населених пунктах (зараз ситуація просто катастрофічна - тверді побутові відходи вивозять для простого поховання на більш, ніж 4 тис. звалищ і полігонах загальною площею понад 7 тис. га (!); до речі, понад половину цих відходів і є біомасою).

По-третє, нова редакція Закону "Про електроенергетику", фактично, дає старт українському аналогу німецького проекту "Тисяча дахів", в результаті реалізації якого тисячі приватних домоволодінь були обладнані фотогальванічними установками. Сьогодні близько 60% всієї сонячної електроенергії в Німеччині надходить у загальну енергомережу саме від "приватників". З 2014 р. і українські власники індивідуальних сонячних панелей потужністю до 10кВт отримують можливість продавати електроенергію в загальну енергомережу за "зеленими тарифами". Це нововведення здатне стати справжньою революцією в вітчизняної енергетики - адже воно виведе громадян з категорії споживачів енергії в категорію її виробників і продавців.