Партія - кодляка, з'їзд - толковіще

Під час "помаранчевої революції" всім нам нагадали п'яту статтю Конституції України: "Носієм суверенітету и Єдиним Джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередно и через органи ДЕРЖАВНОЇ влади та органи місцевого самоврядування. Право візначаті и змінюваті Конституційний лад в Україні захи Виключно народові и НЕ может буті узурповане державою, ее органами або Посадовими особами. Ніхто НЕ может узурпуваті державну владу ".

Виборець має Фактично, положення цієї статті стали основою і головною причиною революції. Спокійні громадяни України, перш сповідували принцип "Моя хата скраю", вийшли з інертного стану. Навіть ті, хто не вийшов на площу, все одно мав свою аргументовану позицію і в принципі був готовий приєднатися до протестуючих.

Цю позицію можна сформулювати так: "Я голосую за кандидата, який у мене викликає довіру. Своїм голосом я йому даю право в разі перемоги керувати державою, в якому я живу. У державі, яка і створено для того, щоб багато людей могли жити на певній території в добробуті і порядку, я живу не один. Тому керувати державою буде той кандидат, який набере більшу кількість голосів моїх співгромадян. Якщо переможе кандидат, за якого я голосував, я буду задоволений. А якщо переможе інший, я все одно визнаю його главою держави, тому що так проголосувала більшість моїх співгромадян, з якими я живу в одній країні ".

Природно, що в цих міркуваннях громадянина немає місця фальсифікацій. Навіщо йому така держава, де надана ним на час влада використовувалася б неефективно, та ще сама себе починала продукувати.

Пропорційне обдурювання На превеликий жаль, на сьогодні "купка професійних політиків" через електронні та друковані ЗМІ, обдурила народ пропорційною системою виборів (за партійними списками) і фактично приватизує надовго законодавчу гілку влади.

Що таке партійний список? Це зареєстрований Центрвиборчкомом, список прізвищ кандидатів, які отримають депутатські місця у Верховній Раді пропорційно отриманим голосам виборців, відданим за партійні списки.

Як формується список? Недемократично і авторитарно. Лідер партії (угруповання, товариства за інтересами, банди, демократичного руху, кодляка - кому що подобається) пропонує з'їзду (сходці) затвердити список. З'їзд (толковіще) його затверджує. Зовні список складається демократично: низові організації висувають, обговорюють. Але в підсумку-то вирішують лідер або лідери. У прохідну частину списку обов'язково впроваджуються "грошові мішки": реклама адже - дороге задоволення.

За статистичними даними, у всіх партіях складаються 3 - 4% громадян України. А фактично, не більше одного відсотка. І цей "один відсоток" збирається нас всіх тримати за безмовних баранів.

А як же гарантоване статтею 38 Конституції України пасивне виборче право: "Громадяни мают право брати доля в управлінні державности справами, у всеукраїнському та місцевіх референдумах, вільно обирати и буті вибраному | до органів ДЕРЖАВНОЇ влади та органів місцевого самоврядування ..."? Скоріше - ніяк, важливіше виявляється структуризувати парламент.

А може, краще обирати туди чесних людей? Зробити такі правила виборів, щоб всяка мразь не могла пролізти до парламенту. Адже згідно прийнятої конституційної реформи, термін депутатських повноважень збільшується з чотирьох до п'яти років. А відкликати депутата нереально. Ось і виходить: проголосував - і чекай п'ять років, поки пани надерут, перегрупуються, перефарбуються і почнуть знову обіцяти золоті гори.

Нам Америка не указ

Американцям таке і в голову не спаде, щоб Джон чи Білл одноосібно (або з друзями) вирішували, кого включити до списку, а свій народ змушувати делегувати владу невідомо кому.

У США Палата представників складається з 435 конгресменів (у нас 450 депутатів), обирається строком на ДВА (!) Року, за мажоритарною системою відносної більшості (тобто в один тур, хто більше голосів набрав). Верхня палата - Сенат - складається з 100 сенаторів, по два від кожного штату. Обираються вони строком на шість років, прямим голосуванням громадян штату.

Американець голосує за конкретну людину і передає йому право представляти себе в законодавчому органі. Через два роки він знову обере свого представника. Чи того ж, якщо той сумлінно представляв його, або ж іншого кандидата. Так само обираються місцеві судді, прокурори, начальники поліції. Кожен американець є джерелом і носієм влади. Вони створили державу, щоб комфортно і безпечно в ньому жити, а не держава заради держави, з ненаситною оравою бандитів-чиновників і самовідтворюється "елітою".

Ще не все втрачено

Що ж потрібно зробити, щоб п'ята стаття Конституції не залишалася порожньою декларацією?

По-перше, скоротити термін обрання депутатів Верховної та місцевих рад до 2 років.

Два роки - достатній період, щоб побачити і відчути роботу депутатів. І тоді не буде виникати проблем з відгуками або проведенням референдумів про недовіру. Депутати будуть відразу включатися в роботу, а не розгойдуватися перші півтора року. Логічно також скоротити терміни виборчих кампаній: у Верховна Рада - до 60 днів, до місцевих рад - до 40 днів. Необхідно впорядкувати агітацію і строго контролювати перевищення виборчого фонду, аж до зняття з реєстрації.

По-друге, весь склад всіх рад обирати за мажоритарною системою.

Можливо введення системи абсолютної більшості: депутат вважається обраним, якщо отримав у першому турі 50% голосів виборців або під другому турі - більшість. У 1994 році, часто виникала ситуація, що зайняв друге місце в першому турі, в другому отримував більшість голосів. Адже коли в бюлетені два кандидати, а не десять, свої уподобання виборці формують з великим пристрастю.

По-третє, депутати райрад і облрад обираються відповідними радами, територіально входять до відповідного районного або обласна рада, з числа самих депутатів (1-2 депутати) з правом відкликання на сесії і обрання на його місце іншого.

За положеннями проекту Закону про адміністративно-територіальної реформи від 14 квітня 2005 року, вже не буде такої кількості сільських рад, і, можливо, зменшиться кількість районних. Хоча проблема обласного поділу залишилася і в цьому законопроекті. Можливо, варто взагалі відмовитися від понять третього рівня - місто-регіон і область-регіон, зупинитися на другому рівні для всіх: місто-район і район, як і запропоновано в законопроекті - від 70 тисяч жителів і вище. Скасувати обласний поділ, кожен район є самодостатня одиниця - соціальні служби, суд, міліція. Міністерства та державні комітети можуть напряму розсилати нормативні документи, плани і прогнози розвитку і т.д., чиновників для цього в Києві вистачає, і існує на сьогоднішній день електронна пошта і чинний Закон про електронний підпис та електронний документообіг. А для координації та взаємодії МВС, СБУ і міністерства з надзвичайних ситуацій розумно створити п'ять управлінь: Західного, Центрального, Північного, Східного та Південного регіонів.

Можливо, виконання цих трьох умов зробить владу законодавчу і місцеву ближче до народу. Вона стане більш чесною та відкритою і навіть перестане забувати, що народ є джерелом і носієм влади.

Михайло Меньшов, економіст, юрист, читач "ОБОЗа"