Політичний "розіграш" "Дніпроенерго"
Завдяки зусиллям Верховного суду України в історії боротьби держави і корпорації "ДТЕК" за другу за потужністю енергогенеруючу компанію Східної Європи - ВАТ "Дніпроенерго" - з'явилася нова "голова". 23 червня ВСУ вдруге визнав незаконними рішення зборів акціонерів компанії від 27 серпня 2007 року, на якому була затверджена додемісія акцій, що дозволила "ДТЕК" претендувати на контроль над ВАТ. Зважаючи затяжний характер протиборства за компанію стратегічного значення, і те, що для держави воно постійно проходило з перемінним успіхом, хотілося б вірити, що двох рішень вищої судової інстанції України на користь держави буде цілком достатньо для того, щоб поставити крапку у справі " Дніпроенерго ". В іншому випадку ми отримаємо свідчення того, що судочинство - формальність в нашій країні.
Рішенням Верховного суду від 23 червня була задоволена касаційна скарга міноритарного акціонера компанії ТОВ "ІК" Бізнес-Інвест "на постанову Вищого господарського суду України від 27 червня 2008 року, яким скасовувалося рішення Запорізького апеляційного господарського суду (21 грудня 2007 року), який визнав недійсними всі рішення зборів акціонерів "Дніпроенерго" від 27 серпня 2007 року. У тому числі і рішення про збільшення статутного фонду ВАТ на 2043434 простих іменних акцій номіналом 25 грн. Таким чином, здійснена в інтересах Донбаської корпорації додаткова емісія ВАТ вкотре опинилася визнана незаконною.
Щоб не бути голослівними при "адресації" допемісії Донбаської корпорації, нагадаємо, за яких обставин вона була здійснена. Збільшення статутного фонду державної енергогенеруючої компанії було ініційоване в виду наявності великої заборгованості "Дніпроенерго" перед афілійованими з "ДТЕК" ВАТ "Комсомолець Донбасу" і ВАТ "Павлоградвугілля". Не без допомоги тодішнього прем'єр-міністра Віктора Януковича корпорації Ріната Ахметова вдалося використати ситуацію, що склалася в своїх інтересах і почати процес виведення держкомпанії з державної власності. Завдяки союзницьким діям Віктора Федоровича, всупереч законодавчого забороні на проведення додаткових емісій на "проблемних" держпідприємствах, уряд схвалив збільшення Статутного фонду "Дніпроенерго" на 52,07% - до 149 мільйонів 185 800 гривень у зв'язку з приєднанням до вхідного в "ДТЕК" ТОВ "Інвестиційне товариство". У результаті, частка корпорації Ріната Ахметова в "Дніпроенерго" зросла до 44,28%, в той час, як участь держави в акціонерному капіталі ВАТ скоротилася з 76,04% до 50% + 1 акція.
Явна пособництво Кабміну Януковича протизаконному розкрадання у держави компанії стратегічного значення фактично підштовхнуло Україну "на поріг" енергетичної кризи. Після проведення вигідною Ахметову додемісії до Наглядової ради і на більшість керівних посад у "Дніпроенерго" були призначені представники "ДТЕК". Згодом їх діяльність звелася до використання виробничого і фінансового потенціалу держкомпанії в інтересах своєї "рідної" корпорації. При цьому, функціонери з ДТЕК вчинений не дбали про те, щоб "Дніпроенерго" працювало за своїм прямим призначенням, і видавало "план" з енергопостачання країни. При подібних реаліях початок судових розглядів щодо законності прийнятих на догоду "ДТЕК" рішень серпневих зборів акціонерів енергогенеруючої компанії, сприймалося логічною реакцією міноритаріїв на події з компанією.
Надію на відновлення справедливості і повернення ВАТ "Дніпроенерго" під державний контроль давали не тільки позитивні в цьому відношенні рішення Запорізького апеляційного господарського суду та Верховного суду України. "Лінія" лідера БЮТ Юлії Тимошенко, продемонстрована під час позачергової парламентської виборчої компанії в 2007 році свідчила про те, що один з головних політиків в Україні займає в ситуації з "Дніпроенерго" продержавну позицію. Юлія Володимирівна прямо негативно оцінювала дії Кабміну Віктора Януковича, і навіть зверталася до Ріната Ахметова з відкритим листом з проханням повернути державі "вкрадену" компанію. Крім того, Тимошенко давала зрозуміти, що повернення "Дніпроенерго" державі сприймається нею одним з першочергових питань, яким зайнялося б очолюване їй уряд.
На жаль, обрання "жінки з косою" главою Кабміну не зрушило проблемне справу з "мертвої точки". Більше того, за час її другого терміну роботи в уряді стало зрозуміло, що і сама Юлія Володимирівна не так вже й патріотична в питанні повернення енергогенеруючої компанії в держвласність. Так, саме при ній Вищий госпсуд зважився на немислиме - скасування рішення ВСУ, що підтвердив правоту який скасував рішення зборів акціонерів "Дніпроенерго" Запорізького апеляційного суду. Після того, як Верховний суд продемонстрував свою солідарність із запорізькими суддями, ВГСУ з грубими порушеннями норм Конституції та процесуального законодавства в черговий раз "нейтралізував" припис апеляційної інстанції. І, як не дивно, вищестоящі влади, попросту закрили на це очі.
Зміна щодо Тимошенко до проблеми "Дніпроенерго" прояснилася пізніше. Судячи з того, як навесні уряд став у відкриту сприяти "ДТЕК" у збільшенні контролю над ВАТ, стало зрозуміло, що думаюча на перед політикеса, в свою чергу, намагається використати ситуацію в особистих політичних інтересах. Старт переговорів БЮТ з "Партією регіонів" у цьому контексті як не можна краще давав зрозуміти, яким саме чином Тимошенко намагається "розіграти" "Дніпроенерго". Задуманий нею "обмін" держкомпанії на партнерство з політсилою Януковича припускав обопільну задоволеність сторін - "регіонал" Ахметов, отримував давно намічений об'єкт, а Тимошенко з його допомогою, як плата за "подарунок" - політичне союзництво ПР. Але, після того, як Віктор Федорович одним махом "поховав" всі надії на створення "широкої коаліції" у складі його партії і БЮТ, стало зрозуміло, що Рінат Леонідович вже не "вирішує питання". У такій ситуації останнє рішення ВСУ у справі по "Дніпроенерго" і сприймається не інакше, як послання Тимошенко бізнесменові про те, що операція анулюється.
Зараз, хоч питання про незаконність додемісії акцій "Дніпроенерго" і вирішено, залишається проблема з тим, яким чином будуть вилучатися у ДТЕК незаконно випущені 2 мільйони акцій компанії. ДКЦПФР, що звичайно виконує місію "вилучення" в таких випадках, за весь час "розборок" навколо ВАТ проявила себе своєрідним "спільником" Донбаської корпорації. Слід зауважити, що навіть незважаючи на останнє рішення ВСУ "Дніпроенерго" продовжує залишатися під контролем приватної, фінансово сильної бізнес-структури. На очах у всього цього вищестоящим властям України слід було б оперативно взятися за доведення починань Верховного суду до логічного завершення. Або поспіх зайва, оскільки "Дніпроенерго" досі розглядається в якості такого собі призу для Ахметова?
