Яка перспектива економічної прагматики Партії регіонів?

Неділя, 26 березень. Схоже, цей день в 2006 році українці очікують навіть більше, ніж Новий рік чи Великдень. "Прийди і проголосуй!" - Звучить з вуст різних неполітичних знаменитостей з екранів телевізорів. Все і всюди нагадує виборцю про те, що його голос важливий, а зроблений вибір буде доленосним для майбутнього країни, в першу чергу - для її економіки.

У світлі набрала чинності політреформи це дійсно так. З таким же ажіотажем, як і півтора роки тому, коли всі чекали, хто ж стане президентом, сьогодні ворожать: хто очолить український уряд. Природно, не менший інтерес викликає і майбутній коаліційний розклад парламенту.

При всій багатоликості спектра політичних сил, що беруть участь у виборах, інтрига розгортається навколо трьох основних гравців: Партії регіонів, "Нашої України" і БЮТу. На початку парламентської гонки електоральні переваги поділялися на два табори, між "помаранчевими" і "біло-блакитними", а виборча кампанія сприймалася як логічне продовження президентських виборів. А до кінця - непримиренні розбіжності в стані "майданної" команди призвели до того, що в боротьбу за місце під сонцем (а точніше, за посаду прем'єр-міністра) вступив БЮТ. Причому, леді Ю і в цьому питанні не забула вдатися до улюбленого прийому: вони всі погані, а я - біла і пухнаста. Хоча, що тлумачного зробила сама Тимошенко, втім, як і її наступник, будучи прем'єр-міністром, досі незрозуміло.

У "біло-блакитних" аргументи іншого плану: мовляв, був наш лідер главою уряду, і економіка нормально розвивалася. Вже цей факт навряд чи хтось зможе заперечити. Навіть Захід, завзятий прихильник і помічник "помаранчевої" революції, визнає це. Про що, до речі, недавно сказав відомий німецький політолог Олександр Рар, коментуючи лідерство Партії регіонів у парламентській гонці. Він зазначив: "У країні є три основні сили - Янукович, Ющенко і Тимошенко, які мають реальну політичну вагу, і це створює умови для знаходження компромісів після виборів. Треба подивитися на результати революції реально. Після третього раунду президентських виборів десь 44% виборців голосували проти "помаранчевих". І не тільки на сході, і не тільки з ідеологічних причин. Для багатьох людей це було прагматичним вибором - вибір стабільності, поступального зростання. Тому і сьогодні Янукович має підтримку вагомої частини населення. Зрештою, багато хто знає, що економічне зростання 2002-2004, під час прем'єрства Януковича, був краще, ніж у 90-х роках ".

Дуже важливо, щоб у майбутньому парламенті основою коаліції став саме економічний, а не політичний інтерес. Від цього виграє вся країна. Як правильно відзначило інтернет-видання "Українська правда": "пріоритетними для післявиборчої влади - незалежно від її конкретної конфігурації та складу суб'єктів - повинна стати ідеологія правлячої коаліції, стратегія уряду національної єдності " ( http://www.pravda.com.ua/ ru/news/2006/3/21/38945.htm). До речі, основи такої ідеології вже цілком розумно виписані в "Стратегії економічного розвитку України", запропонованої Партією регіонів. Причому, вона розрахована не на виборчий піар, а на реалізацію в умовах приходу партії до влади. Подібного документа не мають інші політичні сили. Тобто економічна складова Партії регіонів значно сильніше, ніж у інших. Вона-то і може стати фундаментом компромісу і основою уряду національної єдності.

Але для цього потрібно ще "пережити" 26 березня. Прийти і проголосувати!